Я уже багато-багато років є читачем та дописувачем районної газети "Голос з-над Бугу". Прочитав в №17-19 статтю "Є в революції початок, нема в революції кінця", яка змусила мене замислитись і написати в редакцію. Хочу сказати, що погоджуюсь з думкою автора Степана Придки. Якщо нашому народу за допущені помилки судилося блукати свого роду пустелею так довго, як блукав ізраїльський народ, так і буде. Впевнений лише в одному, якби всі любили щиро Україну, а не посади, такого б не сталося. Шкода наших молодих патріотів, які віддають своє життя та здоров'я на сході України. Невідомо скільки триватиме ця війна. В листопаді був в Тернополі у родичів, де застав вдома племінницю, яка приїхала на один день, бо перебуває в Пісках в "Карпатській Січі". У неї позивний "Калина", вона заступник командира по політичній частині. Племінниця розповідала про свою службу. Там нема ні дня, ні ночі спокою: весь час стріляють та бомблять населені пункти, які знаходяться на межі розмежування. Військовослужбовці постійно перебувають у напрузі, навіть у поселення йдуть озброєними. Моя родичка каже, що, скоріш за все, війна триватиме довго. А це нові жертви… плач і горе українських матерів та осиротілі родини… Це б могли зупинити політики, якщо б вони були патріотами України. Але щось цього не видно, бо війна їм вигідна…
Зацікавила мене й стаття "На Сокальщині згасла її зоря…", хочу нагадати, що в ряди УПА було заслано майже сімдесят тисяч вишколених енкаведистів (про це я вже писав на сторінках газети), які підривали авторитет УПА з середини. Вони мусили бути дітьми тих батьків, які в 1932-33 роках померли голодною смертю під час голодомору, який штучно зробила радянська влада. Але ми чомусь дуже мало викриваємо тих галичан, які таємно співпрацювали з окупантами і видавали людей на смерть та муки в руки енкаведистів. Ісус Христос назвав Іуду Іскаріота князем цього світу (дияволом) і сином погибелі. А як можна назвати таких людей, які зраджували побратимів, знайомих, односельчан, Україну?.. Як їх лише земля носить?! І нині діти та внуки запроданців "вибились у люди", багато з них на керівних посадах, тому й так ми живемо, тому й гинуть українські патріоти, які хочуть бачити Україну незалежною, суверенною, сильною європейською державою. Такою, яку її хотіли бачити їхні діди та прадіди, за це вони віддали своє життя.
Іван Турко, житель с. Сілець.