А сяють вони тоді, коли вдало пройшла чергова операція, коли врятовано людське життя і людина себе добре почуває. Саме тоді хірурги Сокальської центральної районної лікарні полегшено зітхають, тішаться, що усе вдалося зробити якнайкраще. Вони радіють, коли на вулиці зустрічають людей, які були на межі життя і смерті, і бачать вдячність у їхніх очах.
Хірургічне відділення Сокальської ЦРЛ багато років очолює хірург від Бога, людина, яка завжди переймається людським горем – Валерій Комарницький. Часто, ідучи пізно ввечері повз лікарню, перехожі бачать, як горить світло у вікні кабінету Валерія Платоновича. Це він після важкого операційного дня ще довго аналізує, як пройшла операція, чи зробили усе можливе, щоб покращити стан пацієнта. Він живе своєю роботою, любить її, на його рахунку – кілька тисяч операцій, і стільки ж рубців на серці.
Поряд з ним у відділенні трудяться 43 медичних працівники, серед них десятеро лікарів. Є у відділенні хірурги з величезним медичним стажем, серед них ветеран Данило Дуда, якому вже понад вісімдесят чотири роки, з них шістдесят працює хірургом. Він ще досі трудиться у відділенні, бо без роботи не уявляє свого життя. Чимало хороших слів заслуговують і Роман Сеген, Роман Пашковський, в яких за плечима теж багато років роботи. У них переймають досвід лікаріхірурги, які тільки недавно прийшли – Роман Слука, Віктор Мазуренко, Богдан Возняк.
Ось що про свою роботу розповів завідувач відділення Валерій Комарницький: «У хірургічному відділенні Сокальської ЦРЛ 60 ліжок, з них 15 – урологічних та 45 – хірургічних. Зараз у стаціонарі лікуються 49 осіб. Ми не маємо вузького профілю спеціалізації, проводимо урологічні та хірургічні операції. До нас потрапляють люди з різними травмами, болями в суглобах, часто рятуємо людські життя після ДТП. Сокальський район – віддалений від Львова, тому майже усі операції проводимо тут, на місці, до обласного центру на обстеження та операції відправляємо лише людей з важкими опіками, бо там є спеціалізовані медичні заклади, онкохворих та дітей до семи років. Пацієнтів з усіма іншими травмами та захворюваннями оперуємо та лікуємо безпосередньо у нашому відділенні. Уже протягом одинадцяти років проводимо лапароскопічні операції. Після них залишаються лише невеликі точкові проколи, їх майже не видно. Проводимо такі операції за гінекологічних захворювань і жовчокам’яної хвороби. Наші хірурги пройшли спеціальне навчання для проведення лапароскопічних операцій і нині оперують хворих.
Хірургічне відділення поділене на чисту і гнійну хірургію. Якщо у першій хворого, прооперувавши, за кілька днів, коли все нормально заживає, відпускають додому, то у гнійній хірургії лікуються хворі з цукровим діабетом, трофічними виразками. Лікування таке, зазвичай, довге і дороге, бо хворий потребує чимало медикаментів, сильних антибіотиків, а держава не завжди забезпечує необхідним. Тож доводиться їх купувати самим хворим».
Нещодавно у хірургічне відділення прийшов на роботу молодий лікар хірургонколог Дмитро Романів, він тут працює перший рік. Закінчив Львівський національний медичний інститут, пройшов інтернатуру на Волині.
– Досвід роботи у мене невеликий, але старші лікарі підказують, допомагають, у них є чому повчитися, – зазначив він. – До нас уже приходять, переважно, з виявленою онкологією. Наприклад, звертається жінка, яка нащупала пухлинку на груді, тоді відправляємо її на обстеження; якщо це рак і він вчасно діагностований, то людина має великі шанси після видалення пухлини далі нормально жити і працювати. На жаль, чимало не йдуть до лікарів на профілактичні огляди, а звертаються, коли вже є симптоми, i деколи це запізно. Прикро, але є тенденція до помолодшання раку, це соціальна проблема.
Завідувач відділення влаштував мені екскурсію хірургічним відділом, в палаті з хворими зустріли ще одного молодого лікаря Віктора Мазуренка, який робив обхід хворих. Саме він лікував сокальських активістів, які були травмовані на Євромайдані в Києві, – Юрія Каплєту та Андрія Мандрика. Коли його запитала, що може сказати про свою роботу, відповів коротко, з усмішкою: «Найкраща робота в найкращому відділенні». З цих слів відразу стало зрозуміло, як п. Віктор любить обраний фах.
– Я закінчив Тернопільський державний медичний університет. Спеціалізацію пройшов по загальній хірургії і вже п’ять років працюю у Сокальській районній лікарні в хірургічному відділенні. До нас, в основному, потрапляють хворі з ургентними патологіями, це – гострий холецистит, апендицит, перфоративна виразка, защемлення грижі, кишкова непрохідність. Ми таких хворих оперуємо і надаємо всю необхідну медичну допомогу. Лікувалися у нашому відділенні і двоє сокальських євромайданівців, які були поранені в Києві. Вони уже виписані додому, але їм ще необхідний курс реабілітації, – розповів лікархірург Віктор Мазуренко.
Які ж вони нелегкі, будні хірурга. Щодня переживаєш за людей, живеш їхніми проблемами і переймаєшся хворобами. Мабуть, кожному лікарю хочеться, щоб його пацієнти після операцій якнайшвидше одужували, адже це для нього найбільша нагорода.
Ольга ДИЛИН.
Фото автора.