Олексій – айтівець із Чернігова. У перший день широкомасштабного вторгнення він встиг вивезти свою дружину й дітей з міста. А потім долучився до львівських десантників.
Він воює, а не підтримує військо грішми, як робить чимало інших фахівців ІТ.
«Я нормально ставлюся до тих хто сидить десь на заході України й донатить на армію. Саме тому ми маємо коптери. Такі люди платять податки. Такі люди мають бути. Але це не для мене. Я вважаю, що якщо кожен буде робити якийсь мінімум – ми так не виграємо. Ми маємо робити більше. І той хто відчуває, що може зробити більше – робить», – розповідає військовий.
Зараз Олексій – оператор БПЛА, старший групи аеророзвідки артилерійського самохідного дивізіону. Розвідники вишукують скупчення російської піхоти, техніку, вогневі засоби та коригують артилерію для влучної ліквідації окупантів.
Найбільш інтенсивні бої для воїна ДШВ були біля заводу «Кнауф» у Соледарі та на прилеглих територіях, а далі – Харківський рейд. Тоді наші оборонці добряче розбили та відтіснили ворога. Коли наш бойовий десант стикався з труднощами у пересуванні вперед, саме завдяки аеророзвідці артилерія ліквідовувала російських загарбників.
Якось Олексій разом зі своїми людьми коригував вогонь по ворожому танку, а той працював по наших штурмовиках.
«Від завода «Кнауф» ми були за 800 метрів. Усі вогневі засоби противник застосував проти нас. Було таке, що ми коригували вогонь по одному танку, а інший танк стріляв по нас. Снаряд ліг за 12 метрів, але всі вціліли. Він втрапив у невеликий схил. Українська земля врятувала – прийняла його в себе. Ми відігнали російський танк з його вогневої позиції, навіть провели його до місця евакуації. Росіяни якраз перевантажували боєкомплекти й поранених, у цей час відпрацьовувала наша батарея, а потім «Гради». Окупантів було ліквідовано», – ділиться український військовий.
Олексій згадує, що в рейді на Харківщині по підрозділу працювала ворожа авіація. Вдень росіяни намагались уповільнювали просування наших військ своєю авіацією, а вдень була загроза просування ворожих колон. Зі свого боку бійці бригади знаходили цілі для того, щоб відпрацювати по них та пришвидшити просування наших батальйонів.
Нині від переднього краю роботи наших повітряних розвідників до позицій противника – півтора кілометра. Днями наші міномети активно відпрацювали по їхньому передньому краю.
«Українському народові хочу сказати, що ні в кого тут немає сумніву в перемозі. Це питання часу. Там де закінчується терпіння, починається витривалість. Витривалості нас не бракує. У нас її більше, ніж у російських солдатів. Тому перемога буде за нами», – не має сумніву боєць.
Служба зв’язків з громадськістю 80 окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗС України.