(Закінчення. Поч в №№ 98, 104).
УКРАЇНСЬКІ МИТЦІ
Визначне місце в культурній спадщині посідає українське мистецтво. Насамперед, українці показали вишукану церковну архітектуру та іконописне малярство. За проектами архітекторів С. Тимошенка, В. Січинського, Ю. Кодака, В. Томашевського, Р. Жука збудовано кілька храмів у Вінніпезі, Едмонтоні, Оттаві, Торонто. Після війни у 1950 році прибув до Канади художник, мистецтвознавець, педагог Юліан Бауманюк. Він відкрив у Едмонтоні мистецьку школу, розмалював кафедральний собор св. Йосифа. Відомий малярбаталіст, автор циклу картин про визвольну боротьбу України Леонід Перфецький. Василь Курилик популярний канадський маляр українського походження, для якого релігійні мотиви стали сенсом його творчості. Він намалював 160 картин, на яких відображені страсті Христові за Євангелієм від св. Матвія. Його картини експонувалися у багатьох містах Канади, Англії, США, зокрема, декілька років тому у Львові. Серія полотен художника про українських піонерівпоселенців розміщена в одному із залів парламенту Канади в Оттаві. Багато канадських українцівмитців є послідовниками мистецької школи О. Новаківського у Канаді. Виникла потреба створити об’єднавчу мистецьку структуру, яка б служила інтересам української культури в Канаді. Так у 1975 р. виникла канадськоукраїнська мистецька фундація, яка займалася влаштуванням виставок, видавництва ілюстрованих каталогів та збірки історії українського мистецтва. У цій мистецькій фундації плідно працювали подружжя Колянківських, Шафранюків, Новаківських. Надзвичайно велике багатофігурне полотно "Хрещення РусіУкраїни 988" створив митець Юрій Козак.
Художник В. Лопата розробив ескізи української гривні на початку дев`яностих років минулого століття. Відрадно те, що ця мистецька фундація, осідок якої у Торонто, діє й дотепер. До визначних митців належить скульптор, емігрант повоєнної хвилі із Поділля Леонід Моложанин (в англомовному світі знаний як Лео Мол), який створив понад сотню вітражів, переважно для храмів у м. Вінніпегу, здобув нагороду на конкурсі шевченківських пам`ятників. Його перша скульптура погруддя Т. Шевченка встановлена в українському поселенні Шевченко (тепер Вайта) в однойменній школі. Завдяки його скульпторській праці і коштам українських громад на канадській землі постали пам`ятники Тарасу Шевченку в Торонто, Оквіллі, Палермо, інших містах Канади, а також у Вашингтоні, БуеносАйресі, СанкПетербурзі. Його творіння пам`ятник Тарасу Шевченку в столиці Канади Оттаві з нагоди 120річчя поселення українців в Канаді. У Вінніпегу створено парк скульптури, де експонуються роботи скульптора Моложанина.
В Канаді є ще пам`ятники Лесі Українки, Івану Франку, Василю Стефанику, які створили українські митці А. Драган, •М. Черешневський та інші.
ХОРОВІ КАПЕЛИ
Разом з церковнорелігійним життям розвивається і музичне. Створюють аматорські церковні хори у Вінніпегу, Едмонтоні, Калгарі, Торонто та інших церковних громадах. А згодом організовують професійні хори, центром навчання хорового мистецтва став Вінніпег. У репертуарі хорових капел народні пісні в обробці М. Лисенка, П. Ліщинського, Ф. Колесси та інших.
Коли з Нью-Йорка до Вінніпегу переїхав О. Кошиць, то організував Український національний хор. Його композиторська спадщина це Служби Божі, чотири збірки народних пісень, колядок, щедрівок у його обробці. Він був одним з найбільших знавців української пісні, його ім’я присвоєно вінніпезькому хорові хор ім. Кошиця. Утворюються хорові колективи "Боян" в Едмонтоні, "Бандурист" в Саскатуні, "Бурлака" в Торонто.
Оживив українське культурне життя в м. ТандерБей диригенткомпозитор Григорій Мигаль, колишній вчитель музики і співу Сокальської гімназії, котрий у 1949 році приїхав до Канади. Спочатку був учителем у Рідній школі, а згодом диригентом мішаного хору "Просвіти", пізніше чоловічого хору імені Івана Франка, а з 1959 р. керував хором "Карпати". Організував приватну музичну школу в м. ТандерБей.
ТАНЦЮВАЛЬНІ КОЛЕКТИВИ
Василь Авраменко, прибувши до Канади у 1925 році у м. Торонто організував балетну школу. А у найбільших осередках українських поселень з`явились школи народного танцю, які удосконалюють свою майстерність до сьогодні. В Едмонтоні у 2007 році відбувався українськоканадський фестиваль, у якому взяли участь дві тисячі танцюристів. Щорічно у Торонто відбуваються великі мистецькі фестивалі, де буває понад 60 тисяч глядачів. І цього року з нагоди 120річчя українського поселення в Канаді теж відбувся танцювальний фестиваль.
СПІВАКИ
І на чужині українці зберегли любов до української пісні. Серед визначних діячів мистецтв Канади варто відзначити оперних співаків Йосипа Гошуляка, Андрія Дудича, Михайла Голинського, котрий в Москві в оперному театрі співав українських пісень у присутності Сталіна. Видатною оперною співачкою стала Роксолана Росляк. Дочка вихідця з Сокальщини Григорія Мигаля Іванка навчалася у Королівській музичній консерваторії в м. Торонто, а згодом виступала на багатьох оперних і естрадних сценах.
