З життя господарника

Агрогосподарство “Білий стік” допомагає в благоустрої сіл Сокальщини

Заасфальтовані дороги, чисті вулиці, доглянуті клумби та нові будівлі… Таку картину нині нечасто можна побачити навіть у містах, не те що в сільських населених пунктах. Впадають в око й відбудовані свинарники, дахи яких перекрили металопрофілем, а у приміщенні встановили нові пластикові вікна… Для жителів сіл Волиця та Комарів  це звична картина. Тут вони живуть, працюють, відпочивають та насолоджуються гарним благоустроєм. Адже, завдяки злагодженій роботі тамтешньої влади та господарства ПАФ "Білий Стік", люди відчувають, що про них піклуються. Чимала заслуга у цьому директора господарства, заслуженого працівника сільського господарства, депутата районної ради Олега Іванчини. За господарську "жилку", добре серце й веселу вдачу шанують люди Олега Антоновича, раді з того, що агрофірму очолює мудрий керівник.

АГРОФІРМА ПРАЦЮЄ НА ПЕРСПЕКТИВУ

Агрофірма "Білий Стік" здійснює свою діяльність на території трьох сільських рад: Волицької, Тартаківської, Переспівської, і функціонує на 2400 га ріллі. Тож справ у директора по саму зав’язку, а тим більше в цю пору. Він мусить все впильнувати: і поля, і ферми, і тракторну бригаду. Тому застати його в кабінеті не завжди щастить. У цьому переконалася, коли нещодавно побувала в господарстві. У конторі сказали, що Олег Антонович поїхав у справах до району, і скерували мене до головного економіста Романа Пограничного. Молодий спеціаліст охоче розповів про господарство, посівні площі, проаналізував господарськоекономічні показники. Уже багато років у ПАФ "Білий Стік" вони одні з найкращих не тільки в районі, але й області. Хоча в наш час домогтися цього не так легко.

Як з'ясувалося, основний прибуток агрофірмі приносить рослинництво. Цій галузі приділяються належні умови, впроваджуються нові технології вирощування. І це одразу видно в полі, де достигає на сонці золоте колосся пшениці та ячменю. Тут до збирання  352 га ріпаку, 848 га озимої пшениці, 98 га ячменю (ще 55 га цієї культури зібрали на сінаж), 100 га кукурудзи  на зерно і 207 га  на силос. Скоротили з 212 га до 164 га посіви цукрового буряку, оскільки через низьку закупівельну ціну зменшилася його рентабельність проти минулого року. Остаточно відмовитись від нього, вважає керівник господарства, не можна, бо потрібна сівозміна. Цукровий буряк, як відомо, є добрим попередником для зернових. Вперше в цьому році у господарстві посіяли 33 га сої. Чи займатимуться нею надалі, час покаже.

У тваринництві  перспективи менш оптимістичні. А все через те, що досі нема тенденції до зростання ціни на молоко та м'ясо, натомість витрати на їх виробництво зростають. Галузь практично занепадає. Здавалось, влада мала б якось підтримати сільгоспвиробників, хоч би у вирощуванні ВРХ, де рентабельність складає мінус 50 відсотків. Тобто, якщо продавати за 14 гривень з ПДВ, тоді як собівартість 2526 гривень,  отримаємо мінус 50 відсотків. Агрофірма зверталася з листом у Міністерство аграрної політики, щоб вони повернулися лицем до вітчизняного сільгоспвиробника. На жаль, ніхто цього не взяв до уваги.

В агрофірмі заготовили корми та готували техніку до жнив, які розпочнуться незабаром.

Відкориговано злагоджені дії керівників структурних підрозділів і безпосередньо комбайнерів, які намагаються до цього підійти якомога відповідальніше, тому що знають  жнива їхній заробіток. Адже оплата праці відрядна, розцінки  за тонну змолоченого зерна. Тому: що краще підготовлена техніка, то більша ймовірність якнайдовше на ній відпрацювати, зібрати більший обсяг зерна й отримати більшу зарплату.

