Анжела була єдиною донькою люблячих, забезпечених батьків. Батько мав власний офіс, де мама працювала юристом. Ще були два дідусі і дві бабусі, які безмежно любили свою внучку, виконуючи усі її забаганки. Влітку сім’я обов’язково відпочивала на морі, а взимку на канікули
Анжела їздила в Словенію кататися на лижах. Закінчивши школу, вступила до університету і переїхала жити до бабусі, яка проживала одна після смерті чоловіка. Від неї було дуже близько до університету. У бабусі була хороша квартира, а головне – батьки не контролювали. Бабуся вирішила виховати внучку і прищепити їй правила хорошого тону, чого у теперішньої молоді практично немає. Але її розповіді про дівочу честь, про майбутнє заміжжя тільки дратували внучку, вона гнівалась на бабусю, стала уникати спілкування з нею. Кавалерів у Анжели було дуже багато, але ніхто не поспішав одружуватись на ній. Хлопці, немовби розгледівши в ній щось погане, одружувались на інших дівчатах, а Анжела вкотре залишалась самотньою. По закінченні університету батько влаштував її на хорошу роботу, і у відділі вона одразу ж стала «своєю». Особливо здружилась із Маргаритою, яка вже двічі розлучалась і ненавиділа чоловічу половину. Але Анжелу якраз дуже цікавили мужчини, вона мріяла вийти заміж.
Маргарита була красивою і розумною, з радістю почала шукати для Анжели жениха. Коли Анжела прийшла до неї в черговий раз на гостину, Маргарита зустріла її з загадковою посмішкою і радісно повідомила: «Нарешті я знайшла тобі достойного!» І розповіла, що в сусідньому офісі у відділі економістів є прекрасний хлопець Сашко, правда, жонатий, але це дурниця, на яку не варто звертати увагу. «Я з ним трохи знайома. У суботу привезу його на свою дачу, там і познайомлю вас. Ти дівчина красива і розумна, тобі не потрібно буде докладати багато зусиль, щоб його звабити і одружити на собі», – впевнено сказала Маргарита.
І зустріч відбулася. Сашко виявився красенем з голубими очима та ще й непитущий, некурящий, начитаний. З ним було так цікаво розмовляти на різні теми. Так, він був одружений, у нього був син, але це дівчину зовсім не бентежило, вона вперто завойовувала його серце. Зустрічались на дачі Маргарити, яка порадила дівчині просто завагітніти, а сама почала «обробляти» Сашка.
Анжела завагітніла, про що радісно повідомила батьків і бабусю. Маргарита діяла блискавично – допомогла Сашкові швидко й без клопотів розлучитись з дружиною і одружитися з Анжелою.
Молодята жили у бабусі і Сашко якось швидко звик до нового життя; про колишню сім’ю забув, але аліменти платив справно. Анжела народила сина, назвавши його Сашком. Її зовсім не мучили сумління і совість, що синочок Сашка залишився без батька. Вона швидко вийшла на роботу, а маленького синочка відвезла до батьків. Завжди пам’ятаючи, що вона красива і молода жінка, почала фліртувати з тими, хто їй подобався, а подобались їй багато чоловіків.
Сашко навіть не здогадувався про щось погане. Він тільки дивувався, бо дуже вже часто його відсилали у відрядження. І гадки не мав, що до цього доклала зусиль Маргарита. Помалу в сім’ї з’явилось якесь відчуження, холодність. Анжела зрозуміла, що Сашко стає до неї байдужим. «Тим краще», – подумала, бо вже кохала іншого, всю її увагу тепер забирав Юрій, молодий бізнесмен. А Маргарита вирішила Сашка познайомити зі своєю подругою, якій давно він подобався. Сашко з Анжелою розлучились, і Анжела успішно вийшла заміж за Юрія. Вона навіть не подумала, що її синочок вже без батька. «Не хвилюйся, – запевнила Маргарита, – твій син добре прилаштований».
Коли Анжела завагітніла від Юрія, то другий чоловік не був у захваті: дітей він ще не планував.
А молода мама, народивши синочка, відразу подарувала його обом бабусям. «Ти повинна насамперед себе любити, а чоловіки і діти – це не головне! Головне, полюби себе. Коли будеш красива, молода, то усі тебе любитимуть», – повчала Маргарита. Юрій виявився неабияким ревнивцем, у сім’ї почались сварки, неполадки і навіть бійки. Отож Анжела вже через рік вказала Юрію на двері. І знову розлучення… Анжела кохала і була коханою, то була чиєюсь коханкою, то чиєюсь іграшкою, але заміж більше ніхто її не кликав. Так і залишилась умовною нареченою, але не дружиною. А Маргарита, шукаючи подрузі женихів, сама успішно вийшла заміж. А синочки Анжели підростали хорошими дітьми, їх чудово виховували, ні в чому не відмовляли, хоча росли вони круглими сиротами. Маму бачили, хоча й зрідка, а дивлячись на бабусь і дідусів, подитячому запитували: «А де мій татко?»
Ось таку сумну історію розповіла мені бабуся Анжели, коли ми їхали в електричці до Львова. Хто ж винен?
Олена ЮЗВЯК, с. Залижня.