Матір Божа має в опіці кожного з нас. Вона є заступницею цілих народів, спільнот. І Сокаль має свою охоронницю – Сокальську Божу Матір Потішення. Згідно з легендою, цю ікону написав у ХIV столітті талановитий іконописець Яків Венжик. Цей художник дуже багато творив і осліп. Яків пішов на прощу до Ченстохови. Після молитви до Божої Матері Ченстоховської сталося чудо – зір повернувся. Вражений красою Чорної Мадонни, Яків захотів написати копію ікони. Творити по пам“яті було дуже важко, тому він ще двічі відвідував Ясну Гору. Повернувшись додому останнього разу, він побачив написану на кипарисовій дошці ікону, від якої розходилося світло. Яків зрозумів, що її завершив Ангел. Ікону визнали образом Матері Божої Потішення і з великою шаною помістили у церкві міста Сокаля.
На початку ХVI cтоліття татари знищили Сокаль. Згоріла і церква. А чудом уцілілу ікону знайшли на згарищі. Місто перенесли на високий правий берег Бугу, а на старім місці, так званій Кемпці, збудували капличку, де ікона знаходилась майже сто років.
На початку ХVII століття з ініціативи єпископа Станіслава Гомолінського на Кемпці збудували кляштор і костел оо. Бернардинів, де розмістили ікону Сокальської Матері Божої Потішення. 8 вересня 1724 року відбулася її коронація папськими коронами. Ікона прославилася чудами. Кляштор став осередком релігійного життя.
Але під час пожежі в травні 1843 року, яка сталася в костелі, ікона згоріла. Користуючись підтвердженою копією оригіналу з маленької церковці в Поздимирі, львівський художник Ян Машковський написав новий образ на мідній пластині. У вересні 1843 року образ посвятили. У 1951му ікону евакуювали до Кракова, і 50 років зберігалась в каплиці костелу оо. Бернардинів. 8 вересня 2002 року обновлену чудотворну ікону Сокальської Божої Матері Потішення перенесли з Кракова до костелу св. Станіслава Костки в м. Грубешів, який від того часу виконує роль Санктуарію Сокальської Божої Матері Потішення.
Свою ікону ми маємо у храмі св. ап. Петра і Павла. Можемо милуватися Сокальською Божою Матір“ю, виконаною методом інтарсії, творінням серця і рук, що наділені Божим даром, сокальського митця Анатолія Покотюка. Саме вона зуміла перетнути кордони, завоювати любов сусідів і з цією любов“ю повернутися додому. Мадонна в інтарсії стала одним із мостів, який поєднав два сусідні народи, взаємостосунки яких не завжди були простими. А нещодавно Матір Божа Сокальська прийшла до нас через слово, наповнене любов“ю, вірою, надією і шаною. І це слово прийшло через поетичну збірку польської поетеси Станіслави Бурди «Псалмодія сокальська». А завдяки сокальчанці Марії Покальчук ще й через українське слово. Бо ж так має бути – Сокальська Божа Мати має промовляти до своїх дітей рідною мовою. І власне цим завдячуєм Марії Покальчук, котра переклала кілька віршів Станіслави Бурди. Та найголовніше, вона стукала у двері, переступала пороги різних інстанцій, аби й до українців прийшла «Псалмодія сокальська». І нині цю поетичну збірку читають у двадцяти державах світу, там, де живуть поляки і українці.
Нещодавно збірку «Псалмодія сокальська» презентували у Сокальській школі №3. Сокальчани вітали поважних гостей з Польщі: поетесу, автора збірки віршів «Псалмодія сокальська» Станіславу Бурду, бургомістра м. Грубешів Збігнєва Долєцкого, заступника голови Ради повіту Грубешів Станіслава Сітажа, працівника уряду гміни Грубешів, перекладача Пьотра Тарасюка, директора гмінного осередку культури Дануту Кльоц, секретаря уряду міста Марека Ватраса, художникаграфіка Альфреда Пшибиша, голову Товариства «Люблінський клубу бізнесу» Агнєшку ГонсьорМазур, керівника Педагогічної бібліотеки м. Грубешів Елєжбету Беднарек, працівника Педагогічної бібліотеки м. Грубешів Агнєшку Зиськ, інспектора відділу культури м. Грубешів Ізабелу Зін, працівника уряду міста Кшиштофа Маркєвіча. На зустріч прийшли сокальська влада, священик о. Ярослав Збитковський, працівники культури, бібліотеки, музею «Людина. Земля. Космос», представники літературномистецького об“єднання «Колос», членкині Союзу українок та ще чимало поціновувачів та любителів поетичного слова.
