Цікаво знати

Григорій Казанівський: Переконаний, не один я чекаю чергового номера газети “Голос з-над Бугу”

Переконаний, не один я з нетерпінням чекаю чергового номера газети "Голос з-над Бугу". Знаєте, особливої таємниці в популярності та інтересу до неї нема. Редакція давно працює демократично, на відміну від багатьох інших засобів масової інформації, надаючи право висловлювати думки та ідеї, претензії, зауваження та побажання всім бажаючим. Читаючи, люди мають можливість розмірковувати, робити висновки, оцінювати, а головне  думати! Ось і я, прочитавши черговий номер часопису за 19 лютого 2015 року, подумав і зрозумів, що є особи, які вміло, і на перший погляд, патріотично й самовіддано захищають інтереси простих людей, показуючи себе у ролі розумних, всезнаючих та грамотних діячів, констатують факти і дають поради. Але, якщо добре подумати, то з цього приводу виникає чимало запитань. Я не ставлю собі за мету сперечатися, намагатися когось принизити чи образити. Для мене головне те, щоб кожен читач і навіть автори дописів теж задумалися і зробили висновки.

А тепер конкретніше. Спочатку прочитав публікацію "Зміна цінностей  вимога часу", автором якої є заступник голови Сокальської районної ради Володимир Чуб.

Намагався коректно, згідно з простою людською логікою зрозуміти написане. Спочатку йде пояснення про зміну системи, визначення самої системи і порівняння до механізму. Наче правильні твердження та визначення, тільки виникає просте запитання: якщо це механізм, то якою шестернею в ньому є посада заступника голови районної ради? Якщо ми обговорюємо проблеми району і якщо в механізмі не працює хоча б одна деталь, то й увесь механізм не працюватиме. Тобто, якщо у ньому має місце, як написав автор, корупція, хабарництво, кумівство та "кришування", з чим погоджуюсь, то, очевидно, заклинивши шестерню, можна цей механізм зупинити. А чи є така можливість у заступника голови районної ради? Переконаний, в межах району, гарантовано. І навіть не потрібно надзусиль. Просто виконувати покладені саме на нього обов`язки, застосовуючи його ж поради під першочерговими діями. Якраз використовуючи свої повноваження, він зобов`язаний діяти. А у матеріалі читаємо загальні фрази, де не названо жодного прізвища, жодної установи, проте є заклик сміливо ставити тих, хто… Це щось нагадує мені: самозванців нам не треба  бригадиром буду я. Бо як тоді зрозуміти написане п. Чубом? Бо ж що відбувається у нас в повсякденному житті на Сокальщині? Ні справедливості, ні прозорості, ні законності…

Місцева влада реально не відповідає політичним запитам району. А у публікації йдеться про те, що вибори, показали симпатії сокальчан до політичних партій і подається їх перелік. Просто каламбур якийсь. На скільки мені відомо, то у Сокальській районній раді депутати представляють проукраїнські демократичні сили. Якщо ви бачите у ВО "Батьківщина", ВО "Свобода", КУН щось інше, то скажіть про це відверто. А про недоліки на Сокальщині потрібно не декларувати, а їх виправляти і, напевно, у першу чергу очільникам району.

Прикриваючись пафосними словами про шану до Героїв Майдану і АТО, не виконуються запропоновані на громадських слуханнях прості речі: розподіл земельних ділянок активним учасникам Майдану, воякам АТО і їх родинам. На папері, можливо, і написали, на мітингах про це виголосять. А виникає просте запитання: де ж ті кілки, які розмежовують надані земельні ділянки героям і їх родинам? 

І про самі громадські слухання хочеться сказати. Будь ласка, організатори, керівники зверніть увагу на зміст словосполучення: громадські слухання, це означає, що ви повинні вислухати громаду, а не лише говорити, і питання, які обговорювали на них мали б розглядатися і на сесіях місцевих рад. Переконаний, людям вже набридло лише слухати, а не бачити відчутних змін на покращення. Міняється керівництво, яке представляє ту чи іншу політичну силу, а проблеми залишаються, як при тій, так і при іншій владах. То чому ж на посади не вибирають просто розумних, господарських та справедливих людей?! А, на жаль, ті що побували при владі, знову тягнуться до цього корита.

А тепер про інший допис  "Колись Буг врятували…" Напевно, немає у районі людини, а тим більше у селах, розташованих поруч дамби у с. Скоморохи, які б не чули, або ж не були свідками злочинного спуску водосховища у 2006 році. Щоб не бути голослівним, то нагадаю повідомлення начальника Західно-державного управління Держрибінспекції Олександра Ящука. На Сокальщині внаслідок несанкціонованого спуску місцевого водосховища загинуло 19 тонн риби. Збитки через таке недбальство становлять 1,5 мільйона гривень. Підраховують скільки загинуло риби, а також видр і ондатр. В екологічній катастрофі звинувачують голову райдержадміністрації. Саме таку інформацію подали у львівських новинах.

Але катехит, інженер, садівник Василь Хавунка, який вважає себе фахівцем, і був радником не одного голови райдержадміністрації, має іншу думку. Думаєте, знайшовся врешті борець за нашу екологію, за те, щоб людям доплачували за шкідливі умови праці на хімзаводі чи відшкодовували втрати мешканцям Сокальщини, які потерпають від просідання грунту після виробітку шахт? Розчаруєтесь. Цей катехит, інженер, садівник називає історичною подією те, що фахівці вважають катастрофою. А те, що загинуло стільки риби і не тільки, вважає, що це вина морозу, мулу і неправильної рослинності. Дії людей, які приймали рішення, як про будівництво, так і про знищення дамби, не беруться до уваги. А чому? Бо, як кажуть люди, вибори на носі. Тих, хто забруднений мулом, недбальством та неправомірними рішеннями, потрібно якось відмивати. Ну чого б знову не повернутися до владного корита? Хоча б до посади голови сільської ради? Розрахунки прості, хтось забуде, хтось, прочитавши подібну статтю, повірить. А, зрештою, сховавшись під маску, можна у черговий раз досягти бажаного. А авторові цього допису порада: рибу треба їсти, бо ж вона має багато поживних речовин і для фізичного, і розумового розвитку. Цивілізований світ давно зробив вибір, використовуючи всі можливості природи, від водних та енергетичних  до екологічних. Справжніми спеціалістами вважаються ті, які вміють запропонувати як зробити краще, а не нищити. Але, як кажуть, кожна палка має два кінці. Головне, як і для чого її використовують.

Григорій КАЗАНІВСЬКИЙ.

м. Сокаль.

Голос Сокальщини на GoogleNews