Це традиційна "пілігримка" (проща) до Ченстохова, коли тисячі людей з різних куточків Польщі протягом двох тижнів долають кілька сотень кілометрів, щоб вклонитись, як тут називають, Ясногурській Панні, Ченстоховській Божій Матері, Чорній Мадонні, Королеві Польщі. І так вже майже триста років поспіль. В цьому році вперше у пішій прощі ЗамостськоЛюбашівської єпархії взяли участь жителі Сокальщини.
В XVII ст. шведи заволоділи майже всією Польщею. Незабаром їх загони з’явились і біля Ченстохова, взяли в облогу монастир на Ясній Горі. І знову ікона Богоматері врятувала монастир і всю Польщу. Король Ян Казимир проголосив святиню Королевою Корони Польської.
Відтоді Ясна Гора стала духовною столицею польського народу. Численні чудеса Ченстоховського образу засвідчені в книзі, яка зберігається в монастирі. В ХIХ ст., після розподілу Речі Посполитої, полякам, незважаючи на нове громадянство, дозволялось вільно ходити на прощу до Ченстохова. З ікони зроблено багато копій як для католицьких, так і для православних храмів. Проща до Богородиці Ченстоховської з роками перетворилась на потужний духовний рух. У Польщі немає родини, члени якої хоча б раз у житті не вклонились Матері Божій Ченстоховській. Шанують її і белзяни, вважаючи захисницею їхнього міста на кордоні.
ПІД ОМОФОРОМ ЯСНОГОРСЬКОЇ ПАННИ
Ще торік під час візиту на Сокальщину польської делегації із Томашівського повіту староста Томашівський Ян Ковальчик після дискусії навколо приналежності образу Ченстоховської (Белзької) Матері Божої, запропонував белзянам взяти участь у прощі до неї.
В цьому році відбувалася 29а піша проща ЗамостськоЛюбашівської єпархії до Ченстоховської Матері Божої, яка стартувала 2 серпня у Томашові. Працівники Белзького історикокультурного заповідника скористалися запрошенням Томашівського старости і організували прощу до Ченстохова, у якій взяли участь 14 осіб. В основному, це були жителі міста Белза. Українські паломники вийшли на два дні раніше, ніж стартувала проща. В неділю, 31 липня, після Служби Божої на Замочку, паломники з посвяченою копією ікони Чудотворної Белзької Матері Божої, вирушили до Стаївки, а далі – до місця, де колись стояла капличка Пречистої Діви Марії, й неподалік села Корчмин перетнули польський кордон. Звідти з белзянами йшов староста Томашівського повіту Ян Ковальчик. Прочани прямували тим шляхом, яким у 1382 р. вивозили образ з Белза до Польщі. Українські прочани 2 серпня в Томашеві долучилися до польської пілігримки. Кожен учасник отримав футболку з образом Ченстоховської Матері Божої, що символізувало похід до Ясної Гори, пам’ятку, інформатора та ідентифікатора. Після урочистої відправи у костелі проща рушила до Ченстохова. Щодня прочани долали по 3050 кілометрів. Вздовж траси їх радо зустрічали поляки, давали пообідати, запрошували та нічліг. Керівники томашівської групи спершу переживали, що українці добре не знають польської мови. Та невдовзі зрозуміли, що їхні побоювання були марними. Упродовж всього шляху прочани молилися двома мовами, співали польських і українських пісень, спілкувалися між собою. Усіх об"єднувала Богородиця і велике бажання поклонитися Королеві Польщі на Ясній Горі. І нікого не лякала відстань 450 кілометрів, яку вони мали пройти за два тижні. Йшли через всю Польщу, спеціальна дорожна поліція з тих же прочан всі дні охороняла паломників. За два тижні прочани пройшли 450 км і дісталися Ченстохова. Після урочистої меси, паломники з Сокальщини, щасливі та піднесені, повернулися додому автобусом. Привезли й копію ікони Ченстоховської Матері Божої, яку пронесли від Белза до чудотворного образу Ченстоховської Божої Матері на Ясній Горі. Вони вірять, що Чудотворна Белзька Богоматір охоронятиме жителів міста над Солокією.
