А ще – барвінку, золотистих ланів, медових і молочних рік, скарбниця веселих і тужливих пісень, колиска люблячого народу і чорної йому зради, країна довгої віковічної боротьби за волю. Подивімось у високу блакить і думкою, як у тій пречудовій пісні, соколом злетіло у небо аж до сонця і зірок, гляньмо на дивовижну красу Землі. На зелено-голубому лику планети в центрі старої матінки-Європи з соколиної висоти видно, як красується край, що нагадує собою серце, обвите хвилястою лінією, ніби лентою. Це наша рідна Україна! Посеред щедротних степів і ланів широкополих пливе Дніпро-Славутич, мов та оспівана народом голуба стрічка в дівочій косі, що спадає аж до пояса, – історичний символ і образ України.
Дуже довго йшла наша держава до незалежності. Віки грізно шуміли над нею і забирали на полі бою не одну дитину, шматували землю міжусобиці князів, татаро-монгольські хани забирали молодих у неволю, вогнем та мечем випалювали наш корінь сусіди, нищили рідну мову і пісню, мордували і «высочайшими указами» запроторювали в Сибір наймудріших синів і дочок, найгосподарніших, спопеляли українську вроду в німецьких концтаборах, морили голодом. У живе тіло України холодною жорсткою рукою недруги вкопали небезпечні атомні електростанції.
Були різні етапи становлення України, як держави, та недоброзичливці не підтримували цього. Намагаючись зміцнити свої позиції та реалізувати споконвічні мрії українців, 1 грудня 1918 р. у Фастові укладено попередню угоду про об’єднання ЗУНР (Галичина, Буковина, Закарпаття) та УНР (Наддніпрянська Україна). Урочисте проголошення Акту з’єднання відбулось 22 січня 1919 р. у Києві. На жаль, ця історична подія мала чисто символічний характер і до справжнього об’єднання справа не дійшла, оскільки ЗУНР і УНР втрачали позицію за позицією, територію за територією. Та політичне зближення західно-українського регіону з Наддніпрянською Україною все ж дало позитивні наслідки. Щороку все більше і більше зближає нас свято Злуки з Великою Україною. Ми стали однодумцями, однією українською родиною.
Україна – велика за територією держава, складається із багатьох регіонів – Галичини, Прикарпаття, Полісся, Поділля, Гуцульщини, Буковини, Волині, Слобожанщини… Всіх нас об’єднує одне – любов до України. Ще маємо, на даний час, кроваву рану – Донбас. Так би хотілося прихистити донбасців, повернути до України, та не у всіх їхніх серцях палає вогник любові до України. Ми вже літами намагаємось прищепити їм любов до нашої держави, запрошуємо дітей до нас на свята, пригощаємо, обдаровуємо, та, напевно, не один юнак із тих дітей сьогодні взяв зброю в руки проти нас. Ми вирядили своїх патріотів, щоб захистили їхній край, але не всі це оцінюють. Та, сподіваємось, що невдовзі і цей регіон зрозуміє, що треба повернутись до Матері-України. Ми хочемо жити, як брати, бо в єдності сила народу. Ми так побратськи беремось всі за руки і створюємо символічний ланцюг єднання, хочемо, щоб наші руки, серця, думки, молитви завжди єднались.
Віковічна мрія українців збулась 24 роки тому, коли до світу, до сонця потягнулась молода Незалежна Україна. Та ворог шаленіє, не дає нам піднятись з колін. Ми піднімемось, рідне небо пошле нам силу для життя на своїй святій землі. Недалеко той час, коли наші молоді українці виметуть сміття із рідної хати, загосподарюють у своїй сторонці. Треба, щоб всі пізнали правдиву історію, бо ми, українці, такі спраглі за минулим, історією, яку у нас постійно віднімали. Упродовж багатьох століть обрубували корені нашого минулого, та порубані, потоптані, понищені, вони знову відростали. Але підростали й нові рубачі, зрадники, палії, що випалювали репресіями дух українства національної самосвідомості – і горів він, той дух, горів, як неопалима купина, тепер розгоряється з більшою силою. Віримо, що збудуться пророцтва Митрополита Андрея Шептицького, митрополита Йосифа Сліпого, Тараса Шевченка. Рідний край оновиться. Ідемо впевнено всією українською родиною, міцно тримаючись за руки, до Соборності, до Єдності, до правдивої Незалежності, бо, як співаємо в церквах – «…в єдності сила народу. Боже, нам єдність подай».
Марія КАЛЮГАКАЩУК, с. Скоморохи.