Життєві історії

Повстанський командир “Перемога”

Вояків Української Повстанської Армії, відзначених найвищою нагородою  Золотим Хрестом бойової заслуги I кл.  було всього 40. З них шестеро мали загалом дві бойових нагороди, і тільки двоє  три. Один з них  сотенний Михайло Дуда"Громенко", який відзначився успішними діями в Перемищині на чолі сотні, з якою згодом перейшов рейдом через всю Чехословаччину на Захід; пізніше він десантувався в Україну і загинув на рідній землі. Другий  один із найвизначніших командирів у Львівській воєнній окрузі "Буг", сотник УПА Василь Василяшко, більше відомий як "Перемога" (також вживав псевдоніми "Вірний" і "Пантера").

Василь Іванович Василяшко народився 13 квітня 1918 р. у с. Завишень Сокальського району Львівської області. Закінчив шість класів народної школи, здобув фах шевця. За Польщі брав активну участь в діяльності "Просвіти", відтак став членом Юнацтва Організації Українських Націоналістів, а згодом ОУН, до якої з 1932 р. належав його старший брат Микола. Навесні 1941 р. В. Василяшко вступив до українського легіону в німецькій армії  Дружин Українських Націоналістів (ДУН), де служив у відомому батальйоні "Нахтігаль". Звідти із більшістю вояків перейшов до 201 шуцманшафтбатальйону, який базувався в Білорусі і охороняв важливі об’єкти від червоних партизанів. Двічі приїжджав додому у відпустку. Після закінчення річного контракту в грудні 1942 р. Василь, як і всі легіонери, залишив службу в німців і на Різдво вже був у рідному селі. Оскільки був ризик арешту колишніх вояків ДУН, Василь не ночував вдома, очевидно, співпрацюючи з Організацією. Восени 1943 р. перейшов у підпілля, очоливши боївку Служби Безпеки (СБ) ОУН Белзького району, яка налічувала близько 15 осіб.

Аналогічні боївки існували і в інших районах. Загальне керівництво ними здійснював обласний комендант боївок СБ Тарас

Онишкевич"Галайда". Саме під його командуванням в кінці 1943 р.  на початку 1944 р. у Равській та Сокальській округах ОУН проведена акція проти польських осередків, розташованих по лісничівках, гаївках та колоніях. Здобуто багато зброї, тих, на кого були докази в доносах чи участі у протиукраїнських акціях,  стратили, інших  розігнали. Таким чином реалізовано клич: "Ліс наш і ніч наша!", оскільки метою було опанування лісів, щоб створити умови для творення відділів УПА.

Протягом грудня 1943 р.  березня 1944 р. у північній Львівщині постали сотні "Пролом" та "Тигри". На допомогу їм "Галайда" в кінці лютого 1944 р. об’єднав підлеглі боївки з двох округ в один відділ, сотенним якого призначений Дмитро Пелип"Ем""М22""Євшан". Командиром першого роя у першій чоті Ярослава Грицая"Чорноти" став В. Василяшко"Перемога".

Під час наступу на с. Острів Сокальського району  осередок польських збройних формувань, які загрожували українським селам околиці  Т. Онишкевич отримав смертельне поранення і на його честь ця сотня отримала назву "Галайда". Навесні відділ брав активну участь в бойових діях на т. зв. Холмському фронті проти польських Армії крайової (АК) та Батальйонів хлопських (БХ). Також чота "Чорноти" разом із сотнею "Сіроманці" 11 травня 1944 р. у с. Карів Сокальського району звела бій із німецькими поліційними військами. Тоді "Чорнота" був поранений і відійшов на лікування, а тому В. Василяшко став чотовим. Підвідділ "Перемоги" 24 травня 1944 р. мав бій з червоними партизанами біля с. Лісова РаваРуського повіту (тепер Польща). Дії В. Василяшка, який вів прицільний вогонь і закидав ворога гранатами, були відзначені командуванням.

Після переходу фронту сотня "Галайда" поповнилася новобранцями і приблизно 14 серпня була розділена на дві. Відділ "Галайда1" очолив "Перемога", "Галайда 2"  командир третьої чоти Григорій Шклянка"Куліш" (в минулому  керівник боївки СБ та ройовий у чоті "Чорноти", родом із с. Поториця Сокальського району, яке знаходиться через річку від Завишня). "Ем" очолив курінь, до якого також увійшла сотня "Крилачі". Відтинком, призначеним для дій новопосталого куреня, була Любачівщина, проте через насичення терену радянськими військами і постійні бої "Ем" туди так і не потрапив. 22 серпня під с. Зубейки Жовківського району курінь "Галайда" звів великий оборонний бій із батальйоном 83 полку прикордонних військ НКВД та 50м мотоциклетним полком ЧА. Відбивши у восьмигодинному бою всі ворожі наступи, "Ем" з відділом прорвався з оточення і відійшов у ліси на південь від с. Карів.

Війська НКВД 29 серпня 1944 р. знову оточили курінь, який зайняв оборону в урочищі Кривуля в центрі лісів КарівПіддубці. В цілоденному бою з 7 до 21 год. повстанці відбили ворожі атаки. При цьому найбільшу стійкість і вправність проявила саме сотня "Галайда 1" на чолі з "Перемогою". Згодом вони успішно діяли в боях біля с. Губинок РаваРуського повіту, тепер Польща (17.10.1944 р.), с. Смолин Яворівського району (22.10.1944 р.), с. Яструбичі Радехівського району (4.11.1944 р.), с. Лучиці Сокальського району (10.11.1944 р.), с. Бишів Радехівського району (25.11.1944 р.). В бою у Яструбичах був смертельно поранений командир "Ем", а командування куренем перебрав Михайло Хвальбота"Лис".

