Надрайонний провідник ОУН Перемищини "Тарас" ("Руслан", "Дерев’яний", "Троян") часто фігурує у документах, спогадах та дослідженнях, які стосуються Закерзоння. При цьому про його життя і діяльність до переходу на Перемищину інформації майже немає, окрім згадки, що він родом з Сокальщини. Навіть його прізвище не було точно відоме в літературі утвердилася версія "Кавула" замість "Кавуза". Однією з причин такої ситуації є те, що і на рідній Сокальщині про Петра Кавузу майже нічого не відомо.
Петро Кавуза народився у с. Ульвівок Сокальського району 30 листопада 1918 р. Закінчив 6 класів народної школи, відтак п’ять років працював у системі української кооперації. У другій половині 1941 р. став власником фабрики цукерок у Сокалі. Для отримання необхідних фахових знань закінчив тут піврічний торговельний курс, після чого почав заочно навчатися на курсах українознавства та практичної фотографії в Українському технічногосподарському інституті в Подєбрадах (Чехія).
Членом ОУН П. Кавуза став, імовірно, ще в час праці в сокальській кооперації, де у 1930х роках працював не один член організації.
У 1941 р. значна частина підпільників Сокальщини у складі Похідних груп ОУН їде в Центральну та Східну Україну, що дало можливість молодому і перспективному П. Кавузі увійти до складу окружного проводу ОУН, який охоплював територію Белзького, Кам’янкаСтрумилівського, Радехівського та Сокальського повітів. П. Кавуза"Урзус" виконував обов’язки окружного організаційного референта. За деякими даними, П. Кавуза деякий час у 19421943 рр. був окруж ним провідником.
Восени 1943 р. керівництво ОУН для підсилення роботи на Перемищині скерувало туди ряд працівників з інших теренів Галичини. Нове призначення, як свідчення організаційних здібностей та заслуг у роботі, отримав і П. Кавуза він став окружним провідником Перемищини, яка в той час, разом із Ярославською та Сяноцькою округами, входила до Перемиської області ОУН. Її незадовго до цього очолив також молодий і перспективний підпільник Василь Галаса"Зенон""Орлан""Назар".
У 1945 р. мережу ОУН на землях, які увійшли до складу Польщі, реорганізовано в окремий край, при чому Перемиську область реорганізовано в округу, а відповідно, стару Перемиську округу в надрайон (криптонім "Холодний Яр"), яким і далі керував П. Кавуза. Йому вдалося налагодити роботу підпілля на Перемищині, забезпечити виконання поставлених керівництвом завдань. Керований "Тарасом" надрайон став одним із базових для підпілля Закерзоння.
Разом з П. Кавузою працювала у підпіллі і його наречена, а відтак дружина Анна Кузневич (псевдо "Святослава", родом зі Сокаля) спочатку як зв’язкова, згодом як машиністка у підпільній друкарні Перемиського надрайону. Повстанське весілля у лісі відбулося 27 травня 1945 р., що зворушливо описує у відомих спогадах "Тисяча доріг" Марія Савчин"Марічка", яка тоді ж повінчалася із В. Галасою. Восени 1947 р. в Перемишлі при втечі від польської служби безпеки "Святослава" вистрибнула з вікна третього поверху і розбилася на смерть. Дочку Ліду забрали поляки…
Зламати опір ОУН і УПА на Закерзонні, зокрема і на Перемищині, польська влада змогла тільки шляхом депортації всіх українців з їх етнічних земель. Окремі осередки підпілля, які залишилися тут, отримали завдання підтримувати зв’язок між ОУН в Україні, Польщі та за кордоном. З цією метою 4 грудня 1947 р. "Руслан" з охороною перейшов польськорадянський кордон і керував налагодженням зв’язків з підпіллям на території СССР. Після цього він повертався назад на Закерзоння, але 28 квітня 1948 р., при переході кордону на дільниці 14 застави 7 прикордонного загону, був важко поранений і невдовзі 1 травня помер. Місце смерті та поховання П. Кавузи наразі невідоме.
Володимир МОРОЗ.