У п’ятницю, 12 липня, Львів попрощається з військовослужбовцями Ігорем Лупієм та Ярославом Бакаєм, які загинули від рук російських окупантів, захищаючи Україну.
Мерія закликає львів’ян та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від проведення розважальних заходів та святкувань.
Чин похорону Ігоря Лупія розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, об 11:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають воїна на Личаківському кладовищі.
Чин похорону Ярослава Бакая розпочнеться об 11:00 з родинного помешкання у Підбірцях (вул. Яхимовича, 135) та продовжиться у місцевому храмі святого Миколая. Поховають воїна на місцевому кладовищі у Підбірцях.
Біографічні довідки захисників
Ігор Лупій (05.12.1984-05.07.2024) Львів’янин.
Навчався у Середній загальноосвітній школі №72. Здобув освіту у Державному професійно-технічному училищі №33 (сьогодні – Державний професійно-технічний навчальний заклад «Львівський професійний політехнічний ліцей»). Потім вступив до Української академії друкарства.
Після завершення навчання працював у швейній компанії «Ролада» у Львові, згодом – на меблевому підприємстві у селі Давидів Львівської області. За словами рідних, «любив людей і був безвідмовним, обожнював своїх племінників та хрещеного сина».
Із перших місяців повномасштабного вторгнення російської федерації добровольцем став на захист держави. Проходив військову службу на Харківщині та Донеччині у лавах 7-го прикордонного Карпатського загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України.
У Ігоря Лупія залишилися мама та сестра.
Ярослав Бакай (19.06.1968-04.07.2024) Уродженець села Давидів Львівської області.
Навчався у Давидівському ліцеї ім. Т. Г. Шевченка Давидівської сільської ради. Здобув професію автослюсаря у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Львівський професійний політехнічний ліцей» (тоді – Державне професійно-технічне училище №33).
Проживав у Підбірцях, працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Барком». За словами родини, Ярослав Бакай був «чудовим батьком та чоловіком».
Із початком повномасштабного вторгнення рф став на оборону держави від окупантів. Виконував бойові завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності Батьківщини в «гарячих» точках фронту у складі 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка Корпусу резерву Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Ярослава Бакая залишилися мама, дружина, син та брат.