(Продовження. Поч. у №№ 37-38).
На мій запит щодо наявної інформації про обставини загибелі, місце поховання "Бея" чи будьякої іншої інформації про нього, Управління СБУ в ІваноФранківській області листом від 16.05.2012 р. № 24/3782 повідомило, що "в архіві Управління СБ України в ІваноФранківській області та Галузевому Державному архіві СБ України відомості стосовно Яворського Казимира Андрійовича, сотника УПА за псевдонімом "Бей" відсутні".
За допомогою друзів із Сокальщини (Ганни Якимець, Юрія Павлова та Віктора Бочика) вдалося встановити, що "Бей"Яворський КазимирЯрослав Андрійович народився в с. Вілька Поторицька (тепер с. Велике) Сокальського району Львівської області.
Завдяки їм я побував у рідному селі "Бея", яке розташоване недалеко від траси, що веде в с. Бендюгу, біля мальовничого лісу, котрий простягається аж до Радехова, над річкою Західний Буг, яка відділяє село від Червонограда. У 3040 роках в цьому селі було лише 50 хат, але в кожній панував український дух. З цього села 19 юнаків поповнили ряди УПА. Сьогодні на місці спаленої хати, в якій народився та виріс "Бей", грядки теперішніх мешканців села. В селі майже нічого не знають про свого славного земляка, бо переселені сюди із сіл Волиця та Комарів на місце виселених всіх мешканців села Вілька Поторицька.
"Бей" народився 1921 року в багатодітній селянській родині. Крім нього, були два брати Стефан та Андрій і три сестри Юзефа, Катерина та Софія. Маму "Бея", Марію, енкаведисти вбили в лісі недалеко с. Бендюга, коли вона поверталася додому.
Відомостей про дитячі та юнацькі роки "Бея" знайти поки що не вдалося. З приходом "визволителів" у 1939 році 18ти річний Казимир переходить кордон неподалік його рідного села за допомогою земляка Василя Макара, котрий у 1939-1941 роках організовував перехід кордону національносвідомої української молоді в Краків, куди з Риму і Відня переїхали Провід Українських Націоналістів та Військовий Штаб ОУН і там здійснювали військовий вишкіл.
Коли в квітні 1941 року були створені Дружини Українських Націоналістів (ДУН), Казимир вступив і проходив навчання в батальйоні "Нахтігаль" ("Соловейко"), названий так тому, що в ньому діяв славетний хор під керівництвом Петра Гудзоватого ("Очеретенка"). 21жовтня 1941 року в Франкфурті над Одером "Нахтігаль" об'єднався з другим українським легіоном "Роланд", і 650 молодих патріотів маршем пройшли вулицями міста до своїх казарм, співаючи українські пісні. Командиром реорганізованого Легіону став майор Побігущий, а його заступником Роман Шухевич. Саме в ті дні зроблена світлина, яку підписав "Бей" своєму братові Андрієві.
"Бей" пройшов в ДУНі не тільки добрий військовий вишкіл, а й здобув твердий гарт і практичний військовий досвід. Він пізнав організацію, стратегію і тактику партизанської боротьби. Коли на Волині почала створюватися УПА, "Бей" перейшов туди разом з Василем Макаром ("Сіроманцем"), який був родом з Поториці, що недалеко міста Сокаль, організатором оунівських переходів кордону, керівником першого повстанського бойового відділу "Вовки", створеного на Сокальщині в 1937 році, та референтом (керівником) Служби Безпеки Крайового Проводу при наборі до новостворюваних повстанських відділів УПА. До речі, брат Василя Макара Володимир працював у Карпатах на підпільній радіостанції УПА "Вільна Україна" (кодова назва "Афродіта") разом з Ярославом Старухом ("Стягом"), членом Організаційної Референтури Проводу ОУН і бельгійцем Альбертом Газенбруксом. "Афродіта" передавала свої програми щоденно і безперервно з осені 1943 до березня 1945 року на коротких хвилях 4143 українською, російською (диктор Горбенко з Великої України), французькою та англійською (диктор А. Газенбрукс).
Коли в Галичині організовано перші відділи УНС (Української Народної Самооборони), "Бея" скеровано як чотовогоінструктора до сотні "Кривоносці", яка була створена у 1943 році біля с. Бряза (тепер Козаківка Долинського району) при вишкільному курені "Гайдамаки". Разом з цим куренем, яким командував вже згаданий вище "Хмель", він перейшов "на доли" та працював там як кущовий інструктор. (У січнілютому 1944 року створено самооборонні кущі, на чолі яких стояв інструктор повстанець з куреня "Гайдамаки"; кущі набиралися досвіду боротьби з німцями і після Великодня з них були сформовані повстанські відділи). Своє завдання інструктора "Бей" виконував більше практично, як теоретично, так що німці у своїх таємних повідомленнях наказували жандармерії та поліції "…Бей знищити". В одній акції з німцями був він важко поранений.
Ігор ДЗЕСА.
м. Львів.
(Далі буде).