Головна / Цікаво знати / А ми ще є. І то найбільше диво, що цей народ іще раз воскреса

А ми ще є. І то найбільше диво, що цей народ іще раз воскреса

Признаюсь щиро, дуже подивляла з того, що дві тендітні жінки, вже немолодого віку, взяли на свої плечі непросту ношу, відповідальну і, тоді мені здавалось, непосильну – втілити у реальність задум своїх батьків і свідомих сокальчан тридцятих років минулого століття – спорудити Народний дім, де мав бути і музей "Сокальщина". А Марія Гринюк та Ольга Кусень, не шкодуючи сил, часу, здоров`я та й, зрештою, власних заощаджень, взялися за справу відновлення музею "Сокальщина". Спочатку виготовили меморіальну дошку, на якій нагадали імена подвижників, які у 30-их роках минулого століття були ініціаторами побудови у Сокалі Народного дому, що споруджувався силами громади. А потім приміщення "Просвіти", яке на той час пустувало, вирішили використати під музей "Сокальщина". Адже наш край багатий історією, культурою, архітектурою, археологією та, врешті, постатями у науковому, національно-патріотичному напрямах, то чому ж для наших нащадків не врятувати того, що ще зовсім не втрачено, аби знали, любили і пишалися історією, природою, людьми. Залучившись підтримкою від голови районного товариства "Просвіта" Ігоря Дацюка, створили ініціативну групу. І коли до них долучився чоловік енергійної вдачі з душею українського патріота Василь Волошин, то приміщення почало змінюватися на очах. Ці троє людей своїм ентузіазмом "заразили" приятелів, родину, учасників національно-патріотичних організацій Спілки політв`язнів, "Холмщина", "Союзу українок", пенсіонерів. Василь Волошин і Марія Гринюк у той час були і прорабами, і майстрами, і постачальниками, і… прибиральниками. Але вже не самі, а допомагали і районна рада, сокальські школи №№ 2,3, підприємці і небайдужі люди. Учні професійного ліцею безкоштовно зробили у приміщеннях ремонт. Сокальські підприємці надали знижки на вікна, а деякі матеріали просто привозили безкоштовно. Вимивали, вичищали приміщення жінки-пенсіонерки і трохи молодшого віку. Колишня вчителька Марія Покальчук з гуманітарної допомоги з Голландії передала меблі, а Сокальська третя школа – стенди і крісла, окремі люди – шафи, крісла, бамбетлі й інші старовинні побутові речі, вишиванки, запаски, сердаки, свитки своїх дідусів і бабусь, вишиті обруси, документи, старі фотографії… І так докупки, докупки – і вийшла експозиція, яку ретельно описали активісти. Згодом в організаторів з`явився задум: до 200-ліття Тараса Шевченка організувати виставку з речей сокальчан, книг, вишиванок, присвячених Кобзарю… І ось, коли я переступила поріг відновленого музею "Сокальщина", то знову була подивована: колись занедбане приміщення ожило, наповнилося глибоким національно-патріотичним змістом, заграло веселковими барвами вишиванок, дивилось на нас зі старовинних світлин очима наших пращурів… Ці ентузіасти зробили перший крок в глибини нашого минулого і в той же час сучасного і майбутнього. У залах наче витав дух наших предків, які, очевидно, були горді, що їхні нащадки зуміли у такий непростий час підняти цей пласт історії, доробити те, що влада і війна не дали зробити їм. Бо, як писала Ліна Костенко, "а ми ще є. І то найбільше диво, що цей народ іще раз воскреса". В музеї "Сокальщина" воскресло минуле і сучасне українського народу. Тому його відкриття – то спротив тим, хто хоче загарбати, принизити, зганьбити нашу Україну.

І багатоголосе "Реве та стогне Дніпр широкий" нашого Великого Українця у виконанні хору гімназистів Сокальської гімназії імені Олега Романіва під керівництвом Світлани Яреми так гідно зазвучало у стінах музею, а наймолодша учасниця свята Вікторія Федаш прочитала Шевченків "Заповіт".

Урочистості з нагоди цієї події розпочав голова Сокальської районної ради, голова районної організації Товариства "Просвіта" Ігор Дацюк. А згодом митрофорний протоієрей о. Ярослав Кащук освятив приміщення і звернувся до присутніх:

– Ми переживаємо важкі часи, важкий період нашої історії. В Євангелії Ісус Христос дав відповідь учням, коли вони його запитали:    "Які часи настали?" І Господь казав: "Повстане народ на народ, будуть війни, розрухи, землетруси, ненависть, будуть один одного зраджувати і продавати, але не спокушайтеся, хто витерпить до кінця, той спасеться". І як це подібно до нинішнього становища, коли ми лягаємо і встаємо з думкою, що буде завтра, коли запах війни витає у повітрі, коли весь світ благає і просить, а сатанізм наступає. Звертаймося до Бога, бо на все Його воля.

Оксана ПРОЦЬ

Фото Василя СОРОЧУКА. 

Голос Сокальщини на GoogleNews

Про Андрій Гаврилюк

Залишити відповідь

Ваша поштова адреса не опублікується. Необхідні поля позначено *

*

11 + 16 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

закрити

Ми виявили що ви користуєтеся Ad Blocker!

Для того щоб ми були незалежними потрібно так мало - відображати рекламу!