Вишукана декорація зали, тиха мелодійна музика – все це налаштовувало на відповідний духовний настрій. У виступах представників польської делегації і керівників райдержадміністрації та районної ради Миколи Мисака та Олега Солодяка звучали слова прихильності, добросусідства, бажання творити стосунки, які б допомагали зближенню двох прикордонних теренів, котрі єднає Матір Божа Сокальська.
Історію образу в інтарсії, про працю над ним художника Анатолія Покотюка, розповідала його дружина Наталія Покотюк. Про зацікавлення сокальськими читачами цією поетичною збіркою вела мову директор районної централізованої бібліотечної системи Тетяна Лобода.
До польської поетеси адресували свої найкращі побажання представники літературномистецького об“єднання «Колос». Голова ЛМО поет Володимир Полянчук підкреслив, що Сокальська Матір Божа поєднала два міста Грубешів і Сокаль і це є тим добрим підґрунттям для дружніх взаємин. Член Національної спілки письменників України Любов Бенедишин відзначила, що «в Поезію за покликанням приходить багато поетів. Однак, як мовиться, «багато покликаних, та мало – обраних». І ще менше обраних плекати ниву Духовної поезії. Станіслава Бурда належить до обраних. Бог облюбував собі цю поетесу – і поклав на неї відповідальну місію – оспівування Матері Божої Сокальської».
Коли ж до мікрофона вийшла Станіслава Бурда, мені здалось, зал поособливому вслухався в кожне її слово. Тендітна, скромна, а яка харизма, сила, світло і тепло, щирість виходили від її постаті. Ота шляхетна побожність в душі п. Станіслави, виплекана ще з дитинства, і її вона несе через усе своє життя. Станіслава Бурда народилася 3 жовтня 1930 року в Закшові у селянській сім“ї. Польську філологію вивчала в Люблінському Католицькому Університеті, вищу педагогічну освіту здобула в педагогічному інституті в Кракові. 48 років працювала вчителем польської мови в середніх школах. Була керівником літературнодраматичного гуртка, а також присяжним у суді і громадським судовим куратором. Є членом Спілки польських письменників і Polish American Poets Academy. Видала вже 17 поетичних збірок. Мене вразила поезія, яку читала авторка, хоча я вже була знайома з цими віршами в українському перекладі, але щира декламація поетеси заставляла задуматись і поновому зрозуміти кожен її вірш. Цей захід тривав дві години, а присутні у залі слухали, зворушені до глибини душі, у когось з обличчя скотилася сльоза, а хтось засвітився якось зсередини, напоєний поезією як найщирішою молитвою. Перекладач віршів та післямови Марія Покальчук, поділилася своїми думками стосовно праці над перекладом, а також прочитала переклад одного з віршів на англійську мову.
Звичайно, ця зустріч не мала б такого духовновишуканого настрою, якби її не вела Руслана Антонюк. А те як декламувала ведуча вірші Станіслави Бурди, припало до душі не лише всім присутнім у залі, а до глибини серця зворушило авторку поезій. Особливе естетичнодуховне звучання мали виступи наших талановитих місцевих артистів: «Аве Марія» та «Алилуя» у виконанні Олександри Капелусь, «Молитву» співала Ірина Грабова, віночок пісень подарував ансамбль «Гармонія душі», інструментальні твори грали Ольга Крикавська (скрипка), Олена Знак та Мирослава Михайлюк (фортепіано). Щирістю, безпосередністю полонив виступ учнів третьої школи. Подарунком для п. Станіслави як колишньої вчительки, була композиція «Вчителько моя» та виступ наймолодших учасників Вероніки Фанти та Олександра Федаша.
Від сердечних слів, проникливої декламації віршів, концертних номерів Станіслава Бурда десь на другий план перенесла офіційність цієї зустрічі, бо відчула себе у щирій родині сокальчан, котрі прийняли її як близьку по духу людину. Вона ж завоювала наші душі не лише своєю високодуховною поезією, а й простою, щирою, спонтанною поведінкою у стосунках до присутніх.
