Благодійний фонд "Майбутнє України. Сокальщина" вже майже десять років виконує своє покликання допомагає шкільній молоді, насамперед тій, яка обділена долею. Проте робить це дуже толерантно: за свою працю, за свою позицію, за впевненість у здійсненні задумів хлопці і дівчата з малозабезпечених родин отримують винагороду. А нині ще й виникла можливість, завдяки благодійникам Канади, Австралії, Англії, США, підтримати й тих, єдиною опорою для кого є родина, а опікою – щира молитва. У затишну залу Сокальської СШ №3 прийшли батьки, бабусі, дідусі зі своїми дітьмиінвалідами. На жаль, дехто з них не зміг прибути, бо прикутий до ліжка. Не всі також зуміли написати твір на тему "Життя, яким воно є". Хтось написав сам, декому допомагали старші. Ми мали змогу почути ці творисповіді. Тяжко таке слухати, тяжко читати. Але така їхня дійсність, без прикрас і бравади. Живуть і борються за життя. У серці ж промінчик надії. І така цього дня атмосфера людяності, розуміння і підтримки витала у залі. Можна було лише захоплюватися силою духу, безмежною терпеливістю і щирістю цих дітей і їхніх батьків. І дуже щирим був цей захід. Його у такому руслі вела член Благодійного фонду Марія Христинич. Тональності додала й пісня до Матері Божої, яку своїм неповторним голосом виконала учениця Сокальської школи №2 Тамара Дубенчук. За столом до членів фонду приєдналися начальник відділу освіти Сокальської РДА Роман Монастирський, який завжди підтримує добрі справи цієї організації, а також голови Асоціації інвалідів Сокальщини Оксана Кононова та Товариства захисту дітейінвалідів "Надія" Микола Смусь.
До присутніх звернувся президент Благодійного фонду Юлій Лукомський, котрий розповів, як ще 2005 року у нього, союзянок м. Едмонтон у Канаді та відділу освіти Сокальської РДА зародилась ідея, щоб випускники шкіл, діти з малозабезпечених родин написали твори на тему "Ким я хочу бути? Як цього досягти?" Того першого разу грошову винагороду у сумі 100 доларів отримали десятеро випускників. Їхні твори союзянкам Канади сподобалися. І до кола добродійників приєдналось значно більше осіб. Також і більше дітей взяли участь у конкурсі. Забезпечила працездатність цього проекту самовіддана, інтелектуальна команда фонду. І як наслідок цієї багатогранної роботи на рахунок фонду отримано достатньо коштів, щоб надати підтримку дітям з обмеженими можливостями. "Узгодивши із закордонними колегамиорганізаторами умови проведення благодійної акції, підкреслив Юлій Лукомський, ми вже вдруге маємо змогу надати підтримку тяжкохворим дітям, дітям з обмеженими можливостями, які отримають по тисячу та по 786 гривень. Дітям чи їхнім батькам або опікунам запропонували написати твір "Життя, яким воно є". Хто міг, то написав, і є чимало цікавих і зворушливих. Щиро бажаю дітям, батькам здоров`я, впевненості у собі, наполегливості, оптимізму і вагомих досягнень в боротьбі за здоров`я. І хай наша матеріальна і моральна підтримка піде вам на користь".
Відділ освіти Сокальської РДА надійний партнер Благодійного фонду, його керівник Роман Монастирський завжди підтримує доброчинні починання, і він теж звернувся до присутніх:
Думаю, що цей день закарбується у вашій і нашій пам`яті. Можливо, вперше у житті ви отримаєте грошову винагороду, яка допоможе вам здійснити свою мрію. Я б дуже хотів, щоб ваші сподівання, про які писали у творах, якнайближчим часом здійснилися. Бажаю вам, щоб своїми знаннями ви зміцнювали нашу державу, адже нині Україні, як ніколи, потрібна наша підтримка. Нам усім треба працювати над тим, щоб Українська держава була цілісною і соборною.
Діти писали не лише твори прозою, а були й вірші, у яких виливали свою душу, ділилися найсокровеннішим. Ось фрагменти творів.
