5 листопада минуло сорок п’ять років відтоді, коли уродженець Карова Василь Макух вчинив на Хрещатику у Києві самоспалення на знак протесту проти колоніального становища України та окупації Чехословаччини радянськими військами. Він пішов у свій останній бій, використавши зброю, якої найбільше боялися супротивники: став факелом Свободи. В. Макух заслуговує стояти поруч з іншими національними героями України, він не мав права на щастя, але має велике щастя на пам’ять нащадків.
У селі Карів свято бережуть пам’ять про нього. А минулої неділі на місцевій школі відкрили меморіальну дошку, присвячену Василеві Макуху. Її встановлено за кошти родини Осміловських, районної ради та райдержадміністрації. А виготовили підприємці Тартакова Андрій Кацюра і Сергій Томашівський.
Від церкви с. Карова парафіяни з хоругвами підійшли до школи, де встановлена меморіальна дошка.
Право зняти полотнище громада надала синові В. Макуха – Володимиру та Карівському сільському голові Ярославі Черняк. Освятив меморіальну дошку о. Богдан Гринда. Були присутні також священики Ярослав Збитковський та Мирослав Кінас.
Вірш Степана Івасейка «Заповідь» прочитала Оксана Мазник.
Карівський сільський голова Ярослава Черняк:
– Ми зібралися тут, щоб увіковічити пам’ять жертовного подвигу нашого земляка Василя Макуха. Він все своє свідоме життя віддав боротьбі за незалежність України. Останніми його словами були: «Хай живе вільна Україна!» Сьогодні ми низько схиляємо голови перед його пам’яттю, молимося за упокій душі і глибоко сумуємо. Світлу пам’ять про нього назавжди збережемо в наших серцях.
– Дітям завжди дорога серцю земля їхніх батьків. А рід Василя Макуха продовжується у синові Володимирі, котрий приїхав до нас з Дніпропетровська, – сказала ведуча, бібліотекар, Надія Білоцеркович.
Крізь сльози, пан Володимир промовив: «Дуже вдячний усім за те, що вшановуєте пам’ять про мого батька. Щиро вам дякую».
Родич В. Махуха Денис Осміловський підкреслив, що «якби не було таких героїв як Василь Макух – не було б незалежної держави. Тому маємо пам’ятати їх імена».
Сокальчанка Ганна Гуменюк, дружина сл. п. Івана Гуменюка, розповіла, як її чоловік познайомився з Василем Макухом в концтаборах. Він їй говорив: «Василь спочатку придивлявся до мене, а потім залучив до спротиву, сказав: «Боротьба триває, тільки іншими способами». Якби я міг, то увіковічив би кожен крок Василя – це свята людина!»
Вшанували великого достойника Василя Макуха хор «Повстанець», учасники художньої самодіяльності – вчительський колектив Карівської школи (керівник Максим Брезовський) та чоловічий хор з Угнова.
Голова районної ради Ігор Дацюк зазначив, що «карівська земля багата на видатних людей, які тут жили і творили. Варто згадати братів Дужих, Віктора Матюка і Василя Макуха – члена ОУН, учасника визвольних змагань, політичного в’язня сибірських таборів. Україна багато страждала в минулому столітті, і ми здобули незалежність через те, що в нас були патріоти, люди жертовні, які своїм життям боролися за волю України. Якби не такі люди, як Василь Макух, напевно б і незалежності України не було…»
Ініціатор надання Василеві Макуху звання Героя України Олег Солодяк, голова Всеукраїнського Товариства політичних в’язнів і репресованих Петро Франко, колега В. Макуха з таборів Мордовії Іван Мігус, проектант і будівничий пам’ятника Борцям за волю України в Карові, художник, поет, науковець, громадський діяч, односельчанин Степан Івасейко, керівник апарату Сокальської РДА, заслужений працівник культури Марія Христинич зазначили, що в історію Сокальського краю, Карова, України вписане ім’я великого патріота України, а про його ймення, подвиг і життя розповідатимуть молодому поколінню…
Анастасія Леуш прочитала вірш Ганни Миколаїв «В пам’ять про Василя Макуха»:
“Василь Макух пройшов через пекло таборів, через тюремників тортури, але не гас, він сам горів і кликав інших рвати мури. За рідний край життя віддав. Прославив націю борнею і хоч пішов без вороття, та залишився в серці з нею”.
Земляк карівчан Петро Дужий написав такі слова: «Борці за Україну по-різному погибали: у бойових акціях ОУН-УПА, були розстріляні чекістами у підвалах большевицьких катівень, на шибеницях, доведені хворобами і голодом до крайнього виснаження. Василь Макух сам собі вибрав смерть, протестуючи самоспаленням, і тим увійшов у безсмертя…»
Фундатор музею «Смолоскип», що в Донецьку, Віктор Тупилко написав у листі до районної газети «Голос з-над Бугу»: «Василь Макух і його подвиг не забуті. Все більше і більше поширюються відомості в народі про Героя. В адміністрації Президента вважають слушним провести урочистості до 50-річчя подвигу Українського Прометея. В Києві на місці самоспалення також планують встановити пам’ятну дошку – є відповідні рішення місцевих владних органів. В обласних музеях Дніпропетровська і Львова запляновано зробити спеціальні експозиції про В. Макуха. В Донецьку вже п’ять років функціонує музей «Смолоскип», де головна експозиція присвячена Герою. Юрій Бурих зняв документальний фільм-посвяту «Василь Макух. Вільний син невільного народу». Заступник директора з наукової роботи музею «Смолоскип» Людмила Огнева упорядкувала і видала двотомник «Василь Макух в спогадах і документах», а потім однотомну збірку «Воїн Армії Безсмерт-них». Окремо Л. Огнева розробила персональний вишиваний орнамент В. Макуха, який ввійшов до галереї «Смолоскипи України» і тепер вже є вишиті сорочки з індивідуальним орнаментом Народного Героя. Фільм і книги презентовано в багатьох містах країни, в тому числі за кордоном, до 85-річчя Героя проведено Віче-реквієм…
Не все відбувається, як хотілось би, але відбувається. Схилімо голови – людина віддала життя заради нас. Вічна пам'ять, вічна слава і дай Бог, щоб це була остання жертва. Боротьба триває, тільки іншими способами…» І тут, як кажуть, нічого додати.
Василь СОРОЧУК.
Фото автора.