Головна / Цікаво знати / Членам Благодійного фонду “Майбутнє України. Сокальщина” захотілося дізнатись, чи їхня робота є плідною?

Членам Благодійного фонду “Майбутнє України. Сокальщина” захотілося дізнатись, чи їхня робота є плідною?

Мабуть, кожна людина хоче бачити результати своєї праці. Так і членам Благодійного фонду "Майбутнє України. Сокальщина" теж захотілося дізнатись, чи їхня робота є плідною. Чи не є написання творів на тему "Ким я хочу бути? Як цього досягти?" простою формальністю, ілюзією, коли діти написали гарні твори, переконливо поспілкувалися з членами фонду, і отримавши за це досить вагомі грошові винагороди, невдовзі забули про все, про що так гарно писали. Звичайно, бувають поодинокі випадки, спричинені об`єктивними обставинами. Але члени Благодійного фонду, жертводавці не хочуть, щоб конкурс "Ким я хочу бути? Як цього досягти?" для дітей з малозабезпечених, багатодітних сімей перетворився на таке собі заробітчанство, а мав тверде підгрунтя, сформоване на правді, реальних задумах, можливостях і щирості. Щоб добра, жертовна праця не перетворилася на пустоцвіт, тому й виник задум  запросити на відверту розмову переможців конкурсу, починаючи з 2005 року. Отож "круглий стіл" зібрав докупи кращих переможців усіх років, а також членів Благодійного фонду, начальника відділу освіти РДА, педагогів, керівників шкіл і позашкільних закладів, громадських організацій, інтелігенції. А що зустріч відбувалася у дні Різдвяних свят, то на сцені Сокальської СШ №3 колядували учні ЗШ І-III ст. №5, а маленький віншувальник зичив усім здоров`я, всіх гараздів і головне  миру в Україні.

А далі відбувся обмін думками. Вела "круглий стіл" Марія Христинич, але насамперед президент фонду Юлій Лукомський звернувся до присутніх:
– Задоволений з того, що нам вдалося організувати "круглий стіл", і є надія, що спілкування буде взаємно корисним і цікавим. Ми запросили переможців конкурсів, які проводилися у 2005-2013 роках. Нас, наших жертводавців з Канади, Австралії, Америки, Англії цікавить наскільки ефективний проект, який впродовж дев`яти років удосконалювався, ставав більш масштабним…

Юлій Лукомський попросив колишніх конкурсантів відповісти на такі запитання "Чи задоволені обраною професією, наскільки бажання співпали з реальністю; який вплив мала матеріальна і моральна підтримка фонду; наскільки важливо мати напрацювання з обраної професії у шкільному віці?"
І, власне, переможці конкурсу останіх дев`яти років давали відповіді на ці запитання.

Випускниця Сокальської ЗШ І-III ст. №4 Христина Рубашевська мріяла бути юристом чи нотаріусом, але мама радила обрати професію діловода. Дівчинка послухала її пораду. Вважає, що такі конкурси потрібні, хоча не просто дипломованим спеціалістам у нашому місті отримати роботу.
Колишня гімназистка Олена Ковальчук ще в дитинстві спроектувала великий дім для своєї родини, адже у неї п`ятеро сестер і троє братів. Мріяла стати архітектором. Але згодом їй припала до душі ще одна споріднена з архітектурою професія  будівельник. І Оленка закінчила будівельний факультет національного університету "Львівська політехніка" За міцні знання вона вдячна педагогам Сокальської гімназії. Після закінчення навчання Оленці довелось вдома доглядати сестричкуінваліда. А у вересні минулого року закінчила у Києві біблійну школу, де навчають як допомагати неповносправним, одиноким людям. Після закінчення навчання її скерували у Бангладеш, де вона зможе використати свої знання будівельника, бо там мають споруджувати сирітський будинок. О. Ковальчук вдячна організаторам конкурсу, бо написання твору спонукало її задуматися над вибором професії, а за грошову винагороду купила собі мобільний телефон, перший у своєму житті. І добром, яке засіяв у душі Оленки Благодійний фонд, вона обдаровує інших. 

У творі Анастасія Ровецька була категорична: "Обов`язково буду співачкою! Навчатимуся у Волинському університеті імені Лесі Українки". Мрія Настуні збулася, вона  співає і університет закінчила. З яким захопленням ми слухали у її виконанні під акомпанемент першої викладачки зі співу Наталії Криштальської пісню з репертуару Квітки Цісик "Місто спить". Анастасія вважає, що цей проект дуже потрібний, бо змушує кожного задуматись над вибором професії, зважити свої можливості, поспілкуватися зі своєю совістю. 

Павлові Михайлевичу дуже хотілося справдити сподівання своєї мами і друзів, стати лікарем. Він ним став і поки що дуже задоволений. Теж вважає, що цей конкурс є серйозним іспитом у виборі майбутньої професії. 

Випускниця Забузької школи Ганна Перетятко у творі написала, що любить малювати і тому хоче стати дизайнером. Насамперед, вона подякувала меценатам за те, що підтримують дітей, яким потрібна і батьківська порада, і матеріальна допомога. Ганнуся пов`язала свою долю з мистецтвом, хоча дизайнером не стала. Але закінчує магістратуру у Косівському інституті і працює нині у Сокальській школі мистецтв імені Віктора Матюка, навчає дітей малювати, тож, можливо, вони здійснять мрію своєї викладачки. 

