22 січня, День Злуки українських земель, нині має для всіх нас надважливе значення. Це не просто річниця історичної події, це реальна життєва потреба сьогодення – врятувати країну від кремлівських загарбників і зберегти її цілісність та неподільність. Тисячі наших сучасників – побратими по Майдану, друзі, знайомі, краяни, віддали своє життя за соборність і волю України на гібридній війні з бандитською Московією.
Ми свідомі того, що поки поряд існуватиме цей ненажерливий імперський монстр, Україна буде змушена боронити свій суверенітет зі зброєю в руках, відбиваючи військове вторгнення, викорінювати ментальне зомбування, мовну колонізацію. Деспотична авторитарна Росія – наш одвічний ворог. Її загарбницький апетит і потреба брати чуже ніколи не зникнуть. Між нами нездоланна цивілізаційна прірва, одвічне світоглядне протистояння вільних людей українських теренів і рабів східної московської деспотії. Оновленою спробою лицемірного братання на низовому рівні, вкотре інспірованого російськими політтехнологами, більшість українців вже не вдасться задурити. За свою окремішність і прагнення свободи Україна впродовж всієї історії взаємин з Росією розплачується мільйонними жертвами. Сьогодні це протиборство полярних у всіх вимірах країн вирішує майбутню долю всієї світової цивілізації – пануватиме в ньому сила права чи право сили.
В умовах хронічної зовнішньої загрози і часто антинародної діяльності новітніх державних чиновників, які захопили владу, приватизувавши здобутки Майдану, вирішального значення набуває соборність і монолітність нашої нації. Соборність і солідарність у всіх її проявах – у згуртованій і рішучій боротьбі за зміни владної системи, у національній консолідації, максимальній взаємодопомозі, у єдності устремлінь і дій, розвитку спільного соціокультурного простору всіх територій. Ця справа під силу лише розвиненому громадянському суспільству, адже представницькі владні інституції ще й досі не доросли до рівня свідомості і дієвості українського народу. Нинішня так звана політична еліта за своє суттю є продовженням поваленого кланово-олігархічного режиму, вона живе за його принципами, діє його методами, вдосконалюючи схеми дерибану країни та придушуючи спротив, заповнюючи тюрми майданівцями, бійцями добровольчих батальйонів, волонтерами, українськими патріотами. Ця псевдоеліта апріорі не може репрезентувати нашу націю і адекватно відповідати на жоден із сучасних викликів. Замість швидкого очищення, проведення ефективних реформ, владна верхівка намагається приспати народ обманом та патетичними байками, взявши на озброєння найгірші людино-ненависницькі інформаційні технології Московської неоімперії. Кредит народної довіри бездарно розтринькується. Якщо влада терміново не схаменеться, кінець її буде безславним, більше того – прогнозовано гіршим, ніж у «попередників».
Причиною вибуху народного гніву може стати зухвалий замах на соборність держави – ухвалення змін до Конституції України із закріпленням особливого статусу окремих територій. Здобуту впродовж багатьох віків ціною життів мільйонів українських патріотів цілісність держави новітні тимчасові правителі вирішили свідомо зруйнувати, кромсаючи на шматки нашу територію, закладаючи в Конституцію можливість руйнування соборності українських земель. Мало того, що уже здали без жодного спротиву український Крим і на нашу землю вдерлися окупанти, так ще нав’язують суспільству думку про потребу диких як для цивілізованого світу новел у Основному законі. Пропоновані зміни розбалансовують владу і з парламентськопрезидентської перетворюють Україну на чи то урядову, чи то президентську, чи судову деспотію. І що найгірше – у засадничому Законі закріплюють можливість іншого, невластивого українській ментальності устрою та дроблення країни. Переконаний, що українська громада, думаючі представники рад і тверезомислячі парламентарі об’єднаються і не допустять зради національних інтересів на догоду чи збанкрутілій Московії, чи ситому Заходу, чи будькому іншому. Ніхто навіть не міг припустити, що у післямайданний період при владі опиняться люди, які поставлять під загрозу існування суверенної незалежної України у її законних кордонах. Закликаю Президента, Парламент і Уряд не бути самовбивцями і не упосліджувати українців. Ніхто не давав вам права узурпувати владу та руйнувати державу. Ви прийшли у владні кабінети на крові загиблих на Майдані та новітній московсько-українській війні. Наші Герої віддали своє життя не за задоволення ваших меркантильних клептоманських та бізнесових інтересів, вони не давали вам права торгувати Україною і українськими інтересами. Для кожного з них «Україна – понад усе!» було сенсом життя. Пам’ятайте про це щоденно, щохвилинно! Переконаний, що при подальшому «продавлюванні» антиукраїнських змін до Конституції, вам доведеться за свої дії відповідати не тільки перед історією, а перед сучасними українськими патріотами, яких сотні тисяч.
Багатомільйонний опір диктатурі «попередників» зламав стереотипи і умисно створені міфи про «розділену Україну», нашу покірність та терплячість до несправедливості. Українці – ми з вами змінили хід історії, вектор руху країни. Добровольчий і волонтерський рух допомагає стримувати московсько-терористичну навалу. Ми були, є і будемо єдиною, самодостатньою нацією із високим рівнем самосвідомості і чітким баченням свого майбутнього. Народом, якого «правди сила ніким звойована ще не була». У нас достатньо мужності і сили для того, щоб здолати всю зовнішню та внутрішню нечисть і побудувати країну нашої мрії. Наша нація заслуговує на україноцентричну чесну владу. І вона в Україні неодмінно буде.
З Днем Єднання нас усіх! СЛАВА УКРАЇНІ!
Народний депутат України – Олег Мусій.