Site icon Голос Сокальщини – новини Сокаля, Шептицького

Що є благородніше, ніж вирощувати хліб?

Сьогодні нечасто в агроформуванні побачиш молодих спеціалістів. Кажуть, що молодь не хоче йти вчитися на агронома та зоотехніка, бо це важка праця, а заробіток малий. Приємним винятком є ТзОВ "Перв'ятичіагроком", яке функціонує у селах Перв'ятичі та Спасів. Тут працює молода команда фахівців на чолі з мудрим керівником Романом Вараницею, які уже не один рік своєю працею доводять, що хочуть і вміють працювати на землі.

– Я люблю землю і працювати на ній,  каже головний агроном господарства Юрій Семенчук (на знімку).  На землі важко заробляти гроші, але що може бути благородніше, ніж вирощувати хліб?! Душа радіє, коли бачиш, як на твоїх очах із зернини день за днем виростає колосок.

– Професія агронома, на думку молодого спеціаліста, є не так престижна, як затребувана. Нині важко бути добрим фахівцем. Старше покоління спеціалістів відходить, бо не може йти в ногу з часом. За останні роки агрономія пішла значно вперед, потрібний новий підхід. Адже аграрний бізнес  це великий ризик, бо є багато чинників, зокрема погода: посуха чи град можуть звести твою багатомісячну роботу нанівець. Це і хвороби та шкідники рослин, які щороку мутують. До цього додаються й економічна нестабільність та відсутність підтримки з боку держави.

Любов до землі панові Юрію передалася від прадіда Василя, який мріяв мати свою землю і задля цього їздив на заробітки в Канаду, Францію, Німеччину. А коли зібрав необхідну суму, купив шматок землі за 8 км від с. Перв'ятичі, в урочищі Бранів. Мав троє коней, якими обробляв поле. Згодом продав його і купив на половину менше, ближче до хати. Відтоді його діда у селі називали Бранівець. Навіть зараз дехто із старожилів каже: "йду до Бранівців".

Батько Юрія  Андрій Семенчук багато років пропрацював у колгоспі агрономом, а потім під час реформування одним з перших створив фермерське господарство. Він власним прикладом показав, що можна успішно господарити на землі. Сімейну справу продовжив син Михайло, який нині очолює фермерське господарство, створене батьком. Спеціалізуються на вирощуванні зернових.

Пан Юрій пригадав, як учнемстаршокласником допомагав батькові працювати на полі. У перший рік у них ще не було техніки. Тоді їм доводилося вручну обробляти, викопувати і вантажити цукрові буряки. Однак у всіх було таке піднесення на душі, що ніхто не відчував втоми. Пам'ятає, як їхня дружна родина прийшла їм на поміч. Тоді ті декілька гектарів здавалися йому такими безмежними та просторими. Тепер Юрій Семенчук пильнує за 1300 гектарами у ТзОВ "Перв'ятичіагроком". Дбає, щоб кожен шматок землі був оброблений та давав найбільшу віддачу. Роками відлагоджував схему посівів, щоб культури достигали одна за другою, що значно спростило обробіток та збирання врожаю.

Ю. Семенчук закінчив Горохівський сільськогосподарський технікум, а потім заочно навчався у Львівському аграрному університеті. Працював 6 років агрономомнасіннєводом у насіннєвій інспекції, і мав перспективу очолити її. Однак зрозумів, що ця робота не для нього, бо весь час тягнуло в поле. Тому за нагоди повернувся агрономом у місцеве господарство. І не шкодує. Хоча тепер у нього ненормований робочий день і тиждень без вихідних. Каже, що попередня робота розширила світогляд та додала досвіду. Однак, вважає, щоб бути добрим спеціалістом потрібно постійно працювати над собою. "Я кожного дня вчуся, бо не можна знати все. Є журнали, газети, Інтернет, але найкраще  це спілкування з фахівцями та господарниками.

Допомагають агрономам і семінари, дні поля, які проводять провідні компанії, зокрема як "Ріонер", "Ерідон", "Монсанто", для того, щоб ми переймали передовий досвід. Науковці знайомлять нас з новинками, рекомендують ті чи інші препарати, але їх потрібно перевірити на досвіді та на наших полях. Тому маю піддослідні ділянки, на яких застосовую той чи інший препарат і спостерігаю як він діє. Адже врожайність залежить від якості грунту та дотримання ефективних технологій обробітку. Коли вчасно внести в землю те, що потрібно, то буде гарний врожай",  каже агроном.

– Близькі панові Юрію й фермерські проблеми. Він допомагає братові порадами з агрономії, а як має вільний час засукує рукави і  до праці. Порівнюючи ТзОВ з фермерським господарством, з сумом констатує, що в останього нема коштів, щоб крокувати в ногу з прогресом. У більшості фермерів застаріла техніка, тож вони не можуть якісно обробляти землю. У них на полях працюють трактори МТЗ, які виорюють в день до 5 га, а в агрофірми  потужні "ДжонДіри", "Кейси", які спроможні виорювати до 50 га в день. До того ж витрати палива значно менші. Дрібне господарство не може собі дозволити купити сучасну сівалку, яка за один прохід і сіє, і прокладає технологічні колії, по яких потім можна підживляти і обприскувати. На жаль, фермер може лише мріяти про нову техніку.

Батько Андрій Романович радіє, що виховав двох синів, яким передав любов до землі та хліборобської праці. Він вважає, що нині молодим фермерам значно важче стати на ноги, ніж колись. Раніше діяли різні програми та давали дотації, зокрема за посів 1 га озимини виплачували 100 гривень. Це небагато, але всетаки була підтримка для хліборобів. В такий спосіб заохочували сіяти високими репродукціями й купувати елітне насіння. Тоді люди брали землю, бо хотіли працювати на себе. Однак економічна нестабільність у державі, диспаритет цін на сільськогосподарську продукцію та пальномастильні матеріали за останні роки загнали фермерів у глухий кут. Багато з них розчарувалися, і дехто просто віддав землі ПП "Західний Буг", де застосовують нову технологію обробітку грунту.

Однак Андрій Романович каже синам, що не можна розчаровуватися, а треба триматися землі й працювати, бо вони з хліборобського роду, який мають продовжувати. Нині Семенчуки, як і всі аграрії України, чекають змін, бо держава задекларувала свій проєвропейський курс розвитку. Може, хоч тепер про них згадають і сприятимуть їхній діяльності,  бо доки працювати наосліп? Щоб від цього не страждали ні селяни, ні держава.

Любов ПУЗИЧ.

Exit mobile version