Він на Майдані в лютому стояв. Владу хотів хоч якось розбудити.
– Буде війна! – молив, просив, кричав.
– Спати на час а треба щось робити.
За кордоном новину почув, що московит іде на нас війною Бандерівцем він, патріотом був, пішки прийшов, щоб взяти в руки зброю.
Був воїном іще з дитячих літ. Здавалося, що знає, він дитина. Мріяв змінити весь цей грішний світ, і щоб розквітла рідна Україна.
Син зАвжди і в усьому перший був. Веселий, шустрий настрій міг підняти. Все бачити хотів все чув і ніби поспішав він підростати.
В школі усі предмети на відмінно багато друзів біля себе мав. в музичній школі вчився він сумлінно, книги розумні в захваті читав.
Стуса поезію напам’ять мріяв знати мовою рідною завжди розмовляв просив пісень московських не співати, жив по совісті багато друзів мав.
Завжди казав:
– Все у нас добре буде.
Не тим шляхом колись нас повели.
Просив, щоб в єдності прозрілі люди і рідну Україну берегли.
Здобув освіту жив і працював. Планів і мрій в нього було багато.
Такий дорослий, самостійний став, мріяв про сім’ю, щоб бути татом….
Жив по совісті, трудився, працював. Мріяв заробити на ноги стати. Руки золоті до всього мав, людям не відмовляв допомагати.
Пішки йшов з Польщі Україну боронити.
З плакатом під Верховною радою став
Хотів народ і владу розбудити. Ворог іде, щоб кожен зброю взяв.
Волонтером був, хлопцям допомагав. Вночі ходив мости охороняти. А потім рішення прийняв, на Схід іти країну захищати
В гарячих точках, на нулю він воював.
Не звик на холод, спеку нарікати.
– Все в мене добре!
Так мені казав і в нашу перемогу вірив свято.
Хотів щоб геть пішло вороже зло. Всі повернулися живі і здорові.Щоб мирним небо над кожним було
і не чули чужинської мови.
– Загинув!
Чорний ворон закричав. Звістку страшну приніс у нашу хату. Не вірила, що Ангелом син став Героєм вже на небі так багато.
За Україну Він життя віддав. За рідну мову, яку хотів чути. Мій син Іванко Ангелом вже став. Не вірю досі, що це може бути.
Книжки з віршами Стуса залишились, пісні які не встиг син доспівати. Господи, чи мало я молилась, що сина в мене вирішив забрати.
На цвинтарі лежить між прапорів портрет Іванка під ним смерті дата. Він мало жив багато так зробив до віку люди будуть пам’ятати.
автор – Соломія Українець
Дописувач – мати Захсиника Івана Оксана Якубовська
Нагадаємо
14 січня 2024 року під час ведення бойових дій в районі н.п. Мар’їнка Донецької області, в результаті атаки FPV дрона з боку противника, загинув житель с.Ільковичі ЯКУБОВСЬКИЙ Іван Андрійович, 1995 року народження.
Був призваний на військову службу по мобілізації 25 лютого 2022 року Деснянським районним у місті Києві ТЦК та СП, ніс службу гранатометником аеромобільного відділення військової частини А4350. До останнього залишався вірним Військовій Присязі та Українському народу.
У Героя Івана Якубовського залишилися батьки та старший брат. Щиро співчуваємо з приводу загибелі найдорожчого сина та брата.