Холмщина – найбільш західна автохтонна українська земля за межами незалежної України. Тут завжди проживали українці. З Х століття ця територія входила до Київської Русі і ГалицькоВолинського князівства. У середині ХІІІ століття місто Холм, від якого пішла назва цієї землі, було столицею держави династії Романовичів. Із 1340 року настало багатовікове поневолення Холмщини, в різні історичні періоди Польщею, Угорщиною, Литвою, Австрією, Росією і Німеччиною.
За період більше 600 років неволі найбільшої трагедії українці Холмщини зазнали в 1938•1947 рр. Тоді Речою Посполитою Польщі, потім, в період і після війни, польськими бандитськими формуваннями і комуношовіністами Польщі було замордовано на Холмщині тисячі ні в чому невинних українців, сотні патріотів замучено в тюрмах і таборах, понад 180 тисяч люду вигнано з рідних осель і насильно депортовано. Майже 40 тисяч українцівхолмщан примусово переселено в північні і західні регіони Польщі з метою асиміляції. Крім насильного загарбання земель, спалено сотні українських поселень, зруйновано цвинтарі, знищено і переобладнано на костели 411 православних храмів.
Будитель національної свідомості холмщан в часи Другої світової війни, коли Холмщина була окупована Німеччиною і звільнена від польського гніту, відомий громадський, політичний і духовний діяч митрополит Іларіон, він же Іван Огієнко, навчав холмщан: народ, який забуде свою історію, не матиме майбутнього… Депортовані холмщани пам’ятають ці слова. Вже споруджені пам’ятники жертвам холмської трагедії у волинських містах Луцьку і Рівному; на Холмщині такі пам’ятники зведено в селах Верховини, Ласків і Сагринь. Ріік тому, 22 серпня 2010 р., було відкрито і освячено пам’ятник жертвам терору і депортації українців Холмщини на Галицькій землі, в селі Тудорковичі Сокальського району на Львівщині.
Монументальна споруда пам’ятника розміром 4х4 м і висотою 7,2 м збудована з монолітного граніту. На вершині колони пам’ятника встановлено символ убієнних мілітарний хрест. Під хрестом розміщено позолочений герб України, а внизу колони герб Холмської землі. На п’єдесталі пам’ятника, на гранітних плитах, викарбовані злочини, заподіяні українцям Холмщини в 1938-1947 рр.
Пам’ятник збудовано на спільній межі трьох етнічних українських земель: Холмщини, Волині і Галичини; стоїть він між холмською землею, де холмщани проживали завжди, ще з доісторичних часів, і землями Волині і Галичини, де вони поселились в переважаючій більшості після депортації і довгих митарств.
Ріка Західний Буг, що плине поряд пам’ятника спільна водна артерія, символ єднання помислів і діянь русинівукраїнців на цих землях, символ братерської чуйності упродовж віків. Яскравий приклад: на початку Другої світової війни, у 19391941 роках, населення Холмщини прихистило у своїх домівках сотні українських патріотів від більшовицьких переслідувань на сусідніх землях Волині і Галичини; в кінці війни, у 1944-1947 рр., українці Волині і Галичини надали притулок на своїх землях тисячам холмщан, знедоленим терором, переслідуваннями і депортацією.
Неподалік від пам’ятника знаходиться часточка холмської землі з села Пісочне, яку історична доля в повоєнні роки приєднала до Галичини. Звідси, з пагорбів прикордоння, видніються покинуті рідні села, родючі поля, зелені ліси на прапрадідівській землі.
Пам’ятник височить в оточенні близьких і більш віддалених поселень Холмщини, Волині і Галичини, на спільному терені яких Українська Повстанська Армія, у вирі подій Другої світової війни героїчно і жертовно відвойовувала нашу незалежність, боронила українське населення на цих землях від нелюдської сваволі загарбників. На холмській землі, в селі Пісочне, полеглим бійцям і командирам УПА громада Сокальщини насипала високий курган з хрестом на вершині. Вічна їм слава…
Пам’ятник споруджено біля витоків нашої древньої історії. Недалеко звідси, на землі Холмській у гирлі ріки Гучва, у древні часи існувала столиця наших прадавніх предків дулібів Велинь. Дослідження істориків стверджують: містостолиця Велинь було центром зародження української державності ще задовго до Київської Русі.
Там же, на берегах ріки Гучва, біля села Турковичі, "Мекки" холмського люду, де сталось чудо з візантійською іконою Белзької Божої Матері, до наших часів збереглися залишки столиці Червенської Русі – Червеня. Червенська Русь займала землі між ріками Вісла, Західний Буг і Дністер. Холмщина і Підляшшя були головною територією Червенської Русі.
