У Трускавці провели в останню дорогу Олександра Павліченка – воїна та внутрішньо переміщену особу зі Сходу України, який помер під час проходження військової служби. Захисникові було 46 років.
За наданою інформацією, 46‑річного Олександра Павліченка мобілізували 20 травня 2026 року, попри те, що він доглядав за тяжкохворою мамою, яка пересувається у кріслі колісному. Документи на продовження відстрочки вже були подані, однак рішення ще не набрало чинності.
Історія родини пов’язана з багаторічною війною. Пані Марія та її єдиний син Олександр жили в Луганську. Після початку російсько-української війни у 2014 році вони виїхали спочатку в Одеську область, згодом – до Святогірська Донецької області. У 2022 році через бойові дії були змушені вдруге залишити дім і переїхали до Трускавця. Хоча була можливість евакуювати жінку з інвалідністю за кордон, зокрема до країн Прибалтики, Олександр наполягав, що не покине Україну.
У 2026 році війна знову кардинально змінила їхнє життя. Старший стрілець-вогнеметник механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону Олександр Володимирович Павліченко прослужив близько п’яти місяців і помер 20 жовтня 2026 року. У матері залишився єдиний син у спогадах – тепер вона живе самотньо й важко переживає втрату.
2 листопада тіло воїна повернули до Трускавця. Захисника зустрічали на Перехресті Героїв, де семеро священників Православної церкви України на чолі з настоятелем трускавецької церкви Благовіщення отцем Ігорем Пуликом відслужили панахиду. Далі траурний кортеж вирушив до міста, де його зустріли школярі СЗШ №1.
Як зазначається, підтримати матір загиблого прийшло небагато містян. Серед присутніх був міський голова Трускавця Андрій Кульчинський, який долучився до організації похорону.
Чин похорону звершили у православній церкві Благовіщення Пресвятої Богородиці. Поховали Олександра Павліченка на Алеї почесних поховань у Трускавці. 17 серпня 2026 року йому виповнилося 46 років – у такому віці він і залишиться в пам’яті тих, хто його знав.