Серед безмежного людського загалу трапляються особистості, до яких тягне, наче магнітом. Здається, нічого особливого – просто усміхнулася, допомогла в якихось дрібницях, а у співрозмовника додалося настрою! Секретар Межирічанської сільської ради Оксана Гриб саме з таких.
Хто б не зайшов до сільської ради вона всіх зустрічає привітною усмішкою, в одного запитає, як почувається, іншого підбадьорить, а з третім пожартує. Бо її кредо – не бути байдужим до проблем людей, прагнути допомогти їм.
А тут працюють четверо осіб. Їхній колектив дружний і працелюбний, бо кожен з працівників – добрий фахівець у своїй галузі, людяний та доброзичливо ставиться до ближнього. Однак через брак коштів не всі питання життєдіяльності сіл можна вирішити сьогодні.
На думку пані Оксани, секретар сільської ради – не менш складна й відповідальна робота, яка пов’язана з веденням діловодства. Адже практично всю документацію веде секретар. Тільки з початку року сільська рада мешканцям видала 905 довідок. Оксана Гриб розповідає, що раніше на рік вони видавали понад 1000 довідок, бо нині різні організації не вимагають від пільговиків їх поновлення. До того ж тепер село газифіковане і селяни менше беруть довідок на вугілля. Зменшилось і скарг громадян. Нині до роботи працівників органів самоврядування більші вимоги, щоразу з’являються нові закони, які потрібно знати. Добре, що є комп’ютери та Інтернет, які дозволяють оперативно отримати інформацію та швидко надати людині довідку. До речі, Межирічанська сільська рада – одна з перших, які придбали комп’ютери (2003 рік). Нині тут уже три комп’ютери, а колись пригадує моя співрозмовниця, була одна друкарська машинка. Ще у 9 класі пані Оксана закінчила курси машинопису. Це чимало допомогло їй у роботі. Проблеми двох сіл добре їй знайомі, бо народилася і виросла у Межиріччі, тут живе її родина. Жінка знає людей, шанобливо ставиться до старших. Її хвилює доля сіл і кожної родини.
Села на території Межирічанської сільради доглянуті. Оптимістичний настрій і в людей. Їхні оселі давно газифіковані й забезпечені водопостачанням. Є вуличне освітлення. Нині не віриться, що колись ці села вважали неперспективними. Ніхто нічого не будував, бо довкола дамби і терикони. До того ж часто ці землі підтопляє. З 1976 по 1984 роки села були приєднанні до Сілецької сільської ради. Та згодом одумалися і відновили тут Межирічанську. Проте зараз відбуваєтся децентралізація і їхня сільська рада вирішила об’єднатися з Сілецькою територіальною громадою, бо у них є спільні проблеми та інтереси.
Пані Оксана веде статистичний облік, зокрема, населення, дворів, землі, машин, ВРХ… Каже, що нині відбувається спад утримання худоби: у двох селах налічується лише 80 корів. Господарі відмовляються тримати годувальниць, кажуть, що не вигідно. Секретар з сумом констатує, що жителів, як і в інших населених пунктах району зменшується. І нині у двох селах проживає 1370 осіб. Не радують і демографічні показники. Цьогоріч відійшли у потойбічний світ 19 людей, а народилося 13 немовлят. Пані Оксана разом з завідувачем Межирічанським народним домом урочисто розписують молодят. З початку року тут відгуляли лише три весілля.
За її словами, у буднях секретаря сільської ради є багато і паперової роботи, і спілкування з людьми. «Спершу трохи ніяковіла, коли до мене за порадою зверталися бабусі та дідусі, – розповідає пані Оксана. – Але за ці роки звикла і знаю майже всіх мешканців в обличчя».
Так уже повелося, що місцеві жителі з усім йдуть до сільради, стараюся допомогти їм, дати розумну пораду, як вийти з ситуації, що склалася. Це і скарги, і господарські та фінансові проблеми, й навіть негаразди у сім’ї. Чимало приходять за довідками, або просять підказати, як правильно оформити документи на право власності на хату чи переоформити пай, отримати
свідоцтво про народження дитини чи про одруження…
Здається, що з буденних клопотів і турбот не можна вибратися, але підходить вечір – п. Оксана повністю віддається сім’ї: у неї – син та донька, вона хороша господиня. Знаходить час і для улюбленого заняття – шиття та вишивання, не забуває про улюблене хобі: власноруч моделює та шиє собі одяг. У своїй роботі вважає найголовніше пунктуальність. Жителі обох сіл шанують секретаря за уважне ставлення до них та добре серце. Оксана Гриб щаслива, що її життя вдалося, бо вона займається улюбленою роботою, працює з людьми і для людей, а ті потребують уваги…
Любов ПУЗИЧ.
