Минулої суботи Сокальщина поминала мільйони убієнних українців, котрі вимерли від штучного голоду 1932-1933 років, який багато держав світу визнали як геноцид проти українського народу. Скорботна процесія від храму св. ап. Петра і Павла з хрестом, державними прапорами, розкішним снопом стиглих колосків, кошиками квітів і запаленими лампадками у руках кожного, підійшла до мурів колишньої катівні НКВД. Падав холодний осінній дощ, але і діти, і дорослі схилили голови у скорботі і хвилиною мовчання пом"янули мільйони жертв наших співвітчизників.
Мітинг-реквієм вела Руслана Антонюк, панахиду відправив о. Ярослав Валюх, котрий сказав, що квіти зів"януть і свічки згаснуть, які ми принесли на знак нашої печалі і шани, і тільки спільна молитва та пам"ять, яку передаватимемо від покоління до покоління не дозволить забути нашим нащадкам про той страшний геноцид, вчинений проти українського народу.
Слова смутку, жалю, слова шани звучали у виступах керівників району голів РДА та районної ради Миколи Мисака та Олега Солодяка. Член спілки політв"язнів Сокальщини Михайло Куцяба пригадав той час, як українцізахідняки під керівництвом Організації українських націоналістів збирали допомогу для населення зі східних теренів, які потерпали і гинули від штучного голодомору.
У почесній варті стояли члени Сокальської станиці вояків Братства УПА. Сокальчани дорослі і юні, старі і малі поставили лампадки до стіни колишньої катівні НКВД. А згодом у вікнах мешканців Сокальщини засвітились свічі нашої пам"яті.
Оксана ПРОЦЬ.
Фото автора.