НА ТРАКТОРНІЙ

…Ще здалеку звідти долинав рев техніки та дзвін металу. Це механізатори випробовували відремонтовані агрегати. Адже недарма кажуть: "Боротьба за врожай починається з підготовки техніки". В майстерні сільгосппідприємства "кипіла" робота. Газозварник Роман Покиньброда й водій Роман Демчук ремонтували причіп до автомашини для зерна. У гаражі водій Володимир Демчук ремонтував вантажну машину, щоб вона була готова до жнив. Чекали свого виходу в поле й чотири комбайни, а поряд виблискував на сонці новенький трактор "Джон Дір".

Сьогодні у ТзОВ "Білий Стік" є вся необхідна техніка: і для сівби, і для збору врожаю. Про це розповів бригадир тракторної бригади Петро Грабовий: "У нас налічується 20 одиниць техніки. З них іноземного виробництва  4 великопотужних комбайни і 12 тракторів".

На сільсько-господарській техніці працює десять працівників. Роботою люди задоволені, на зарплатню не скаржаться. Але так було не завжди. Петро Грабовий у місцевому господарстві з 1978 року. Він пригадав 2000 рік, коли підприємство лише створювалось: "Приватна агрофірма розпочинала свою діяльність з оренди земельних паїв пайовиків колишнього колгоспу і старої техніки. Жінки з ланки цілий місяць вручну обробляли цукрові буряки. Та директор зумів вивести наше господарство в передові. Невдовзі до ПАФ приєднали землі жителів сіл Зубків, Романівка, Переспа (присілок мала Переспа), а згодом й окремих жителів с. Тартаків. Зараз у нас сучасний тракторний парк і майже 2400 га землі".

Порівнюючи минуле з майбутнім, Петро Васильович каже, що в колгоспі були інші вимоги і стандарти: врожайність  у межах 35 ц з гектара. Однак прогрес йде вперед. І нині ефективно господарювати без впровадження нових технологій та поновлення техніки не можна. У "Білому Стоці" це добре розуміють. Тому й щороку поновлюють матеріальнотехнічну базу. В цьому році витратили на це 4 млн. гривень. На ці кошти придбали новий трактор "Джон Дір"; глибоко-розпушувач із сівалкою, для сівби ріпаку по нульовій технології марки "СімбаГрейтПлайн"; культиватор фірми "Вектор"; причіп "Бергман", для розкидання органічних добрив. Ним також можна перевозити і вносити тверді мінеральні добрива, використовувати у заготівлі силосу і сінажу.

Бригадир тракторної бригади Петро Грабовий дав детальну характеристику нової техніки і розповів про її переваги:

– Час біжить, технології щораз новіші, і та техніка, яку ми маємо, старіє, стає економічно невигідною. Через що, при переході на нові технології, обробіток ґрунту, мусить бути сучасна техніка, яка здатна оперувати всіма видами робіт одразу. На новій техніці працюватиме сумлінний механізатор Роман Іванець, який має тридцять років стажу.
В ПОЛІ

Заготівлю зелених кормів ще називають зеленими жнивами. Це дуже відповідальна пора, адже за короткий час, по суті, за кілька тижнів, потрібно встигнути закласти основу галузі тваринництва, забезпечити її кормами на цілий рік. А в господарстві є що годувати: станом на 1 липня налічується 1144 голови ВРХ. Для такої кількості тварин уже припасли на зиму 637 тонн сіна та 616 тонн сінажу. Уже тиждень, зранку й до вечора, на 77 га площі багаторічних трав, що простяглися за селом Волиця, не змовкали мотори новітньої техніки. Одна за одною мчали до силосної ями автомашини, навантажені подрібненою зеленою масою.

В цьому сільськогосподарському підприємстві вже традиційно заготовляється дуже якісний сінаж, з багаторічних трав виколюцерноячмінних сумішей.

