"Якби ми вчились так, як треба, то й мудрість би була своя…" пророчі слова Тараса Шевченка ще два століття тому застерігали від національного нігілізму, з чим зіткнулися ми сьогодні віч-на-віч на Півдні та Сході України. У наш надзвичайно трагічний час, коли відбувається духовне відродження нації і її гартування у кривавому протистоянні за право залишатися народом, з незвичайною гостротою постає проблема виховання у сучасної людини нового світогляду. Саме у нелегкий час боротьби за державну цілісність і незалежність спостерігаємо, як навіть слово є зброєю. Особливо Шевченкове слово, промовлене дитячими устами, щире і без фальшу воно готове гартувати душу й тіло і протистояти брехні.
До таких роздумів наблизили нас традиційні Шевченківські дні у гімназії.
Поособливому читалося і переосмислювалося Тарасове слово під час виховних заходів і тематичних уроків. Діти переглядали презентації, малювали малюнки і стіннівки, читали напам'ять твори.
10 березня учні 6(10)-Б та 2(6)-Б класів спільно з учителем української словесності М. Іванець запросили усіх на тематичну лінійку "Невмируще слово Кобзаря", під час якої звучали патріотичні Шевченкові поезії і їхнє сучасне трактування, а також учнівські авторські поезії-присвяти Тарасові Шевченку.
12 березня відбувся конкурс читців громадянської лірики Шевченка, у якому взяли участь понад 40 гімназистів. Особливо актуально звучало Тарасове "Послання і мертвим, і живим, і ненародженим землякам…" у виконанні хлопців 7(11)-А класу та уривок із поеми "Гайдамаки" у виконанні Святослава Кунанця, учня 4(8)-Б класу. Старшокласники також читали уривки із "Кавказу", "Гайдамаків", "Марію", "До Основ'яненка" тощо.
І нарешті, 13 березня, учні 5(9)-Б класу під керівництвом учителів української літератури О. Процюк і Т. Ковальчук вкотре дивували глядачів акторською майстерністю і захоплювали щирим громадянським духом під час виховного заходу "Шлях до Тараса". Учні Шевченковим словом і духом утверджували Україну в свідомості кожного "не пустослів'ям, пишним та барвистим,… а заспівом в дорозі нелегкій!" Глядачі (учні та вчителі) слухали, затамувавши подих, і впізнавали "правонаступника Російської імперії" сьогодні в Україні, і боліло кожного, що "гірше ляха свої діти матір розпинають"… І про матір та материнство у творчості Шевченка говорили, точніше інсценізували уривок із "Наймички". Під час свята надзвичайно звучали і Шевченкові твори у виконанні хорового колективу (керівник С. Ярема) "Думи", "Бандуристе, орле сизий", "По діброві вітер виє", а колективне виконання "Заповіту" в пролозі та "Реве та стогне" в епілозі утвердило наше з Шевченком "єдиномисліє". А він безмовно спостерігав із портрета на сцені, подарованого цьогоріч гімназії випускниками 1995 року.
Отже, ми таки воскресаємо духом і несемо "проти хвилі його ім"я, проти вітру кидаєм насіння, а під косу кидаємо цвіт…", бо справжній цвіт нації сьогодні не лише співає його "Заповіт", а "встає і рве кайдани" …і тече кров у боротьбі не лише ворожа…
Галина ТИМЧИШИН, заступник директора з виховної роботи Сокальської гімназії імені Олега Романіва.
