Цікаво знати

Щедрий ужинок сокальських хліборобів

Цей сільськогосподарський рік був сприятливий для хліборобів. Насамперед, за погодними умовами, які дозволили виростити і зібрати щедрий врожай. Ще декілька років тому ми не сподівалися, що в Сокальському районі можемо досягнути валового збору зерна 176 тисяч тонн. 2013-й був також сприятливий, як в технологічному плані, так і за ціновою ситуацією та погодними умовами. Валове виробництво зерна становило 121 тисячу тонн, але в 2014-ому ми ще наростили його виробництво на 145 відсотків. Це надзвичайно вагомо. За останні роки багато господарств усіх форм власності – від дрібнотоварних підприємств, середніх фермерських господарств до крупнотоварних – зуміли оновити матеріальнотехнічну базу, впровадили нові технології та закупили сучасну техніку. Власні інвестиції сільгосппідприємств у районі щорічно становлять майже 10 мільйонів гривень. І нині на ланах Сокальщини можна побачити трактори, комбайни, грунтообробні та посівні агрегати від передових фірм та компаній «HORSCH», «Challenger», «JohnDeere». За рахунок оновлення матеріальнотехнічної бази, впровадження передових технологій зростає врожайність і збільшується валове виробництво сільськогосподарської продукції. Це дозволяє збалансувати економіку господарства, незважаючи на те, що ціни на сільськогосподарську продукцію майже не змінюються, а витрати на матеріальнотехнічні ресурси (пальномастильні матеріали, засоби захисту рослин, мінеральні добрива) постійно зростають, що пов’язано із курсом валют. 

Втішна ситуація й щодо інших культур. На рівні 2013-ого залишилося виробництво цукрових буряків, яке орієнтовно становитиме 220 тисяч тонн, хоча площа до попереднього року зменшилася. Зате врожайність зросла на 6070 центнерів, в середньому по району очікується зібрати біля 500 цт з кожного гектара. 

Збільшилося виробництво овочів та картоплі, зокрема, останньої на 110 відсотків до попереднього року. Овочів зібрали на рівні минулого року. Однак у селян є проблема з їх реалізацією. Ринок збуту надзвичайно обмежений. Це відчуває й населення, бо ціни на цю продукцію низькі. Реалізації у великих об’ємах нема. Це суттєво позначилось на сільськогосподарських підприємствах, які на цьому спеціалізуються. 

В останні роки сільгосппідприємства стали більше займатися вирощуванням бобових, які є рентабельні та прибуткові. До того ж вони добрі попередники під інші сільськогосподарські культури. Основний фактор – високий рівень рентабельності. Через що за останні роки збільшилася їх посівна площа й валове виробництво. Однак проти минулого року зменшилося виробництво ріпаку. Сталося це через несприятливу кон’юнктуру на ринку, де ціни на нього різко впали. У попередні роки ми мали його виробництво 15000 тонн, а 2014ому – 10000 тонн. 

У цьому році виробництво сільськогосподарської продукції, зокрема, рівень рентабельності дещо вищий за попередній. Торік він становив 10%, а у цьому – очікуємо в межах 16 відсотків. Зменшення рівня рентабельності в галузі рослинництва прогнозуємо по картоплі та овочах. Очікуємо на дещо кращий економічний результат від виробництва зерна. Надзвичайно низький рівень рентабельності має тваринництво, і це спостерігаємо упродовж останніх років. Зокрема, у вирощуванні м’яса ВРХ. Нині рівень рентабельності виробництва м’яса ВРХ складає мінус 47 відсотків, тобто на кожну гривню, вкладену в виробництво худоби, отримуємо 50 копійок збитків. Виробництво молока є прибутковим (рівень рентабельності складає 8,9 відсотка); а м’яса свинини – 1,9%, це не повною мірою покриває затрати. Тобто, якщо ми отримуємо кошти від рослинництва, то втрачаємо на тваринництві. Такі негативні тенденції й надалі продовжуються. Їх неможливо призупинити. Державний бюджет не має коштів на надання державних дотацій, і шляхів виходу на сьогодні ми не бачимо. Низькі ціни на ринку тваринницької продукції відчутно «б’ють» і по господарствах населення, де також скорочується поголів’я. Селянам не вигідно здавати молоко за ціною дві гривні за 1 літр, якщо собівартість в межах 33,5. Вони отримують 50 відсотків збитків. Через що й тримають худобу лише для власних потреб. Якщо перевести в площину ведення бізнесу, на сьогодні при тих цінах, що складаються, на молоко, воно є збитковим. Також населення фактично не займається вирощуванням великої рогатої худоби на відгодівлю. Це суттєво впливає на тваринницьку галузь. 

