Чергове засідання комісії у справах дітей Сокальської райдержадміністрації, як завжди, проходило емоційно і бурхливо. Вела його начальник служби у справах дітей Галина Федаш. Із дев’яти питань третина стосувалась доцільності позбавлення батьківських прав.
Три рази слухали питання про позбавлення батьківських прав Султана М. стосовно двох синів п’ятнадцяти і дванадцяти років. Чоловік клявсябожився, що хоче для них тільки добра, а аліментів не платить, бо тимчасово не працює, що зміниться, наведе контакти з синами… Старший син, його теща, яка виховує внуків, категорично заявляли: він їх не любить, не старається для сім’ї, навпаки, вимагає гроші від колишньої дружини, яка працює за кордоном. Двічі члени комісії давали чоловікові можливість виправити становище, влаштуватися на роботу, дати синам дозвіл поїхати на літній відпочинок до матері, але, незважаючи на обіцянки, він так нічого і не зробив. Тому рішення прийняли без вагань: дітям буде краще без такого батька.
Чотирнадцятирічна сокальчанка Марія Р., недивлячись на те, що її батько розлучений з матір’ю, п’є, не платить аліментів, все одно спілкується з ним, жаліє його. Її матір написала заяву з проханням позбавити колишнього чоловіка батьківських прав, щоб у майбутньому не псував життя доньці. На засіданні п. Мар’яна сказала, що чоловік вже позбавлений батьківських прав стосовно трьох дітей, що він просто експлуатує любов доньки, її життям не цікавиться, не платить аліментів, ніколи навіть не привітав її з днем народження, не приніс бодай якої шоколадки. Іван же все безсоромно заперечував, мовляв, і в школу ходив, і гроші доньці давав, і зустрічався з нею. Та в школі чоловіка ніколи не бачили, він постійно п’є, виносить з хати продукти, а гроші витрачає на горілку. Тож більшістю голосів також визнали за доцільне позбавити його батьківських прав.
Найважчим було наступне питання. Тут історія така. Маючи сім’ю в Сокалі, Ігор Я. завів другу сім’ю в Червонограді. В цивільному шлюбі народився син Олег. Незабаром його мати важко захворіла і померла. Хлопчиком стала опікуватися вісімнадцятирічна зведена сестра. Ігор ще до того повернувся в першу сім’ю. Там у нього, майже одночасно з Олегом, народилась четверта дитина. Зараз Олегові п’ять років, він і далі живе з сестрою, яка в цьому році вийшла заміж. Як зізнався Ігор, сина бачив більше трьох років тому. Тож не дивно, що коли працівники служби у справах дітей запитали Олега, чи він хоче жити з батьком, хлопчик сказав: "Я не знаю того дядька". Ігор доводив, що мати Олега відмовлялась від його матеріальної допомоги, не дозволяла йому провідувати сина. А коли його запитали, що він робив для цього, то відповів: я їй телефонував, вона мені відмовляла в побаченнях. Сусідка, співробітниці жінки розповідали протилежне: чоловік не приїжджав до сина, не давав грошей, яких так потребувала хвора жінка. Вона його чекала, сподівалась на поміч. Зрештою, не допомагав він синові і коли її не стало, а весь тягар утримання брата ліг на плечі юної сестри. Невже дорослий чоловік не розумів, як їй важко і морально, і матеріально. Про сина згадав у судовому засіданні, де вирішується питання про позбавлення його батьківських прав і автоматичне порушення питання про виплату аліментів. Сестру Олега підтримують чоловік, свекруха, які прийняли хлопчика в свою сім’ю і опікуються ним. Як сказала свекруха: "Олега ми любимо, всім необхідним забезпечуємо, син замінить йому батька". Тепер Ігор доказує, що синові буде краще в його великій сім’ї, зі зведеними братами і сестрами. На засідання привів дружину. Вислухали і її. Жінка сказала, що де четверо, там п’ятий не пропаде. Коли її запитали, чи чоловік зловживає алкоголем, то почули: п’є, як всі. А проблему з "оковитою" Ігор має. На роботі (він працює на шахті) його вже неодноразово попереджали, щоб кинув пити, бо звільнять. Горебатько навіть не знав, що його син мав важку хворобу і черговий стрес може спричинити важкі ускладнення. Тож члени комісії зрозуміли, що йому не можна довірити виховання сина. Відповідний висновок надішлють і в суд.
Сокальчанку Марію К. члени комісії знають добре, неодноразово слухали питання про те, як вона виховує трьох дітей. Жінка "довиховувала" їх до того, що два старші сини за вчинені злочини нині перебувають у колонії, а молодша одинадцятирічна донька у спецшколі. Цього разу вона написала заяву, щоб їй повернули доньку. Так як дівчинка має відхилення у розумовому розвитку, вона не може навчатися у звичайній школі, але й вдома їй не буде краще, ніж в інтернаті, бо квартира, в якій живе Марія, нагадує радше смітник, а мати не працює, шукає розваг. "Та що там ваша наука їй дасть, говорила на засіданні. Я її навчу ожину, гриби збирати, писатирахувати. От я на ринок вийду, і гроші є, і чоловіка собі завжди знайду. А чорна стеля в хаті мені не заважає". Зрозуміло, що жінці відмовили в поновленні її батьківських прав.
А от Романі С., яка виросла в неблагополучній багатодітній сім’ї, після смерті матері довірили опікуватися чотирма молодшими сестрами і братами, а на цьому засіданні ще й п’ятою сестричкою. Незважаючи на нелегке життя, діти в цій сім’ї виросли хорошими, дружними, добре навчаються в школі. Опікуватися дітьми Романі, яка вже має свою сім’ю, допомагає ще й брат. Честь і хвала їм за це.
Валентина БЛУДОВА.