У 1580 р. – народився у Володимир Волинському в православній шляхетській родині (гербу Ружа). Світське ім‘я мав Іван
Пристрасний проповідник єдності Західної та Східної Церков, архимандрит Віленського монастиря, реформатор монашого чину Василіан (ЧСВВ), архиєпископ Полоцький і Вітебський (з 1617 р.), автор полемічних і богословських трактатів, священномученик Католицької Церкви.
Убитий релігійними фанатиками у Вітебську (Білорусь) у 1623 році. За свідченнями очевидців мертве тіло святого кинули до річки Двіна. Там воно випромінювало світло, а згодом виявилось нетлінним. За життя святий Йосафат навернув багато людей до Унійної Церкви, а мученичою смертю привів до з’єднання значно більше християн ніж своєю багаторічною проповіддю. Зокрема його смерть стала однією із причин навернення до Унійної Церкви завзятого антиунійного полеміста, православного єпископа Полоцького – Мелетія Смотрицького.
1643 р. – Папа Урбан VІІІ проголосив Йосафата Кунцевича блаженним.
1867р. – Папа Пій ІХ причислив його до лику святих і проголосив покровителем для Русі та Польщі, а Папа Іван Павло ІІ назвав його «апостолом єднання».
Святий Йосафат є покровителем України. Нетлінні мощі спочивають у базиліці св. Петра в Римі :
У 1969-му році біля гробу св. Йосафата Патріарх Йосиф Сліпий зауважив: «Нехай святий Йосафат, як вірний син Церкви й народу, аж до перемоги веде наш народ. Він боронив єдність Церкви й народу ввесь свій вік. Навіть у Полоцьку на Білорусі він почувався русином-українцем, а про єдність Церкви переконував і київських печерських монахів. Його сильний характер і геройська святість життя мусить і нас підбадьорювати та заохочувати йти по його слідах, хоч би це також коштувало нам жертви, бо принести її треба, якщо йдеться про добро Бога, Церкви й народу».
Джерело: «Календар українця»