Далі наш шлях проліг у поле. Тут працювала техніка: підбирав покоси багаторічних трав комбайн "Дон680", яким вміло керував механізатор Роман Ріжко. Жодної хвилини не марнував на заготівлі сінажу механізатор Ігор Ган. Одразу, щоб земля не засихала, на площах, де зібрали сінаж, робить дисковку Володимир Келиш. Водії Микола Іськевич, Ігор Герус, Ігор Смілка, Іван Верхолюк доставляють зелену масу до силосної ями, де господарюють трактористи Роман Іванець і Віктор Гресь. Вони спочатку розгортають масу, що виростає на очах, а потім ретельно трамбують привезене. За дотриманням технології уважно стежать фахівці господарства. Коли соковитий курган виростає на задану висоту, масу вкривають плівкою, а зверху придавлюють зношеними автомобільними шинами. Спеціалісти кажуть, що сінаж, заготовлений таким чином, добре зберігається, не втрачаючи при цьому поживних речовин.

–  Збираємо другий укіс люцерни,  розповідає Петро Грабовий.  Уже маємо понад 700 тонн поживного корму. Сьогодні закінчуємо сінажування.

Окрім високоякісного сінажу, в господарстві вже заготовили сіно: два піднавіси закладені рулонами.

Працівники поспішають, бо за декілька днів розпочнуться жнива. Коли глянеш на поля, можна одразу побачити, що тут господарюють на високому рівні. Радує •зір лан, на якому переливається жовтоцвіттям "плесо" ріпаку. Хороші види й на цукрові буряки, кукурудзу. А чого варта озима пшениця! Її високі стебла тягнуться до сонця і дають надію на високий врожай.

 НА ФЕРМІ

З доїльного цеху долинала музика… Вона, як каже головний економіст господарства Роман Пограничний, не тільки покращує настрій працівників, але й підвищує надої молока. Особливо люблять корови "слухати" Шопена, Баха, Шуберта… Та нині музичний центр зламався, і його замінив програвач. Тож "Красуні", "Ластівки", "Ромашки" звикають до сучасної української естради. На двох фермах працює 40 осіб. Доять корів тут двічі на день. За чотири години оператори механічного доїння встигають видоїти 307 корів. У перші дні липня доїли по 62 центнери молока на день. Протягом червня максимальний надій по фермі становив 67 центнерів.

У доїльному залі оператори машинного доїння Галина Мельник та Ярослав Абрамець справно прилаштовували доїльні апарати на вим'я тварин, а ті стояли смирно.

Уже десять років працює на фермі, в сучасному доїльному цеху, пані Галина, а її колега по роботі пан Ярослав  три роки. Вони досвідчені працівники, які звикли до цієї нелегкої роботи. За зміну, а працюють вони через день, мають видоїти понад три сотні корів. У доїльному цеху працює чотири оператори машинного доїння. З застосуванням техніки значно зросла якість молока, а праця стала механізованою. Надій на корову за минулий рік становить 5040 літрів, що є одним з найвищих показників у районі. По молоко сюди приїздять переробники з СП "Скомекс", Львівського молокозаводу "Прометей", ТзОВ "Укрмолпродукт".

На фермі  80 відсотків ВРХ гольштинської породи. Зоотехніки самі підбирають нові лінії, щоб була більш високопродуктивна худоба. Частину худоби тваринники випасають на пасовищі, а корови першої половини лактації перебувають на літніх площадках.

Дехто каже, що сільське господарство є ризикованим бізнесом. І вдається він лише тим, хто любить землюгодувальницю. Адже село сприймає лише справді великих трударів. Таким є директор ПАФ "Білий Стік". Олег Іванчина дбає про те, щоб нива рясно родила, щоб люди красиво жили, щоб щасливими зростали діти у рідному селі… Власне, в цьому і є зміст його життя.

Любов ПУЗИЧ.

На фото: вгорі  газозварювальник Роман ПОКИНЬБРОДА і водій Роман ДЕМЧУК готують техніку; зліва  водій Володимир ДЕМЧУК; справа  оператори машинного доїння  Галина МЕЛЬНИК і Ярослав АБРАМЕЦЬ; в центрі   водій Микола ІСЬКЕВИЧ; внизу  механізатор Роман РІЖКО і водій Ігор ГЕРУС.

Фото автора. 

Голос Сокальщини на GoogleNews