Сергій Заморило, м. Белз: "Треба радіти просто тому, що ти живеш, і насолоджуватися кожним прожитим днем". Десятикласник Сокальської гімназії Олександр Веселов: "Жити кожну мить, радіти знайомим, цікавим книгам, ласці рідних. Бо життя це великий дар, вражають випадки, коли людина свідомо приносить життя в жертву заради нас" . Учень Сокальської школи №4 Юрій Валько тремтячою рукою написав: "Мене виховують бабуся і дідусь, я їх дуже люблю, щиро вдячний за любов до мене і за турботу. Бо я живу". Десятикласниця з Тартакова Марта Артемович: "Я хочу робити все, що у моїх силах, щоб люди стали добріші, терплячіші один до одного". Одинадцятикласник з Бутин Святослав Рихліцький: "Бог це моє внутрішнє світло, Божі заповіді то життєвий орієнтир, потрібно навчитися уникати зла, хоча б не чинити його". Учень Сокальської школи №4 Богдан Курка: "Я бажаю волі і щастя моїй державі, здоров`я і довгого життя собі і батькам, і злагоди і віри у кожну хату на всій землі". П`ятикласник Бутинської школи Тарас Кудрик: "Мої маленькі і слабенькі пальці мимоволі стискаються у кулак, міцний, міцний, бо я Тарас. Мені хочеться сказати: "Боже, поможи мені стати здоровим і сильним".
У нашому місті є така Асоціація інвалідів Сокальщини, яка об`єднує тих, хто бореться за життя, хто бореться з недугою, хто живе. Саме ці люди організували цікаві гуртки, в яких творчо займаються діти і дорослі, зустрічаються, спілкуються.
До мікрофона на інвалідному візку під`їхала голова Асоціації інвалідів, усміхнена, сильна духом Оксана Кононова, мати двох чудових здорових діточок: "Нас не можна назвати нещасними, бо ми маємо життя і від того щасливі. Бо ми сильні. І вміємо цінувати життя, яке нам дав Бог. І в кожного з нас є своя місія. Не все так погано, бо ми живемо. Любіть своїх діток. Залучайте їх до громадського життя. Приходьте до нас в Асоціацію інвалідів, в Товариство захисту дітей з інвалідністю "Надія". Ми займаємось у гуртках, організовуємо благочинні виставки. Приходьте. Не замикайтесь у собі".
Голова Товариства захисту дітей з інвалідністю "Надія" Микола Смусь, водночас дідусь, який бореться за здоров`я свого внука, сказав: "В житті людини бувають моменти, які приносять радість, щастя, а буває й таке, коли горе, заглянувши у віконце, не хоче покидати дім. Є дітиінваліди, які, попри свої хвороби, ходять до школи, займаються улюбленою справою. Але є діти прикуті до ліжка. У районі нараховується 425 дітейінвалідів. Наше Товариство намагається допомагати цим дітям. Неодноразово бував у Трускавці в Міжнародному центрі з оздоровлення таких дітей, де мають змогу лікуватися дівчатка і хлопчики з Сокальщини. І добре, що в нашому місті є Благодійний фонд "Майбутнє України. Сокальщина", який творить добро і допомагає дітямінвалідам".
Ще однією організацією в районі, яка займається благочинністю, є “Карітас", який очолює о. Ярослав Кащук, і сюди теж можна звертатися по допомогу.
Далі скарбник фонду Ірина Мандрик вручила дітям або ж їхнім батькам грошові винагороди. Їх отримали 58 дітейінвалідів.
Світлана Куцик з Перетік з материнською вдячністю говорила про фонд і меценатів зза кордону, які допомагають дітям з особливими потребами, і завершила свій виступ власним віршем.
І як свіжий весняний вітерець у похмуру осінню днину був виступ учнів Сокальської СШ №3 під керівництвом вчительки і члена фонду Наталії Криштальської, яка запросила на середину зали дітейінвалідів, і вони разом з учнями третьої школи співали пісню про Україну, а їм допомагали усміхнені батьки і щасливі члени Благодійного фонду. Якось поособливому тепло стало на душі, і біди, хоча вони є, стали такими, які можна подолати. Бо разом, бо є плече і щира, дружня рука, яка хоче підтримати і допомогти. І тут, в Україні, і там, далеко за кордоном.
Оксана ПРОЦЬ
Фото автора.
