Головна / Духовне життя / Наші традиції: 12 липня день пам’яті святих апостолів Петра і Павла та храмовий празник у Сокалі

Наші традиції: 12 липня день пам’яті святих апостолів Петра і Павла та храмовий празник у Сокалі

ПЕТРО З ПЛУГОМ, А ПАВЛО З ВОЛАМИ…

12 липня – день пам’яті Святих Верховних Апостолів Петра і Павла. Це велике церковне свято пов’язане з багатьма народними повір’ями та апокрифічними легендами.
Зокрема, серед обов’язків святих було й стежити за своєчасним збором врожаю, адже після Петра і Павла починаються жнива на більшості терен України.Взагалі, ці апостоли вважаються опікунами аграріїв. І не тільки під час жнив. Не випадково приповідають:
«Святий Петро за плугом ходить,Святий Павло воли водить».

До їхнього свята люди готувалися заздалегідь – білили хати, прибирали подвір’я тощо. А у саме свято неодмінно йшли до церкви. На честь Петра і Павла названо багато храмів. Тому у багатьох містах і селах відзначають ще й престольні празники. І до них потрібно ретельно приготуватися.

Побутує апокрифічна легенда про Петра і Господа. Якось саме цього дня вони мандрували світом, щоб подивитися, хто як з людей працює на жнивах. Побачили двох дівчат – одна жито жне, а друга спить під копою; побачили й двох парубків – один жито косить, а другий під возом у затінку дрімає. Подумали-поміркували святі і вирішили злучити до пари цих дівчат і парубків, але так, щоб з голоду ніхто з них не помер. Отож працьовита дівчина дісталася ледарю, а ледача – працьовитому. З тих пір, мовляв, так і повелося: чоловік і жінка в одній сім’ї один одному протиставляються за працьовитістю.

У свято Петра і Павла батьки, сусіди пекли дітям-пастухам солодкі мандрики – пампушки з сиру, сметани та цукру або меду. Ті влаштовували собі колективну трапезу. На пагорбі, щоб було добре видно корів, викопувала канавку на глибину по коліна, застеляли її скатертиною, розкладали мандрики, сідали по «берегах» канавки і частувалися. Власники корів вже самі зголошувалися приглянути за тваринами. Нехай діти відпочинуть, повеселяться.

Інша апокрифічна легенда розповідає про те, чому зозуля перестає кувати саме у цей день. Вона, виявляється, мандриком вдавилася, якого поцупила у Петра і Павла. А, може, вона поцупила його у дітей-пастухів?.. Багатовікові фенологічні спостереження підтверджують: зозуля й справді перестає кувати цієї пори.

Ще один цікавий звичай на Петра і Павла: діти-пастухи плели з квітів вінки і чіпляли їх коровам на роги, та то так, щоб корова не скинула. Увечері, коли стадо поверталося додому, господарі мали розрахуватися з дітьми за такий вінок.

У народі кажуть:
– Якщо цього дня дощить – похмура й дощова погода збережеться протягом тижня.
– Якщо зозуля перестала кувати на Петра і Павла – зима буде ранньою; якщо продовжує кувати – на довгу й теплу осінь.

 

У Сокалі на 12 липня святкують храмовий празник у Катедральному храмі святих апостолів Петра і Павла

Сокаль. Катедральний храм святих апостолів Петра і Павла – історія будівництва храму.

Наприкінці XIX – XX століття у Сокалі було заплановано побудувати церкву. Нею мав стати храм Верховних Апостолів Петра і Павла. Ідею будівництва запропонував о. Олександр Зубрицький (1878-1887). Його підтримав парох о. Микола Роздільський (1879-1896) та міщани Сокаля.Під будівництво церкви було придбано земельну ділянку по вулиці Львівській (тепер – вулиця Митрополита А. Шептицького) вартість якої становила 15 тисяч крон.Розробкою проекту церкви займався львівський архітектор В. Нагірний , який віднайшов його у Марселі (Франція) і переробив за візантійським обрядом. Спочатку вона мала бути з одним куполом, однак раптово помер о. Орест Чехович. Тому його справу продовжили отці Микола Кишкевич і Василь Левицький .

Вони вирішили побудувати її трикупольною, яка, власне, і тепер існує у Сокалі.1 червня 1904 року було розпочато копання фундаментів, яке тривало 14 днів. 2 липня 1904 року в день Свв. Апп. Петра і Павла відбулося посвячення наріжного каменя о. митратом В. Левицьким, а проповідь виголосив о. Степан Сапрун. У 1904— 1909 р .скульптор Григорій Кузневич створює для храму в Сокалі постаті Ісуса Христа, апостолів Петра і Павла.

Остання є однією з найкращих скульптур у доробку майстра, а статуї Ісуса Христа приписують подібність до робіт данського скульптора Бертеля Торвальдсена. Спершу громада міста відмовилась від скульптури Ісуса, її повернули у майстерню, а у 1908 році Григорій Кузневич ініціював її встановлення на могилі відомого львівського банкіра і купця Артура Шеленберга. Згодом парафіяни передумали, тож Григорій Кузневич виготовив копію. Наприкінці 1905 року було споруджено мури церкви.

