Духовне життя

У ці пасхальні дні ми збагачувалися духовною радістю, яку дарував нам Воскреслий Христос.

Неділя, 18 травня, названа неділею самарянки. Євангелист описує нам зустріч Ісуса Христа з однією жінкою, яка прийшла із Самарії до криниці старозавітнього патріарха Якова. Прийшла для того, щоб набрати води і принести додому. Але тут, біля криниці, сидів Божественний Учитель – Месія Христос, Якого чекало людство з надією, що Він прийде спасти людей від рабства. Коли Христос звернувся до самарянки, щоб вона дала Йому напитися води – вона сказала, що між нашими народами немає спілкування. Між ними зав’язалася розмова про воду старозавітнього Якова. Христос сказав, що якщо би вона знала з ким спілкується – то просила би у Нього води, яку Він може дати, і ця вода є жива, тому що кожен, хто нап’ється цієї води, хто увірує і сприйме Христа – із його душі будуть текти ріки води живої.

Самарянка не зрозуміла цієї розмови. Тоді Христос відкриває перед нею її гріховне життя. Самарянка зрозуміла, що перед нею незвичайна людина. В подальшій розмові Христос їй відкриває таємницю про справжнє поклоніння Богові.

Ми також маємо особливе місце для поклоніння Богові – це є Церква. Там особлива Благодать Божа і перебування живого Бога. Всі ми там збираємось, щоб в дусі і правді поклонитися Живому Богові. І коли приходимо у Святе місце, то повинні розуміти, усвідомлювати важливість не тільки фізичного поклоніння Богові, а й поклоніння духовного, тобто: всіма своїми почуттями, всіма своїми думками повинні поклонятися Богові, служити Йому всім своїм життям.

Ми повинні вміти так, як оця жінкасамарянка, відкрити перед Богом свої гріхи і немочі, які маємо. Тому що дуже часто, маючи немочі людські, намагаємось перед очима наших ближніх, які нас оточують, показати себе з найкращого боку.

А, насправді, в нашому серці палахкотить полум’я ненависті, злоби, пересуду й неправди – ми стаємо обманщиками, неправдомовцями не тільки перед людьми, але й перед лицем Самого Бога, Який бачить найпотаємніші таємниці і куточки нашого серця, нашої душі і нашого розуму. А Христос вчить самарянку, а разом із нею й усіх нас, що ми повинні поклонятися Богові в дусі і в істині.

Священне Писання не відкриває нам імені цієї жінки – самарянки, яка знайшла Месію, але священне Передання передає, що її звали Фотинія. Фотинія на нашу українську мову перекладається як Світлана – та, яка несе світло. І ось ця самарянка, яку Церква, Священне Передання Церкви іменує Світланою (Фотинією, носієм світла), – принесла це божественне світло Христового вчення до самарянського народу, який ворогував із юдеями, і просвітила цим світлом свою землю.

Нехай ця неділя про самарянку навчить нас поклоніння, і дай Боже, щоб кожен із нас, хто виходитиме з Церкви, отримав полегшення для своєї душі, отримавши ту благодать, яка животворить людину на подвиги для життя у Христі Ісусі. І тоді ми будемо тими людьми, про яких Христос сказав, що світло ваше нехай світить перед людьми для того, щоб вони бачили добрі діла ваші і прославляли Отця вашого Небесного.

Христос Воскрес!

Воістину Воскрес!

о. Володимир ЖАРСЬКИЙ, митрофорний протоієрей, настоятель храму Вознесіння Господнього, м. Сокаль.

Голос Сокальщини на GoogleNews

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

10 + 3 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.