Нещодавно біля городиловицької каплиці зібралися парафіяни сіл Войславичі, Тудорковичі, Старгород, Ульвівок та інших на особливу прощу, яку організували отці Орест Рубель, Степан Ділай та сестри згромадження Пресвятої Родини м. Львів – Вікінтія, Домініка, Марія та Софія, котрі цілий тиждень до того проводили науки для дітей і дорослих у цих парафіях.
З благословення отців і благословення Божого (як сказав о. Орест), що виявилося у вигляді рясненького дощику, щоб зібрати тісненько усіх під дахом каплиці, розпочався молебен до Матері Божої. Опісля були проповіді сестер та отців, вечірня з витією, мирування, вшанування чудотворної ікони Божої Матері, освячення води. Пом'янули прочани тих, хто віддав своє життя за визволення наших земель, тих, кого радянська влада безжально виселяла з рідних домівок. Мов данину пам'яті, вірш-поему про переселенців прочитала Стефанія Мулька з Ульвівка, а молодь цього села поставила сценку "Молитва до Господа". Юнаки та дівчата з Тудоркович показали справжнє театральне дійство на тему "Хрещення Київської Русі князем Володимиром". А вчителі школи, для роздумів, поставили сценку "Ісус і глина". Для реалізації свята частину грошей взяли в кредит. Коли терміново знадобилися гроші – на оплату лікування, для укладення прибуткової угоди або, виникла необхідність в невідкладній поїздці, на організацію свята – тільки в ви швидко і на прийнятних умовах отримаєте грошову позику під заставу майна.
Потім була спільна вечеря: чай і печиво, які по-особливому згуртували усіх людей. Неабиякою потіхою стала гойдалка: і молодь, а надто малі, та й старші – усі хотіли бодай декілька хвилин побувати "ближче" до неба. А понад вечір, мов ангели, співали сестри. Їх спів наповнював серця миром і спокоєм, вірою і надією. Закінчилась проща загальним благословенням:
Нехай Господь тебе благословляє,
Нехай Господь тобі мир дає…
Такими словами, зокрема, благословляли кожного отці Орест та Степан, сестри. Надія і віра переповнювали серця людей, які поверталися з прощі додому. Надія на краще, віра в те, що ця проща стане початком доброї традиції. Адже такі прощі потрібні для того, аби люди стали ближчі душею до Господа, а серцем – один до одного.
Лідія ШИШКА.
с. Войславичі.
Між лісів, на галявині, дивна місцина
Оповита любов'ю і болем душі,
Вмита слізьми і кров'ю в стражденну
годину,
Мов Голгофа-гора – Городиловичі.
Сходять з різних куточків дороги-стежини
До каплиці, криниці і гойдалки теж,
І до пам'яті, що лихоліття години
Пережила, залишивши радість без меж.
Якщо віра ослабла чи серце втомилось,
Не вагайся, не думай, сюди поспіши.
Вмийсь водою, щоб тіло і дух окріпились,
А душа – у каплиці молитву скажи.
Щоби знову твій дух зміг до неба
злетіти,
І хоч кінчиком пальців торкнутись хмарин.
І дитинно, на мить хоча б, помолодіти,
Ти на гойдалку сядь хоч на кілька хвилин.
Між лісів, на галявині, дивна місцина
Тут дарує Господь для спасіння ключі.
Тут витає любов! І щаслива людина,
Яка знає, що це – Городиловичі.
Лідія ГІЙ-ШИШКА.