Будівельні матеріали безкоштовно звозили селяни з Ількович, Скомороха, Горбкова, Завишня, Конотіп, Поториці, Теляжа… Металеву баню і всі три хрести виготовив Іван Комарчевський, двері і вікна виготовив Ілля Багрій, куполи міддю покрив Йосиф Полєр, частину дерев’яної бані – Антін Шалєр.

26 червня 1906 року відбулося посвячення головного хреста на великому куполі, 3 листопада 1907 року посвячено два інших хрести на двох менших куполах.

Довжина храму становить 52 метри, ширина – 26 метрів, а висота – 46 метрів. Тоді він став найбільшим на Сокальщині.

1909 року особистим розпорядженням австро-угорського імператора Франца-Йосифа I було надано дозвіл назвати церкву іменем Святих Верховних Апостолів Петра і Павла. Імператор також виділив 4 тисячі крон зі своєї скарбниці, як пожертву. А кошторис робіт на цей рік становив 240 тисяч крон.

28 травня 1909 року, відбулося перенесення образу Святого Апостола Петра, як дарунок отців-василіан Кристинопільського монастиря новоствореному храму.

Запрошення на посвячення нової Церкви св.Апп.Петра і Павла. Сокаль 30 травня 1909 року. Фото – Юрій Корінь

Урочисте посвячення церкви розпочалося 30 травня 1909 року о 7.30 ранку. Парохіяни і гості міста заповнили весь новозбудований храм. За деякими джерелами, зібралося понад 20 тисяч населення. Всі щиро раділи цій події. Після посвячення престолу і церкви Преосвященнішим К. Чеховичем розпочалася Архиєрейська Літургія. Проповідь виголосив отець-ігумен Кристинопільського василіанського монастиря Святого Юра – Онуфрій Бурдяк.

13 липня 1909 року Святіший Отець Папа Римський Пій X видав грамоту з письмовим підтвердженням Апостольського благословення на вічне уділення цьому престолу відпустів за душі, терплячі в чистилищі.При храмі почали діяти церковні братства, молодіжні товариства та організації, Апостольство молитви, дитяча катехитична школа ; також здійснювалися ремонти, розписи, придбання церковного утвару на кошти пастви. Тут правили отці Іван Кашубинський , Йосиф Маринович, Антон Твердохліб, Омелян Гнатковський, Іван Волосянський, Григорій Кулинич та інші.У 1931 році о. Степан Ничай був призначений адміністратором храму єпископом Йосафатом Коциловським .

1 листопада 1932 року вранці над церквою піднесли синьо-жовтий прапор. 12 липня 1936 року єпископ Йосафат Коциловський у супроводі 30 священиків відвідав храм. На цю подію зібралося 30 тисяч вірних.

За весь період існування Церкві довелося пережити лихоліття Першої і Другої світових воєн.Сокальська церква Святих Апостолів Петра і Павла після Львівського псевдособору 1946 року змушена була перейти на православ’я, під юрисдикцію РПЦ. Однак залишалася УГКЦ у підпіллі.

Радянська влада почала заарештовувати греко-католицьких священиків і відправляти їх у Сибір на заслання. Так був заарештований і вивезений разом з родиною священик церкви Петра і Павла о. Михайло Воробій. Згодом радянська влада відібрала Плебанію, де проживали священики разом зі сім’ями. Дехто з священиків помер по дорозі на заслання. Така ж доля спіткала о. Степана Ничая. Та все ж церква залишалася навіть деякий час єдиною і діючою у так званій прикордонній зоні №1, обмеженій мешканцями інших територій у відвідинах.

У 1990 році храм Святих Апостолів Петра і Павла м. Сокаля повернувся у лоно УГКЦ. З цього часу почався новий етап історії сокальської церкви. Тут часто відправляє Архирейські Літургії очільник Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ Преосвященніший М. Колтун. Також парафіяни церкви вітали у стінах храму Главу УГКЦ Блаженнішого Святослава Шевчука. Багато молодих священиків отримали тут свячення…

У 1993 році о. Ярослава Кащука було призначено адміністратором церкви. Тепер церква належить до Сокальського деканату Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ.У серпні 1994 р. при церкві свв.. Апп. Петра і Павла у Сокалі відбувся ІІ з’їзд молоді Сокальщини, також відновлено « Апостольство молитви». При церкві Свв. Апп. Петра і Павла розпочав діяльність Благодійний Фонд « Карітас – Сокаль» з 1999 року .25 грудня 2005 року у Катедральному храмі відбулася зустріч Вифлеємського вогню.

У 2009 році парафіяни святкували столітній ювілей катедрального собору св. ап. Петра і Павла.

5 березня 2010 року до храму привезена копія Туринської Плащаниці.

Публікація підготовлена за підтримки :

Юрій Корінь , Тарас Лехман

Загрузка...

Про Андрій Гаврилюк

Залишити відповідь

Ваша поштова адреса не опублікується. Необхідні поля позначено *

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

закрити

Ми виявили що ви користуєтеся Ad Blocker!

Для того щоб ми були незалежними потрібно так мало - відображати рекламу!