"Свободу ніхто не дарує, Свободу здобувають". Ці слова сказав 90літній легендарний сотенний УПА п. Мирослав Симчич на вічі у Львові у День Незалежності. "І ця свобода, яку ми отримали і маємо на 21му році незалежності не є повною свободою. В українському домі правлять бал не патріоти, не українці, •а злочинна орда, яка в неконституційний спосіб захопила всю повноту влади і мріє панувати вічно", продовжив •п. Мирослав.
Легендарний герой провів 42 бої. У 40 із них його сотня отримала перемоги, а дві сутички завершилися у нічию, коли у сторін закінчилися набої, а багнетна атака завдала б невиправданих втрат повстанцям.
Дізнавшись, що легенда України живе на пенсію 800 гривень, ми з отаманом ЗахідноБузької Січі п. Анатолієм Троцюком вирішили провідати повстанця та послухати його спогади з перших уст. Разом з тим вважали за потрібне допомогти матеріально. Я звернувся до однофамільця сотенного, свого парафіянина, який проживає у Львові, п. Ярослава Симчича. Він надав значну матеріальну підтримку Герою і довів, що любить Україну не лише до глибини душі, а й до глибини власної кишені. Щоб перевірити, чи любить до глибини кишені Україну і справжніх українців народний депутат, єдиний кандидат від Об"єднаної опозиції по Сокальському одномандатному виборчому окрузі №124 п. Степан Курпіль, звернувся і до нього. Місто Коломия, де мешкає легендарний сотенний, не є виборчим округом •п. Степана. Проте він теж виділив достойну суму.
– Я ще ніколи не був таким багатим, з милою усмішкою сказав повстанець слова подяки. Буду мати можливість прийняти молодь, студентів, які часто провідують мене і навіть іноді ночують в моїй маленькій однокімнатній квартирі.
Силу його руки відчули ми, коли віталися. Світлий розум і талант провідника дав йому Господь. У знаменитому бою під Космачем сотня під його проводом знищила, із засідки, полк НКВД разом із полковником Дергачевим. Цей герой радянського союзу керував виселенням чеченців та кримських •татар із історичної батьківщини. В горах Карпат знайшли катюги безславний кінець. Було тоді п. Мирославу двадцять два.
– Полк НКВД, за винятком кількох осіб, був знищений повністю, бо не мали ми права допускати ворога до своїх осель. Ми не завойовували чужих земель, ми захищали свою землю, ми йшли у бій, як на свято, продовжував сотенний Симчич на псевдо "Кривоніс".
В останньому бою взяли НКВДисти його непритомним і провів сотенний у таборах 32 роки, 6 місяців і 2 дні. І там була боротьба не на життя, а на смерть. Бандерівці захищали “шістдесятників” від утисків кримінальників, виносили суворі, але справедливі вироки сексотам. Коли не розуміли слів, то Симчич був змушений спалити барак із усіма кримінальниками, що знущалися над поетами шістдесятих. Про стійкість і героїзм бандерівців у тюрмах свідчить у своїх спогадах лауреат Нобелівської премії Солженіцин, якого ніхто не посміє запідозрити у симпатіях до українських націоналістів.
Не втратив гумору легендарний "Кривоніс", коли у 1986ому його випустили на волю. Нагадав, що по закону йому зобов’язані повернути речі, відібрані під час арешту. Він вимагав повернути пістолет і автомат. Навіть суворі охоронці не втрималися від сміху: "Іди вже. Ти нам набрид".
Сотенний стверджує, що лише віра в Бога і любов до свого народу давали йому сили у боротьбі. Повстанці починали і закінчували день із молитвою. Сповідалися і причащалися. Вони в душі завжди були з Богом і Батьківшиною.
Без сумніву, розквітне Україна лише тоді, коли такі люди прийдуть до влади.
Господи, благослови Україну владою, що матиме дух героїв УПА, створення якої ми святкуватимемо через місяць.
Слава Ісусу Христу. Слава Україні!
Михайло НИСКОГУЗ,
священик, капелан Львівського Крайового Братства вояків УПА.