Кожна людина талановита посвоєму: комусь подобається музика, спів, танці, а в когось лежить душа до малювання. А от Марію Дуду з Стенятина Бог змалку обдарував талантом вишивати, причому вона настільки любить своє заняття, що воно стало сенсом її життя. Вишиті роботи сільської майстрині по праву можна назвати шедеврами.
Коли заходиш в хату пані Марії, то скрізь око милують вишиті подушки, серветки, рушники… На стінах переливаються різнокольорові картини, ікони, видно, що в хаті живе майстриня. Нитка за ниткою, акуратно покладені хрестиком, оживають на білосніжному полотні то жовтогарячими соняхами, то ніжними пелюстками троянд, то пейзажами в різні пори року.
Майстриня розповідає, що вишивання для неї, як бальзам на душу. «Коли важко на душі, сум лежить на серці, беру в руки полотно, голку з ниткою і сную на полотні хрестики. Тоді заспокоююсь, тягар вмить злітає з плечей, враз піднімається настрій.•А хіба ж вишивка може не подобатись, це ж така краса!»
Справді, вишитими шедеврами п. Марія може гордитися. У вишивання вона вкладає душу, не шкодує ні часу, ні сил. Чимало робіт вишила до церкви: і серветки, і фелони, і хоругви. Всього й не перелічити.
Та найбільше, за словами майстрині, їй подобається вишивати ікони. Немало значить у цій роботі правильний підбір кольорів, тоді вишивка виходить просто неперевершеною.
Любов до прекрасного передалась від мами доньці. Дванадцятирічна донька Андріана любить вишивати, плете бісером біжутерію, ліпить композиції з пластиліну. Син Марії Дуди теж підтримує захоплення мами. Тішиться, що вона вишила йому сорочку, зараз її вдягає на усі родинні свята.
Роботи в селі завжди вистачає, іноді пізно ввечері Марія Дуда повертається з поля в хату, але якою б втомленою не була, ще бере голку з ниткою в руки і все ж кілька хрестиків мусить покласти на полотно.
Коли до завершення роботи залишається зовсім мало, може сидіти і до пізньої ночі, тільки б закінчити і глянути на кінцевий результат. Втомлена, але щаслива лягає і думає, яку нову роботу розпочинати вранці? Вдома вишивальниця має величезну підшивку узорів картин, подушок, рушників. А коли їде в райцентр, то обов’язково іде на базар подивитися на нові зразки узорів, що нового з вишивання з’явилося у продажу.
Чимало своїх робіт Марія подарувала друзям, знайомим на день народження, іменини чи на інші торжества. Тому її вишивки прикрашають не одну сільську оселю, радують друзів, родичів, знайомих.
Дивуюся, де в жінки береться стільки енергії та терпіння, адже ця робота вимагає багато часу та копіткої праці. Її запалу та енергії може позаздрити не одна творча особистість. Покидаючи оселю Марії Дуди, побажала їй і надалі творити вишивки, які нікого не залишають байдужими. А вона взяла в руки голку з ниткою і знову продовжила вишивати незакінчену картину…
Ольга РОМАНЮК.
Фото автора.