Немає на нашій землі жодної християнської хати, де не було б на стіні образа святителя Миколая. Немає душі, що не горнеться до цього великого Чудотворця. Святий Миколай для нас, християн, з давніх-давен – правдиве правило віри і образ смирення. Кожна християнська душа любить його і звертається до нього зі своїми потребами, бо серце чує і знає, що він колись, за життя, був добродієм для християн, отож і сьогодні може подати нам руку допомоги.
Святий Миколай народився в місті Патар, у Малій Азії, від благородних і багатих батьків – Феофана і Нони, близько 280 року, за царювання Валеріана. Батьки його були християнами. Святий Миколай уже змалку був набожним. З роками він виявляв прихильність до суворого стримування і полюбляв бути на самоті. Вихований у страху Божому, він завжди уникав мирських веселощів, любив бути в храмі Божому і, зрештою, відмовився від мирського життя і прийняв чернечий чин.
Після смерті своїх батьків Миколай роздав свою спадщину бідним людям, а сам вирушив до Палестини поклонитися святим місцям. Після подорожі повернувся в м. Патар, де єпископом був його батько. Той запропонував йому прийняти сан священика. Відтоді святий Миколай допомагав усім, хто потребував його помочі. Своїми молитвами він втихомирював бурю на морі, рятував хворих і без рахунку творив добрі діла. За такий великий і ревний труд він одержав сан архієпископа в місті Міри (нині Дамре). Миколай не пишався тим, що посів таке високе становище в церкві Христовій. Навпаки, він носив простий одяг, харчувався один раз на день, не прагнув розкошів, пив лише воду, не досипав ночей, молячись. Усіх його чеснот не можна перелічити й переказати, бо їх безліч. Двері його серця відчинені для всіх, хто з вірою просить його допомоги, він нікому не відмовляє в пораді і дарує втіху.
У грудні 343 року великий святитель помер. Тіло його було поховане в соборному храмі міста Міри. В 1087 році по Різдві Христовому нетлінні мощі святителя Миколая перенесено в місто Бар у Південній Італії. Вдячні жителі цього міста побудували на честь Чудотворця великий кам'яний храм, встановили золоту раку. На третій рік після перенесення мощей, зібравши з навколишніх міст архиреїв і священиків, при великій кількості людей мощі святого Миколая урочисто перенесли з церкви Іоанна Предтечі в новозбудований храм і поклали в приготовану раку в олтарі. Перенесення мощей Чудотворця святкуємо 22 травня.
У VІІ ст. св. Андрій Крітський написав хвалебні вірші святому Миколаю, називаючи його великим чудотворцем. У VІІІ ст. св. Іоанн Дамаскін на честь Чудотворця склав багато хвалебних пісень, які нині співає церква Христова і прославляє угодника Божого святителя Миколая.
Володимир ЖАРСЬКИЙ,
священик.