Вчора співали: "Осанна!", а сьогодні розіп'яли…. Згадались події з Біблії, коли, прийшовши 1 листопада на новий сокальський цвинтар, щоб помолитись на могилі Віктора Сивака, поряд побачила гори сміття. Ще вчора весь район проводжав в останню путь ГЕРОЯ, скорбили, говорили патріотичні гасла, співали Гімн України, і обіцяли ніколи не забути ЙОГО подвигу, запевняли, що завжди житиме у наших серцях. То що ж сталось з вами сьогодні, шановні сокальці? Чи думав той, хто першим викинув купку сміття поряд з могилою Віктора, про невгамовний біль матері? Чи бачив хто з вас очі батька, в яких порожнеча? Звідки така безсердечність, така ница байдужість? Доки будемо заблоковані власною оболонкою та будуватимемо хату скраю? Доки будемо бездумно "човгати" фразу: "Не за те хлопці вмирали"? Може, час увімкнути свою свідомість і згадати про власне сумління? Ми звикли нарікати на владу, на державу і на життя загалом. Але погодьтесь, дорогі мої сокальці, – жодна влада не прийде у наш двір робити порядок, і жодна влада не оновить наші серця. А держава – це ми з вами!
Руслана АНТОНЮК, жителька с. Забужжя.