Нині змінилося ставлення селян до землі. Вона стала предметом уваги та гордості. Всі землі, які два роки тому не використовувалися, зараз уже задіяні. Навіть ті, які багато років не були окультурені, заростали чагарниками, підтоплювалися. У районі є підприємства, які займаються виробництвом енергетичної верби та тополі. Це – інвестиції зза кордону. І протягом трьох останніх років займаються вирощуванням енергетичних культур. Вони планують будівництво заводу з переробки й виготовлення палива для котелень. Це зв’язано з енергетичною кризою. Всі землі сільськогосподарського виробництва на сьогодні вже задіяні. Зараз звертаються багато людей, підприємств та підприємців, які хотіли б розширювати виробництва, створювати нові сільськогосподарські підприємства, але не мають змоги, бо вільних земель нема. 

Виплата орендної плати проводиться вчасно та в повному обсязі. Вона становить не менше трьох відсотків. Нині існують різні форми розрахунку орендної плати. У цьому році понад 79,7 відсотка селян отримали орендну плату грішми. Їм виплатили 19131,4 тисяч гривень. Торік вони отримали 19 079 тисяч гривень. За бажанням орендодавці можуть отримати орендну плату грішми, с/г продукцією чи наданням послуг. 

В агропромисловому комплексі району працюють близько двох тисяч працівників. У зв’язку з переходом на сучасні технології, впровадженням прогресивної техніки, кількість робочих місць скорочується. І це негативний фактор, бо багато людей у пошуках роботи виїжджають за кордон. Середня заробітна плата на одного штатного працівника в сільському господарстві складає в межах 2000 гривень, а торік становила 1620. 
У районі налічується 18400 дрібнотоварних виробництв, три приватні агрофірми, 8 приватних підприємств, 14 товариств та 86 фермерських господарств. Головне, що призупинився відтік останніх, які, то банкрутували, то закривалися. За останні два роки настaла стабільність. Свою нішу знайшли великі підприємства, середні і фермерські господарства. Між ними йде здорова економічна господарська конкуренція.

Звичайно, є і проблеми. Одна з них – це відсутність підприємств, які надавали б сільгоспвиробникам послуги, зокрема, зберігали зерно. Колись такі послуги надавав ВАТ «Сокальський елеватор». Однак нині він – власність ПП «Західний Буг», який використовує його лише для власних потреб. Господарства району, щоб здати ріпак, сою та інші культури, змушені везти їх на елеватори західних областей. Можна згадати й інші наболілі проблеми – це ринок збуту продукції і високі ціни на запчастини, мінеральні добрива та засоби захисту… Але селяни вже навчилися ефективно вести господарство, покладаючись на себе. 

Нині Сокальщина може гордитися своїми сільгосппідприємствами, до яких приїжджають переймати досвід не тільки аграрії Львівщини, але й зза кордону.

Залишився позаду сільськогосподарський рік 2014-го. Для кожного господаря він був особливим роком сподівань та надій, переповнених недоспаними ночами та важкою працею до мозолів. А ще тривогою за долю України, бо на сході країни триває неоголошена війна. Хлібороби своєю працею підтримують державу, бійців АТО та власні родини. Вони доклали всіх зусиль, щоб виростити добрий щедрий врожай… Нині селяни хочуть, щоб їхня праця була пошанована та поцінована… Важливо не тільки виростити врожай, але ще його продати. А отримані кошти знову скерувати в господарство, вкласти під новий врожай, купити нову техніку, насіння, мінеральні добрива…

Ігор ШАЙНОГА, начальник управління агропромислового розвитку РДА.

 

Голос Сокальщини на GoogleNews