НА АУДІЄНЦІЇ У БОГОМАТЕРІ
Своїми враженнями поділилися учасники прощі до Ченстоховської Матері Божої:
Олег СОЛОДЯК, житель смт. Жвирка:
– Богородиця об"єднує два народи і це ми відчували упродож всієї прощі. У колоні панувала особлива аура спокою і умиротворення. Віра та бажання дійти до Ченстохова додавали сили. Це був не просто похід. Кожен крок це молитва на вервичці, молитва за інтенції (жертва на службу Божу), які під час походу ксьондзи збирали від прочан. У дорозі були два тижні. Не раз пекло сонечко, обвітрював вітер та падав дощ, проте люди одягали дощовики і йшли далі. Ввечері страшно боліли ноги. Іноді здавалося, що вранці й кроку не зробиш, але тільки оголошували підйом, усі знову займали своє місце у колоні і йшли далі. Всю дорогу нас підтримували священики. Приємно було, коли ми зустрілися із отцем Степаном Батрухом, який спеціально приїхав на 12й день прощі з Любліна в Янів аби привітати паломників і, в першу чергу, українську групу. Він подякував усім за участь у прощі і благословив нас. Та наголосив, що 29та піша проща проходить під гаслом слів блаженного ІванаПавла II "Не бійся бути святим". До речі, кожен день прощі мав відповідне гасло та відбувалися відповідні конференції та вечірні. Під час зустрічі на них ми говорили про того чи іншого святого, згадували його добрі справи. Проща починалася з Служби Божої у костелах, під час якої паломники сповідалися й причащалися, і знову йшли в далеку дорогу. Літургії відправляли за участю молоді, яка співала релігійних пісень в прославу Ісуса Христа та Божої Матері під супровід гітари.
…14 серпня наша колона підійшла до невеликого міста Ченстохова одного з найбільших у християнському світі центрів паломництва. Ми споглядали вишукану барокову архітектуру минулих століть. Ясна Гора нагадувала казкове королівство з невидимою Господинею, яка запросила тисячі людей і обдаровувала їх опікою і ніжністю. В цей день зі всіх сторін Польщі, наче промені, сходилися прочани в Ченстохов. Поляки надали великого виховного та духовного значення тим походам. Для прочан є "зелений коридор". Вздовж головної алеї багато людей вітають, усміхаються, плачуть. Потім минули кілька брам, уквітчаних трояндами, через вулиці і подвір’я незвичного міста Богородиці входимо до костелу, стіни якого прикрашені коштовностями подякою вірних за зцілення. Тут же сотні милиць та палиць, які залишили віруючі після одужання. І, нарешті, в темній залі з величезними свічками, в мерехтінні срібла і блиску позолоти Образ Чорної Мадонни, Ясногурської Панни, Пресвятої Богородиці, Матері нашого Господа Ісуса Христа.
15 серпня в Польщі – день вшанування Вознесіння на небо Найсвітлішої Марії Панни. На Ясній Горі на месі зібралося майже дванадцять тисяч прочан. Було враження вселенського дійства, коли Небо і Земля об’єднані в прославленні Богородиці. Дякували Богу, що і наша група сокальчан є маленькою краплинкою цього безкрайого океану любові.
У прощі брали участь люди різного віку – від малого до великого та цілі сім"ї. Найстаршою у нашій колоні були восьмидесятирічна полька та 64річна українка. Треба мати велику віру, щоб вирушити у таку дорогу, а насамперед, бути готовим морально і психологічно. Розуміти, що це пожертва Богові. Тоді ти зможеш пройти усі випробування і поклонитися чудотворному образу Белзької Божої Матері. Аби відчути те, що ми пережили, треба хоч раз побувати на прощі.
Мирослав ХОМИН, житель м. Белз:
– Ніщо не зближує людей так, як спільна молитва. Адже тоді між ними є Господь Бог. Тьма у людських душах розсіюється, і вони прагнуть до чогось світлого, янгольського, забувши про принади тлінного й тимчасового земного життя. Істинний християнин повинен дбати про чистоту своєї душі, він має перебувати у молитві, шукаючи Бога.
Власне, піша проща у Ченстохов на Ясну Гору була найкращою можливістю приблизитися до нашого Небесного Отця. Молитви, релігійні пісні, нові знайомі, відчуття, радісна атмосфера про це я буду пам’ятати аж доти, поки не згасне моя зоря. Також хочу подякувати ксьондзам Артуру і Михайлу, які проводили з нами час, будучи тією провідною зорею до Господа. У цій прощі всі були рівними. Наш похід тривав два тижні, проте у хорошій атмосфері вони промайнули так швидко, як подих вітру. БелзькоЧенстоховська Матір Божа приймала до себе всіх бідних і багатих, великих і малих, молодих і старих. Вона всіх покривала своїм омофором. Я також був приємно вражений тим, що на Ясній Горі було дуже багато польської молоді. Це свідчить про високу релігійну культуру нового покоління Польщі. Вони перебувають у Бозі, а гаслом їх життя є: "Не дамо зарости стежинці до Господа!". Десь у глибині душі подумав, що українській молоді варто брати приклад з наших польських сусідів. Адже держава, в якій панують релігійні, християнські цінності запрограмована на успіх. Здавалося, що небеса відкриті і кожна молитва долетить туди так швидко, до самого Господа. Там, у Польщі, я зробив величезний крок вперед на стежці до Бога, Марії й Ісуса. Піша проща була цікавою й з історичної точки зору. Я б з радістю повернувся у Ченстохов ще раз. Нехай Мати Божа береже наше містечко й нашу Україну!