Ось декілька думок сокальчан, котрі були присутні на презентації.
Віра Джугало: «Надзвичайно гарне свято, у якому відобразилося гармонійне поєднання пісні і поезії. У моїй душі панувала атмосфера піднесення і тепла. Зі Станіславою Бурдою я зустрічалась вдруге, то людина, котра випромінює добро. І тільки вона могла так щиро вшанувати нашу Сокальську Матір Божу. Я бачила особливу прихильність гостей. Мені сподобався як продумано був складений сценарій. Ці дві години промайнули як мить. Не хотілося розходитися і ще довго аура духованості і доброти панувала у моїй душі.»
Валентина Фенчин: «У цій імпрезі все було продумано до найменших дрібниць: і спів наших артистів, і мелодії, і вірші. Мене полонила щирість. Щирість спілкування, декламації віршів і стосунків. Не було фальші і парадності. Мене зворушило читання авторкою своїх віршів. Видно, що п. Станіслава – людина високої культури, інтелігентна і шляхетна. Тішуся, що наша Марія Покальчук співпрацювала з п. С. Бурдою. Розумію, яка то для неї була відповідальна справа, щоб перекласти авторську поезію так, аби канва думок і почувань авторки не була порушена. Дуже вдалий переклад, який ні на йоту не змінив змісту поезій. Приємно, що так щиро, сердечно возвеличили Сокальську Божу Матір. Дуже шляхетно виглядала польська делегація, кожен з виступаючих наче підкреслював, що приїхали до нас з миром і добром».
Анісія Петришин: «Я була дужедуже вражена. Давно не було такого гарного свята для душі. А ще це було єднання поляків і українців. В залі зустрілися і разом сиділи родичі з Польщі і України. А тема про Сокальську Божу Матір єднала їх. І нас усіх. Щиро кажучи, я була горда за наших сокальчан, що зуміли на такому рівні прийняти наших сусідів. Ми маємо забути те, що нас розділяє, адже нас багато чого об“єднує. Це вам говорить уродженка Холмщини. Пані Станіславу я сприймала як українку. Такі близькі моєму серцю речі вона написала. Мені сподобалися як щиро виступали представники польської делегації. Особливо як до нас звернувся українською мовою Пьотр Тарасюк. На такі свята треба більше дітей запрошувати, щоб вони причащалися тою духовністю».
Тетяна Золотоверхова: «Хіба такий захід може кого залишити байдужим?! Нам не хотілося розходитися. А слухати поезію, чудові пісні. Забулися труднощі сьогодення, і на фоні такої духовності вони виглядали зовсім дрібними. Пані Станіслава полонила нас. Ця мудра жінка не поводилась як зарозуміла поетеса, котра написала стільки поетичних збірок. Її поезія несе любов, людяність, і від цього стаєш багатим духовно».
Представники польської делегації вручили подарунки, подяки сокальчанам, котрі були причетні до видання цієї книжки. А для Станіслави Бурди Наталя Криштальська, котра поклала на музику деякі вірші авторки, підготувала несподіванку. Напередодні презентації вона створила пісню на вірш «Вечірня молитва». Також друзі подарували традиційну сокальську сорочку, вишиту чорними нитками, розказавши історію її створення. Так своєрідно прийняли польську поетесу в сокальську родину. Сокальчани не хотіли розходитись, обступили Станіславу Бурду, дякували їй за поезію, з радістю отримували поетичні збірки, і не відчувалось мовного бар“єру, люди порозумілися щирістю поглядів, теплом, які випромінювали їх очі.
Свято закінчилось на подвір“ї школи біля фігури Матері Божої. Священик о. Ярослав Збитковський відправив молебень. А всі присутні заспівали «Многая літа» польській поетесі Станіславі Бурді, котра так щиро віддала шану Сокальській Божій Матері, яка поєднала поляків і українців і взяла їх під свою опіку.
Матір Найчистішої Любові, молися за нас…
Оксана ПРОЦЬ.
Фото автора.
P. S. Томик «Псалмодія сокальська» можна придбати в музеї «Людина. Земля. Всесвіт».