Духовне життя

Отець Роман Возняк: «Християни є на війні і церква має бути з ними»

Співпраця священнослужителів та армії почалася формуватися ще з перших століть християнства Київської Русі. У наш час стаття 35 Конституції України стверджує, що кожен має право на свободу світогляду й віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будьяку релігію та безперешкодно вести релігійну діяльність, навіть перебуваючи у лавах силових структур України.

Особливого значення духовна підтримка українських воїнів набула сьогодні, коли країнаагресор, якою нині виступає Росія, намагається нищити Україну. Щоб запобігти цьому і підтримати українських бійців у цій боротьбі за право існування нашої держави, священнослужителі скеровують усі свої сили на підтримку нашого війська. Такі ж завдання ставить перед собою і міжконфесійна церковна каплиця Архистратига Михаїла у місті Великі Мости, що знаходиться на території Кінологічного навчального центру Державної прикордонної служби України.

Це місце духовної віднови для наших воїнів – прикордонників, які захищають нашу державу на сході, а також святилище душі для їхніх сімей та всіх парафіян, які хочуть підтримати молитвою наших бійців.

Духовним цілителем, який уже протягом трьох років задовольняє духовні потреби військовослужбовців та усіх небайдужих людей  є отець Роман Возняк  капелан у військовій частині, призначений єпископом Михаїлом Колтуном (УГКЦ).
 
Каплицю було збудовано за ініціативи керівника Кінологічного навчального центру, полковника Валерія Мошори, який перейнявся тою правдою, що з Богом не тільки легше жити, а й кордони берегти.

На запитання "Якими зусиллями будується каплиця?", отець говорить: "В першу чергу завдяки старанням людей, які ходять молитися до Божого храму, великою також є допомога і різних спонсорів, які час від часу з'являються у потрібні моменти, і самі військовослужбовці також проявляють ініціативу допомогти, а, отже, будівництво цього храму  це воля усіх добрих людей". 

Швидким темпам розбудови каплиці члени церковної громади приємно дивуються: "Те, в якому вигляді постала сьогодні каплиця, є не тільки свідченням того, що люди у нас жертовні, а й того, що дбає про неї хороший господарник, який вміє вправно розпорядитись коштами парафіян, які вносять свою лепту в розбудову храму",  говорить 59-річна жителька міста, парафіянка Ольга Годісь.

Про закладення духовних підвалин у військовослужбовців, отець Роман Возняк розповідає: "Наша армія вчиться молитися. Колись на територіях військових частин стояли леніни, була своя антирелігійна пропаганда, всякого роду участь у церковному житті каралась, тому поняття Церкви в армії було відсутнє. Тепер, у час вільного вибору, ми через прагнення кращого життя в нашій державі відкриваємо очі на Бога, і дорога тут одна  молитися, бути з Господом, вірити і освячуватись".

Хлопці приходять до мене і кажуть: "Знаєте, отче, на передовій відчували, що ми не одні, з нами є сили небесні,  ділиться розповідями воїнів капелан.  Навіть ти розумієш, що можеш бути на прицілі снайпера, а страху нема. Адже знаєш, що Господь з тобою".

Нещодавно один боєць перед від'їздом у зону АТО хрестився у нашій каплиці, а після повернення розповідав, що куля снайпера пролетіла за сантиметр від його вуха. Він залишився живий, бо відчував присутність Бога,  продовжує розповідати отець Роман Возняк. Багато тут є тих, які приходили і дякували Богу за те, що залишились живими. 

Зараз у складний та дещо переломний для нашої держави час, священнослужителі повинні бути зі своїми парафіянами, які боронять наш край. З цього приводу настоятель каплиці каже: 

"Християни є на війні, й Церква має бути з ними, а не стояти осторонь". На закиди про неможливість перебування церкви там, де проливається кров, отець Роман відповідає: "Ми є не в нападі, а для миротворення. І ми мусимо там бути. Церква закликає любити ворогів та молитись за них, і ми маємо це робити. Якщо йти агресією на агресію, то вона помножуватиметься. І диявол буде сильнішим, і війна буде більшою. Але якщо на диявола йти з молитвою та вірою, при цьому професійно виконуючи свої військові обов"язки хоч зі зброєю в руках, але з метою мироутворення, то це благословляється, – пояснює священик.  Ми не за війну, ми  за мир. Бо не може бути такий християнин, якому лізуть у хату і кажуть: "Мовчи, брате, будь християнином". Є поняття держави, що є святе, є поняття моєї землі і моєї хати. Якщо я  християнин, то це не означає, що мені злодій може залізти, а я маю спокійно сидіти, бо я християнин. Треба зв'язати злодія і показати йому, що він погано робить,  говорить настоятель. – Тут не йдеться про те, що ми благословляємо на війну і братовбивство. Ми це робимо для того, щоб забезпечити мир, хоч і зі зброєю в руках, – підсумовує капелан.

“Найбільше ми тішимось тим, що Господь Бог вислуховує наші молитви і допомагає воїнам зберегти життя. Ми дякуємо Йому, що уже близько двох тисяч чоловік нашої військової частини повернулись із зони АТО  усі живі!" поділився з нами о. Роман Возняк.

Кожна група, яка виїжджає на схід  отримує духовне благословення від священнослужителів і обіцянку воїнам постійної молитви за них від усієї церковної громади.

Сподіваємось, що Бог надалі допомагатиме нам у цій боротьбі та даруватиме захисникам України життя і здоров'я!

Оксана ГРУБА.

 

 

 

Голос Сокальщини на GoogleNews