Головна / Духовне життя / Улюблене свято українців – Різдво

Улюблене свято українців – Різдво

Родинне свято із запахом сіна і свічок, смаком куті і яблук, молитвою й умиротворенням. Свято, коли разом з першою зіркою на небі у кожній домівці за столом збирається вся родина і славить народження Христа.

У кожного з цим величним святом пов'язані свої спогади, думки, сподівання. Ними поділились:

Теофілія ОЛІИНИК:

– З Різдвом пов'язані найкращі спогади мого дитинства. Цих . свят ми чекали з нетерпінням: вдягали обновки (а їх в нас було так мало, що тішилися навіть новій хустині), йшли до церкви, чекали, коли зійде перша зірка, щоб сісти за стіл і після посту скуштувати маминих смаколиків, куті, а потім виглядали у вікно колядників, бігли за вертепом, а під ногами іскрився, поскрипував сніг. Сходились рідні, сусіди, колядували, гостилися, а на третій день спалювали на городі дідуха…

Нині, на жаль, наші діти та внуки одні пороз'їжджалися по світах, де Різдво зводиться до вечері з індиком, інші стоять на Майдані, виборюючи право України на європейську державу. Молюсь за те, щоб так і сталося, щоб молодь не спивалася, а мала роботу у рідній державі, достойне життя, а ми тішилися за них, щоб завжди могли зібратися за столом з рідними і заколядувати: Нова радість стала, яка не бувала: Над вертепом звізда ясна на весь світ засіяла!

Наталія НОВАЦЬКА:

– Народилась я і виросла в Узбекистані, але все моє життя пов'язане з Україною. Батько, Юрій Гримайло, поїхав туди добувати нафту. Мати народилась в Курській області, неподалік Харкова. їх було дев'ять дітей, восьмеро потім переселились в Макіївку і прожили там все життя. В Узбекистані зустріла свого судженого і в 1979 році наша сім'я приїхала на його батьківщину  в Сокаль.

В юності тільки Новий рік зустрічала, а тут вперше відсвяткувала Різдво. Пам'ятаю, як все дивувало: Святвечір, свічки, колядки, вертеп, кутя… За радянської влади святкували крадькома, а вже у 90ті  не криючись. Скоро сама готувала дванадцять страв, діти допомагали терти мак, бо кутю всі люблять і готую її багато, адже тепер у нас збирається велика родина  четверо дітей зі своїми половинками, семеро внуків. У такі хвилини серце наповнюється любов'ю, а душу огортають спокій і радість. Це особливе почуття і можливе воно тільки тоді, коли ти в колі дітей і рідних, бачиш, що у них усе гаразд. Знаю це, бо, як і інші жінки, працювала на чужині і в Різдвяні свята далеко від дому відчувала себе сиротою. Дивувалась, що, скажімо, в Італії в перший день Різдва можуть прати і вивішувати білизну або орати поле, а в Ізраїлі збирають ся за столом, щоб тільки наїстися. Звичайно, і там ідуть до церкви чи синагоги, але все відбувається якось формально, без душевного тепла. Не те, що в нас  цього свята чекаємо цілий рік і воно дає наснагу на цілий рік.

Суліко МАМУЛАДЗЕ:

– Перша моя батьківщина Грузія, друга "Україна. Виріс : серед гір, все життя прожив серед пшеничних ланів. Тут служив у війську, потім зустрів свою кохану, одружився, у нас народились троє дітей, тепер нас тішать четверо внуків. Працюю в будівельній фірмі, радий, що допомагаю розбудовувати Україну. Завжди почував себе громадянином української держави.

Всім своїм єством зрісся з Україною, люблю її, як рідну матір, люблю її землю, народ, її традиції та звичаї. Пам'ятаю, був зачарований, коли вперше почув колядки, побачив вертеп. Різдвяних свят чекаю з нетерпінням: зберемось усією родиною за столом, помолимось, заколядуємо. У нашої доньки Тамари день народження 6 січня, тож об'єднуємо ці два свята. На жаль, нині син Зураб зі своєю сім'єю далеко від нас  в Італії, але за допомогою скайпу привітаємо одне одного.

В ці святкові дні вітаю всіх сокальчан, всіх українців, бажаю їм, щоб наш Майдан вистояв, щоб Україна стала справді європейською державою, щоб наші діти та онуки жили у вільній, багатій демократичній державі. Здоров'я вам, щастя! І миру!

Петро ПІДКІПНЯК:

– Моя сім'я вже ' декілька років живе в Іспанії: тут працюють троє мо£ їх дітей, тут народилися п'ятеро внуків. І хоч ми далеко від батьківщини, та бережемо українські традиції. На Різдвяні свята збираємося всією родиною, йдемо до церкви, де збирається українська громада, молимося, славимо народження Христа. Пізніше збираємося за родинним столом, на якому обов'язково дванадцять страв, кутя. Дітям готуємо подарунки, колядуємо. Жаль тільки, що тут нема снігу, не ходять колядники, вертеп. І хоч нещодавно приїжджав додому, так би хотів у ці святкові дні бути разом з рідними.

Цьогоріч наша українська громада разом з нашим душпастирем вирішила святкувати Різдво, як і весь світ, 25 грудня. Вважаю, що так і має бути  спочатку Різдво, а потім  Новий рік.

Разом зі своєю сім'єю шлю сокальчанам вітання з Різдвом Христовим, здоров'я усім, благополуччя, щасливого майбутнього! Щоб наша Україна була багатою і могутньою державою.

Антоніна ВУЙЦІК:

– В Сокалі живу більш як півстоліття. Людина я релігійна, намагаюсь ' виконувати всі заповіді Божі. Таїнство народження Христа, прекрасні Різдвяні свята завжди приносять в душу мир і спокій. В такі дні хочеться обійняти весь світ, передати кожному частинку любові, яку нам заповідав Ісус Христос.

З Різдвом Христовим вас, дорогі сокальчани! Любові вам, щастя!

Матеріал підготувала

Валентина Блудова

Голос Сокальщини на GoogleNews

Про Андрій Гаврилюк

Залишити відповідь

Ваша поштова адреса не опублікується. Необхідні поля позначено *

*

8 + eighteen =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

закрити

Ми виявили що ви користуєтеся Ad Blocker!

Для того щоб ми були незалежними потрібно так мало - відображати рекламу!