Випускниця Ольга Назарчук мріяла стати лікарем, а після закінчення університету стане душевним лікарем, тобто психологом. І було видно, що дівчинка щаслива, як і її мама, яка була присутня на зустрічі. 

А Оксана Пуняк, випускниця Поторицької школи, хотіла бути журналістом і цього року закінчує навчання у СхідноЄвропейському університеті на факультеті журналістики. І вже працює за спеціальністю. Але ще є сумніви, шукає себе. А от грошову винагороду, як переможець конкурсу використала на купівлю словників. 

Випускниця Сокальської четвертої школи Олена Михайлюк у мріях бачила себе психологом, проте нині навчається у Львівському університеті внутрішніх справ на економічному факультеті, вірить, що зможе ще опанувати і професію психолога. Вважає, що конкурси такі потрібні, бо спонукають задуматись ще за шкільною партою про майбутнє життя. 

Випускник Сокальської школи №5 Юрій Курило хотів бути програмістом і нині навчається у Львівському національному університеті "Львівська політехніка" на факультеті комп`ютерних наук. Переконаний, що цей конкурс  то вирішальний крок, а тепер лише треба почате втілити у життя. 
Володимир Царук, випускник Сокальської четвертої школи, теж хотів бути програмістом, навчається у Львівському національному університеті імені Івана Франка на фізичному факультеті, для душі займається комп`ютерами, прагне здобути ще одну вищу освіту з програмування чи банківської справи. Начальник відділу освіти Сокальської РДА Роман Монастирський і директор Сокальської ЗШ №5 Валентина Михайлевич запрошували юнака після закінчення університету на роботу в школи Сокальщини. 

Випускниця Сокальської ЗШ №5 Світлана Криштальська мріяла стати медиком. Нині навчається у Дубенському медичному коледжі. Ця дівчина дуже добра, сердечна і милосердна, якщо у такі юні роки готова бути сестрою милосердя у хоспісі. Старанно навчається, бо медицина  це її, хоче бути фельдшером, працюючи в кареті швидкої допомоги… А переконалась у цьому ще тоді, коли у 2012 році писала твір "Ким я хочу бути?" 
На зустріч приїхали випускники Великомостівської школи. Оксана Шийка у творі написала, що хоче бути музикантом. І грає вона на фортепіано справді чудово. Ми всі заслухалися. Але буде  не музикантом, а лікарем, зараз навчається на четвертому курсі Вінницького національного медичного університету. Вона зрозуміла, що музика  захоплення, стан її душі. А цей конкурс, то була допомога не лише учасникам, але і їхнім батькам, адже йдеться про багатодітні, малозабезпечені родини. Наталя Савицька мріяла бути лікарем, але дуже любила природничі науки і обрала споріднену з медициною  біологію, нині вона студентка Львівського національного університету імені Івана Франка (біологічний факультет). Цей конкурс  стимул для дітей, щоб розкрилися і задумалися над майбутнім. Роман Головко  буде фізиком, адже у цьому навчальному закладі є прекрасна династія фізиків  батько і син Кірики, які знаходять таких талановитих дітей як Роман. Нині він студент Львівського національного університету імені Івана Франка, а, власне, конкурс примусив його ще раз задуматися і утвердитися в обранні своєї майбутньої професії.
Дискусія була цікавою ще й тим, що Марія Христинич та Любов Бенедишин цитували уривки творів присутніх на зустрічі переможців конкурсу. І знаходили думки, які не лише стосуються вибору професії, а які розкривають деякі риси характеру конкурсантів, їх громадянську позицію. Для переможців конкурсу  це було приємною несподіванкою.

Після такої щирої і відвертої розмови, слово мали президент Благодійного фонду "Майбутнє України. Сокальщина" Юлій Лукомський та всі члени цього Благодійного фонду, начальник відділу освіти Сокальської РДА Роман Монастирський, директори шкіл, ліцею та позашкільних навчальних закладів, педагоги, батьки, представники сокальської інтелігенції, громадських організацій, керівники державних та приватних установ. Враженнями ділились усі. Ці виступи єднала думка: конкурс "Ким я хочу бути? Як цього досягти?" дуже потрібний, бо дає добрий результат, нема фальші, пустоцвіту. Він не лише допомагає у виборі професії, але учасники, першою чергою, з багатодітних, малозабезпечених родин відчувають щиру підтримку старших і доброту. Тому пожертви меценатів з Канади, Австралії, США, Англії і копітка праця членів Благодійного фонду "Майбутнє України. Сокальщина" та відділу освіти Сокальської РДА не є марними, а приносять добрий ужинок. Україна нині у стані війни, і все ж добре, що є люди, які думають про її майбутнє, бо саме ці діти своїми знаннями і працею створять європейську Україну.

Оксана ПРОЦЬ.

Фото автора.

 

 

Голос Сокальщини на GoogleNews

закрити

Ми виявили що ви користуєтеся Ad Blocker!

Для того щоб ми були незалежними потрібно так мало - відображати рекламу!