Оксана ЛЯХОВСЬКА, жителька м. Белз:
– Протягом двох тижнів гімн паломників до Ченстоховської Матері Божої надавав душі і тілу сили для долання нелегкого шляху. Мої рідні белзяни та добрі друзі (всього з України нас було 14 осіб) вирушили з "Замочку" міста Белза від нашої Белзької ікони Матері Божої, щоб пройти її шляхом до Ченстохова. Два тижні, проведених з Богом в спокої, у єднанні з природою, обвіяними вітрами, змоченими дощами, допомогли мені ще раз усвідомити швидкоплинність нашого життя. Це відчула, коли поверталася додому тим самим шляхом уже автобусом, і проїхані кілометри назад дали усвідомлення неповторності. Великою радістю для мене була зустріч з грекокатолицьким священиком Польщі Степаном Батрухом, котрий приїхав нас привітати в місто Янів. Незабутнє враження справила на мене ікона БелзькоЧенстоховської Матері Божої. Добрі лагідні очі, які огортали нас благодаттю, залишились зі мною назавжди. Додала нам духу також і згадка про місто Белз. Маю велику надію, що це була не перша наша проща, і ми уже плануємо наступного року знову взяти участь у ній.
Марія СИДОРЧУК, жителька м. Сокаль:
– На світі є дві речі, які неможливо купити за гроші це здоров"я і щасливу долю. Їх можна випросити тільки у Бога святим і праведним життям. А для того, щоб наша молитва була вислухана, треба бути праведним християнином, молитися і робити добро. Ось чому я вирішила взяти участь у пішій прощі. Вразила її тема: "Не бійся бути святим". Зрозуміла, що страх можна перебороти, як і всі труднощі, які випадають на нашу долю.
Можна прощати навіть найбільші образи, а основне любити ближнього, творити добро, допомогти братам і сестрам, які були тобі неначе рідні, з якими ділилися шматком хліба і склянкою води, були готові вислухати і щиро допомогти в будьяку хвилину.
А почуття, які пережила, впавши ниць хрестом перед троном нашої Цариці Небесної, а пізніше зустрівшись з її ласкавосмутним поглядом, не передати словами. Я вірю, що це незабутні дні мого життя і паломництва, коли відчуваєш Бога так близько.
Галина ПРИШЛЯК, жителька м. Белз:
– Хочу подякувати Богові за те, що Він спровадив мене на пішу прощу з Белза до Ченстохова на Ясну Гору до Матінки Божої (Белзько-Ченстоховської). Вдячна прочанамукраїнцям, з якими йшла плічопліч у колоні, за їхню допомогу. А також щире спасибі полякам, які показали велике милосердя до всіх прочан. Вони нас годували, брали на нічліг, і дуже раділи, що до них попали українці. А Матінка Божа випросила для українського народу любові до ближнього і віри у Бога.
ЧУДОТВОРНА ІКОНА БЕЛЗЬКОЇ БОЖОЇ МАТЕРІ
Чому ж у жителів наших теренів така повага до польської святині, коли в Україні й своїх немало? Адже саме ця ікона пов"язана із історією княжого міста Белза. З історичних джерел відомо, що найцінніша ікона Польщі "Матка Боска Ченстоховска" спершу була на Замочку в Белзі. Ось чому її іноді ще називають чудотворною іконою Белзької Божої Матері. За переказами, образ написав євангелист Лука на дошці столу Святої Родини в Єрусалимі через 13 років по смерті Христа. На наші терени її привезли Кирило та Методій, щоправда, навряд чи ця фантастична версія є істиною. Більш правдоподібною є та, яка приписує її авторство невідомому візантійському (чи італійському) майстрові XIIXIII ст. У Белзький замок вона ж потрапила як шлюбний посаг. Літопис переказує, що у 1241 році під час штурму замку татарами, ікону принесли на фортечні мури. Татарська стріла вразила зображення Божої Матері, відтоді на образі з"явився характерний слід, з щоки потекла кров, а татарів вкрило туманом, так місто було врятоване. Відтоді ікону шанують як чудотворну.
Князь Владислав, залишаючи Галичину, не насмілився присвоїти чудотворний образ собі, а передав у 1382 році римокатолицькому ордену Павлінів і збудував для нього монастир на Ясній Горі біля Ченстохова.
1415 р. на Ченстохов напали гусити і сильно пограбували його. Вони зробили спробу вивезти ікону Богоматері. Але коні не могли зрушити з місця воза, на якому знаходилася святиня. Один з гуситів викинув ікону на землю, інший вдарив по образу мечем. Перший відразу помер, а у другого всохла рука. Так ікона залишилась в монастирі.
Підготувала Любов ПУЗИЧ.