25-ти річчя незалежності України. Доля подарувала нам це свято в чарівні передосінні дні. Чверть віку ми святкуємо День Незалежності – омріяне віками, виблагане багатьма поколіннями свято. В цей день радіємо, молимось, надіємось на краще життя. Хочемо справедливості, поваги до простих людей, опіки-захисту від держави, чекаємо миру, хочемо працювати у себе вдома. Прагнемо будувати свою державу, творити добро для нашої Української Родини. Та недруги не дають розвиватись. Століттями живемо сподіваннями. Ще український письменник Михайло Коцюбинський писав: "Долиною у нас сльози, верхами – глум". І так досі. Забагато вже сліз пролито, задовго у верхах чубляться. Щасливі ті люди, чиї руки витерли сльозу вдові, сироті, постраждалому захиснику України, людям, обділеним здоров'ям. І так хочеться звернутись до сильних світу цього: "Будьте милосердними!".
25 років – це дуже короткий період в історії держави, а для нас, людей – це третина життя. Треба поспішати творити добро, милосердя. Великим мистецтвом є вміння по-дружньому жити з кожним ближнім, бо всі ми різні за характером, за вподобанням. Здавна кажуть, що великим є той чоловік, який уміє знаходити перлини в інших людях. Ніхто не повинен вважати себе вищим від інших чи володарем світу. Якщо хто вважає себе обдарованим великою могутністю, хто визнає сам себе великим мудрецем – не треба забувати, що вік наш короткий, і кожен із нас, мов листок, зірваний вітром, що невдовзі зітліє на порох. Доброю людиною є той, хто береже чистоту довкілля, хто посадив сад, засіяв поле, хто возвеличує рідну пісню, не засмічує мову чужими, лихими словами, хто доглядає могили батьків… Дуже багато в нас добрих людей.
25 років живемо в незалежній Україні. Щороку чекаємо цього свята, віддаємо шану "хлопцям-соколам-Синам України, що впали за волю й за долю". Літнє небо в цей день радіє з нами, ясніє пречистим блакитом, немов не бачить нашої земної журби та тривоги.
Радість цього дня обнімається із смутком за убитими, покаліченими синами-патріотами, з тривогою за майбутнє України. Тепер маємо набагато більше борців за волю України. Вічна їм слава і вдячність.
У всіх наших казках убогі українські сини стають добрими молодцями, одержують півцарства, а то й усе царство з царівною на додачу. Так і український народ, обділений увагою і опікою наших провідників, вибереться із безодні занепаду, простягне всім народам руку вдячності. Не тільки в казці, а й в житті добро завжди перемагає зло. І в нас так буде. Українці варті кращої долі.
Ми вирядили в парламент народних обранців, довго чекаємо від них підтримки, допомоги в розвитку держави. Соромно нам перед усім світом, що ми, українці, переступивши поріг парламенту, забуваємо обіцянки перед людьми, стаємо іншими. Є серед обранців справжні патріоти, але їх дуже мало. Та живемо надією, що в наступному році не будемо журитись, де взяти кошти, щоб дитину вирядити до школи, як зиму перезимувати, як студента вивчити…
Незважаючи на всі перешкоди від недобро-зичливців, наша держава, крок за кроком, розвивається в усіх галузях господарства. Також наповнюються державні комори збіжжям, достигають овочі. А ще пахне Україна сушеними грибами, стиглими абрикосами, вечірніми матіолами.
Хай допоможе нам Бог пережити всі труднощі, щоб ми не втомлювались нашими негараздами, як не втомлюється сонечко щодня мандрувати із сходу на захід. Молімося щоднини за рідну Україну і благаймо:
"Боже, рятуй Україну –
Нашу найкращу перлину.
Як рідна Мати Вона,
Кращої в світі нема".
Марія КАЛЮГА-КАЩУК, с. Скоморохи.
На світлині: під час зустрічі ровесників у селі Берем’яни Бучацького району, що на Тернопільщині.
МОЛІМОСЯ ЩОДНИНИ ЗА РІДНУ УКРАЇНУ!
Зустріч ровесників в родинному селі
Торжествує літо. Свято Петра й Павла.
Дзвін церковний кличе у рідне село.
Там буяє жито, розквітають мальви,
Там чекають друзі й дитинства тепло.
Нас зустріли радо рідні Берем'яни –
Церковця, сусіди і школа, й Дністер.
І нема учителя ні лікаря між нами –
Усі ми діти берем'янські дотепер.
Молитва. Обійми, сльози, поцілунки –
Все переплелося, мов в солодкім сні.
І радіють в небі хмаринки-пустунки.
У спогадах – дитинство, безтурботні дні.
На мить забулись клопоти, невдачі
Й роки дитячі мов би змахнули крилом.
Та знов знялись, ген-ген злетіли вдалеч.
Лиш мила серцю пісня неслася над Дністром.
Хоч на порозі тихо стала осінь
І нам минуло з щемом всім по шістдесят,
Та молодість живе в душі ще досі,
Як мрія – виблагати щастя для внучат.
Дякуємо щиро, рідні Берем'яни!
За красу, привітність, за смачні гриби.
Здоровенькі будьте, всі односельчани!
Хай вам все ведеться! З роси вам й води!
Марія КАЛЮГА-КАЩУК, с. Скоморохи.