Протягом зими сотні діяли самостійно. В цей час "Перемога" зробив кілька вдалих засідок на підрозділи НКВД та винищувальні батальйони (с. Волиця Жовківського рну, с. Двірці Сокальського району), мав бій біля с. Куличків Сокальського рну (12.02.1945 р.), здійснив засідку на прикордонників між с. Купичволя Кам’янкаБузького рну та м. Великі Мости Сокальського рну (20.02.1945 р.), наступ на прикордонну заставу в с. Зубків Сокальського району (5.03.1945 р.)

Особливо відзначилася сотня "Галайда 1" і її командир "Перемога" в бою під с. Зіболки Жовківського району 22 березня 1945 року. Відділ, чисельність якого складала 167 вояків, протягом двох годин протистояв наступові двох полків Червоної армії, підсилених підрозділами НКВД. Успішно відбивши ворожі наступи, сотня прорвалася з оточення. В. Василяшко в бою був поранений у груди, але, незважаючи на це, холоднокровно командував проривом. Після короткого лікування він вже за кілька тижнів повернувся до командування своїм відділом. Наказом УПАЗахід ч. 12 від 28.04.1945 р. "Перемога" нагороджений Бронзовим Хрестом бойової заслуги, а наказом Головного Військового Штабу УПА ч. 2/45 від 27.04.1945 р. йому присвоєно ступінь хорунжого УПА.

Однією з найбільших акцій УПА на Львівщині був напад на райцентр Радехів 26 квітня 1945 року за участі 5 сотень УПА. Центральну роль в ньому відіграли відділи "Галайда 1" та "Кочовики", які діяли безпосередньо в місті. В результаті наскоку на волю випущено кілька сотень призначених до вивозу селян. Після цього сотні "Галайда 1" і "Кочовики" зупинилися в лісі біля с. Радванці Радехівського рну, де їх 28 квітня застала велика облава. Знову переважаючі сили 2го прикордонного загону НКВД нав’язали десятигодинний бій повстанцям, які відбили всі ворожі атаки, а далі прорвалися з оточення. І в цьому бою "Перемога" відзначився притомністю та вмілим командуванням.

За наказом ВО "Буг" у травні 1945 р. підрозділи куреня "Галайда" вирушили в рейд за лінію Керзона. Там сотня "Перемоги" звела кілька боїв з польськими урядовими військами. При поверненні 2 вересня 1945 р. відділ "Галайда1" був переслідуваний прикордонниками в лісах Яворівського полігону на південь від Магерова. Кількатисячні ворожі підрозділи були підсилені авіацією та артилерією. Майже пів дня тривав відступ з боєм. Тільки притомність сотенного дозволила повстанцям вийти з оточення. Про це в документі написано так: "До краю перетомлене вояцтво зраджувало охоту залягти на становищах і створити нові Крути. Та кр Перемога твердий і впертий в боротьбі. Він веде свій відділ до життя, а не до смерти. Великим зусиллям волі підіймає своє карне вояцтво до вирішного удару, йдучи в перших лавах на пролом. З грімким окликом "Слава", як буря пішло вояцтво за своїм командиром. Ворожі застави строщено або розсунено, перстень облоги прорвано і відділ вийшов поза поле ворожих дій, забираючи з собою кільканадцять ранених своїх вояків. Ввесь час бою відділ зустрічався з ворогом у рукопашній боротьбі на віддалі трьох до п’яти кроків". Сотня на 50% була розбита, проте зберегла боєздатність, а частина розпорошеного стрілецтва невдовзі приєдналася до свого відділу.

У вересні 1945 р. В. Василяшко був призначений командиром Сокальського тактичного відтинка УПА "Климів" і куреня "Галайда", а командування його сотнею перебрав чотовий "Ігор". У підпорядкуванні "Перемоги" опинилися також відділи "Галайда 2", "Кочовики", "Пролом" і "Тигри". Наказом ГВШ УПА ч. 3/45 від 10.10.1945 року хорунжий "Перемога" був відзначений Срібним Хрестом бойової заслуги І кл., а наказом ч. 1/46 від 15.02.1946 р. йому присвоєно ступінь сотника та відзначено Золотим Хрестом бойової заслуги I кл.

За збігом обставин наступного дня після отримання найвищої нагороди УПА В. Василяшко загинув. Це сталося 16 лютого 1946 р. в лісовій криївці біля с. Боянець Жовківського району. Розвідувальнопошукова група прикордонних військ та райвідділу НКВД о 10 год. за агентурними даними, здобутими спецгрупою, встановила стеження за дорогою БоянецьКупичволя і помітила селянські сани, які їхали з хутора Колин до лісу. З’ясувавши, що з них біля ретельно замаскованої криївки скидували продукти, енкаведисти відкрили вогонь. Один з повстанців (напевне, охоронець) загинув, ще двоє врятувалися втечею. Троє тих, хто був у криївці, відмовилися здатися і у безвихідній ситуації пострілялися. Тоді з "Перемогою" загинули його найближчі співробітники: бунчужний куреня "Хміль", санітар куреня "Макаренко" і охоронець "Орлик". Ворог здобув 2 автомати, 2 гвинтівки, 4 пістолети та документи. У 1991 році тіла повстанців перепоховано •у м. Великі Мости, де згодом встановлено пам’ятник.

Кому відома інформація про життя та діяльність Василя Василяшка, його бойових друзів, відділів УПА на Львівщині просимо писати на електронну адресу mrz@ukr.net або на адресу редакції.

Володимр МОРОЗ.

На знімку: пам’ятник на могилі Василя ВАСИЛЯШКА та його побратимів у м. Великі Мости.

Голос Сокальщини на GoogleNews