Так співпало, що збудований пам’ятник жертвам терору і депортації українців Холмщини стоїть орієнтовно посередині території колишнього ГалицькоВолинського князівства (11991340 рр.), до якого належали землі Холмщини і Підляшшя. Славний князь Данило Галицький розбудував місто Холм, укріпив його фортецями, переніс сюди з Галича столицю князівства, збудував тут багато святинь, в тому числі Собор Різдва Пресвятої Богородиці, який зберігся до наших часів. Місто Холм було оборонною твердинею проти татар, яку хан Борондуй не зміг здолати. Ця твердиня захищала від татар не тільки ГалицькоВолинське князівство, а також всю Європу, за що Папа Римський надав князю Данилу Галицькому титул короля.
За часів володарювання Данила Галицького більшу частину землі Червенської Русі стали називати Холмщиною.
Прикро нам, українцям, усвідомлювати, що після Другої світової війни, після виселення українців з Холмської землі, поховання короля Данила Галицького і його родини в підземеллі Собору на святій горі в місті Холмі зруйновано вхід до усипальниці, який завжди був архітектурно оздоблений, зараз замурований і захований для відвідувачів цієї святині. В історичному музеї сучасного Холма немає портрета засновника міста короля Данила Галицького, відсутня наглядна інформація про ГалицькоВолинське князівство.
Таке відношення нашого західноєвропейського сусіда до історичних пам’яток древнього Холма, на жаль, нічим не відрізняється від постійних дій нашого північноєвразійського сусіда: неугодні історичні факти знищувати, або замовчувати, угодні факти присвоювати і "творити історію" за своїми подобаннями.
Польща зараз – член Європейського Союзу. Пора, нам, українцям, звертатись зі скаргою і проханням захисту до міжнародної спільноти Європи.
Дослідження древньої історії свідчать, що українці Холмщини і Підляшшя ніколи до їх насильного виселення з Холмщини не міняли своєї осідлості (за винятком тимчасового "біженства" в часи Першої світової війни), добре господарювали, ніколи не нападали на сусідів, або інші народи. За довголіття поневолення, вони не зреклися своєї мови, віри, зберегли свої традиції, історичну пам’ять, примножили національну свідомість.
Міжнародна спільнота оцінила історичний менталітет холмщан: в лютому 1918 року Берестейським Мирним договором землі Холмщини і Підляшшя були залучені до Української Народної Республіки. На жаль, наші північний і західний сусіди опісля знехтували цей договір, змовились, і не дали українцям Холмщини і усієї України бути вільними.
Збудований депортованими українцями Холмщини пам’ятник жертвам терору і депортації в 1938-1947 рр. і історична спадщина нашого народу, що його оточує, будуть нагадувати сучасним і прийдешнім поколінням, що Холмщина і Підляшшя є автохтонними українськими землями. Багатовіковий геноцид та примусова депортація мирного, ні в чому не винного українського населення з цих земель польською комунототалітарною владою у змові з Московським Кремлем є злочином проти людяності, який немає оправдання і чекає міжнародного осуду.
Географічне розташування збудованого пам’ятника в регіоні з багатою спадщиною древньої і новітньої історії Холмщини; велична архітектурна форма цього пам’ятника з текстом на граніті про трагедію українців Холмщини в 1938-1947 рр.; поблизу пам’ятника часточка холмської землі в межах України; живописні ландшафти в оточенні пам’ятника з обріями землі Холмської, які можна оглядати за р. Західний Буг; добре автомобільне сполучення в регіоні для екскурсійних поїздок – все це в комплексі може бути успішно задіяне для проведення тут культурнопросвітніх заходів з метою збереження сучасними і майбутніми поколіннями холмщан історичної пам’яті, самобутньої ідентичності, шани до убієнних і померлих пращурів на покинутій автохтонній землі.
З цією метою пропонуємо на р. Західний Буг, в околиці збудованого пам’ятника, або на холмській землі в селі Пісочне, періодично (з інтервалом 1 або 2 роки), влаштовувати колективні зустрічі депортованих холмщан із всієї України (за прикладом депортованих лемків на їх рідній землі у Польщі). Ці зустрічі можна було б назвати "Всеукраїнським святом Холмської землі".
Надіємось на обговорення і позитивну оцінку цієї пропозиції широкого загалу холмщан і товариств депортованих холмщан в Україні.
Володимир БОЙЧУК.
Товариство "Холмщина", пл. Ринок, 17,
м. Львів, 79008, а/с 1336.
Фото Богдана Бутейка.