У наш час бути юридично підкованим громадянином просто необхідно, адже часом в житті доводиться стикатися з такими ситуаціями, які вимагають знань своїх власних прав, тобто прав людини. “Обізнаний – значить озброєний” – цей вислів дає прекрасну характеристику людині, який вміє відстояти своє право, знаючи лише десяту частину всієї Конституції України. У той час як людині в праві і законах необізнаному, можна нав’язати що завгодно. І мова йде не про нав’язування якийсь точки зору, природно. Тут мається на увазі звинувачення на адресу такого громадянина, в яких він не може бути виправданий в силу правової неграмотності.
Сьогодні ми поговоримо про одну зі статей Кримінального Кодексу України, завдяки якій ви станете підкованим і грамотним.
Йдеться про ч. 2 статті 25 “Злочинна самовпевненість”. Сьогодні розберемо цю статтю більш докладно, а також дізнаємося що в цілому це вдає із себе.
Злочинна самовпевненість має місце бути в двох випадках:
1) Особа передбачає можливість настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії або бездіяльності (інтелектуальний момент);
2) Особа легковажно розраховує на запобігання цих наслідків, при цьому він винен і усвідомлює суспільну небезпеку свого діяння.
З цим все зрозуміло, тепер розберемося що ж вважається вчиненим злочином за статтею “Злочинна самовпевненість”:
Якщо особа передбачає лише можливість настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії або бездіяльності;
Розраховує на реальні сили (на знання, досвід, уміння, фізичні сили, сили природи) або конкретні обставини (надійність технічних засобів, дія інших сил та інше);
Розрахунки злочинної самовпевненості були легковажними (невиправданими) і такі наслідки настали.
Складність даної статті виникає в той момент, коли злочинну самовпевненість плутають з непрямим умислом, оскільки їх на практиці досить складно відмежувати в силу схожості. Тільки при непрямому намірі передбачення носить конкретний характер, а при самовпевненості – абстрактний.
Простими словами – при непрямому намірі винний сподівається, що йому вдасться уникнути звинувачення ( “авось пронесе”), а при самовпевненості винний дійсно не усвідомлює подальшого розвитку причинного зв’язку. Тому цей момент завжди вимагає очнь детального вивчення під час слідства і під час винесення вироку судом.