АКТОРИ
Популярністю у Канаді користується сучасна акторка гумористичного жанру Любов Гой, котра була однією з перших жінок, яка потрапила до "Холу пошани міжнародного гумору". Серед українців є популярним театральне мистецтво. В тридцятих роках українські актори організували напівпрофесійні театри "Русалка та подорожуючий". А вже після Другої світової війни актори Г. Ярошевич, І. Гірняк, М. Тагаєва в Торонто відкрили новий Український театр.
МУЗЕЇ
Невід’ємною складовою культурного життя емігрантів на чужині є створення музеїв. Перші поселенці зберегли для своїх нащадків пам`ятки з України та свої надбання. Виникає перший український музей Народного мистецтва в Саскатуні, де зібрані старовинні вишиванки, писанки, одяг, реманент. Поступово відчиняють свої двері музеї: Українськоканадський музей і архів в Едмонтоні, Осередок української культури і освіти у Вінніпегу, фермерський музей під відкритим небом поблизу Едмонтона…
При канадсько-українському інституті "Просвіти", заснованому 1966 року, зібрано багато матеріалів про створення "Просвіти" в Канаді, де є безліч фотоматеріалів, зберігається найстаріша карта України. Тут діє бібліотека, яка нараховує понад 40 тисяч книг. У Торонто є одна з найстаріших бібліотек це Український народний дім, де нараховується понад 10 тисяч томів україністики, багато стародруків і рідкісних книжок з України. А в Оттаві є бібліотека української семінарії св. Духа, де зберігаються рідкісні книги релігійного змісту. У колегії св. Андрія є унікальні праці митрополита Іларіона (доктора Огієнка).
Українці Канади шанобливо ставляться до архівних документів, упорядковано історичні матеріали, збірки. У Вінніпегу є осередок української культури й освіти, де зберігаються архіви Є. Коновальця, О. Кошиця, І. Боберського. А в Торонто в музеї Визвольної боротьби ім. С. Бандери архіви визвольних змагань 1917-1920 рр., 1935-1950 рр.
ГОСПОДАРСЬКЕ ЖИТТЯ
Представники першої хвилі еміграції працювали переважно у сільському господарстві, освоювали нові землі, дехто трудився на будовах залізниць, у копальнях. У землеробстві українці досягнули певних успіхів, вирощуючи переважно на новоосвоєних землях зернові культури, досягнули високих врожаїв.
У промисловій галузі українці здебільшого працюють в харчовій, текстильній, будівельній сферах, а також займаються побутовим обслуговуванням населення.
Підприємців з мільйонними прибутками обмаль, але, загалом українські промисловці добре стоять на ногах.
КРЕДИТНІ СПІЛКИ
Для фінансової підтримки українська спільнота створила кредитні спілки. Ще у 1930 році випускник Вищої торговельної школи в Празі В. Топольницький створив кредитну спілку "Калина". Другою кредитівкою стала "Карпатія" у Вінніпегу. Далі майже у кожному місці, де поселилися українці, почали виникати кредитні спілки, які об`єдналися в Українську кооперативну Раду Канади (УКРК). У 70их роках минулого століття діяло майже 40 кредитівок. Але через конкуренцію їх поглинули більш потужні, такі як "Карпатія", "Самопоміч", "Об`єднана українська кредитова спілка".
Українська кооперативна рада Канади надала фінансову допомогу у відродженні кредитних спілок в Україні.
рім кредитівок є ще й приватний банк Петра Яцика, який протягом кількох років пожервував на українську науку до двох мільйонів доларів.
ПРАВДИВІ ГОСПОДАРІ НА ЧУЖІЙ ЗЕМЛІ
Українці в Канаді завдяки праці й повазі до свого минулого, своєї культури досягли досить високого рівня життя та успіхів. Вони стали правдивими господарями на чужій землі, яка для них є рідною, близькою, другим домом. Перед світовою спільнотою довели, що є така українська нація.
Коли Україна стала незалежною державою, більшість громадських організацій вирішили, що їх місія вичерпана, як голосу України в світі. Тепер вони зосередили свою увагу на збереженні українських церков, культурних центрів, засобів масової інформації, бо поступово молоде покоління, народжене і виховане у Канаді, асимілюється і відходить від української спільноти.
З припливом нової хвилі еміграції розпочалися великі зміни в культурному житті. Четверта хвиля еміграції розпочалася в 1990 році. Її відмінність від попередніх у тому, що частина здорового, працездатного населення покинула рідну землю в часи незалежності України і головною причиною була відсутність повноцінної праці в Україні, зростання безробіття, економічна скрута. Чимало фахівців залишилось без роботи і подались у світи.
З 1991 року 2001 рік до Канади прибуло 1820 тисяч українців, половина з них емігрувала з центральних та східних областей України. За статистичними даними, з новоприбулих до Канади: 12,8 відсотка з середньою освітою, 37 з вищою. Двадцять п`ять відсотків новоприбулих українців в Канаді залишились назавжди.
Триває еміграція і донині, в консульство Канади звертаються майже 10 тисяч громадян України, переважно молоде покоління.
Основне завдання четвертої хвилі емігрантів заробити початковий капітал для відкриття власної справи, для навчання дітей у вищих учбових закладах, підтримати родину матеріально.
Заробітчани, які попрацювали по декілька років за кордоном, набули життєвого досвіду, вони привезли в Україну нову трудову етику, нові знання, технології.
Наші демократичні, політичні та громадські організації в Україні мали б використати досвід політичної еміграції, як потужний інструмент політичного, економічного впливу на нинішню владу.
А українська діаспора невід`ємна складова української нації.
Василь ВОЛОШИН, м. Сокаль.