Головна / Наші інтервю / А почалося все з …. гладушки

А почалося все з …. гладушки

Дев’ять років тому жителю села Комарів Павлу БУГАЮ односельчанин подарував мініатюрну старовинну гладушку. Це неабияк зацікавило чоловіка, він вирішив дізнатися про її походження. Запалу додало і те, що сусіди та знайомі, до яких він прийшов із знахідкою, теж похвалилися знайденими археологічними предметами. Невдовзі звернувся до науковців Інституту українознавства ім. І. Крип"якевича НАН України, яких зацікавили знахідки сокальського дослідника. Він не сподівався, що ця древня річ змінить його життя і надалі стане улюбленою справою. І хоч пан Павло працює на газонаповнювальній станції у Червонограді, але за покликом душі  археолог та дослідник рідного краю. Чоловік каже, що це, мабуть, Господь хоче, аби він якомога більше дізнався про історію рідних теренів, допомагаючи в надрах землі розгледіти старовинні скарби. З чого ж все розпочалося – про це наша розмова із Павлом Васильовичем, який є цікавою творчою особистістю, для якого археологія – поклик серця.

– Павле Васильовичу, як сталося, що Ви  будівельник за фахом, поєднали своє життя з археологією та дослідницькою роботою?

– Змалку був допитливим. Мені подобалися розповіді про минуле нашого краю, цікавився старовинними речами, хоч у родині ніхто не мав потягу до археології. Любив читати про історичні та археологічні знахідки на наших теренах. Пам"ятаю, якось на сторiнках "Голосу знад Бугу" прочитав серiю статей "Незримi пам"ятки Сокальщини", в яких згадувались населені пункти, зокрема, i Зубкiв, у якому бiля рiчки Бiлий Стiк, що протiкає i бiля наших сiл, знайшли поховання лендельської культури, якiй п’ять тисяч рокiв. Це мене неабияк зацікавило. "Село Поториця знаходиться на правому березі ріки Західний Буг, є поселенням передскіфського періоду. Бендюга  поселення пшеворської культури, в Зубкові  поховання лендельської культури. А Комарів та Зубків ж поряд. Невже на наших землях немає пам"яток старовини?"  подумав тодi.

Та доля приготувала мені сюрприз: одного разу при будівництві підвалу односельчанин Ігор Кіричук знайшов стародавню гладушечку і показав мені. Мені стало цікаво, наскільки вона давня. Згодом знайшов ще інші цікаві стародавні речі. Я почав їздити, розпитувати спочатку вчителів, потім працівників музеїв. Пізніше зустрівся із науковцямиархеологами, які зайнялися вивченням цих матеріалів.

– І ця древня знахідна стала поштовхом до дослідницької роботи?

– Це ціла історія. Моя колекцiя старожитностей невпинно поповнювалась, тож її потрiбно було систематизувати, описати археологiчнi знахiдки. І я познайомився спершу зi старшим науковим спiвробiтником музею iсторiї релiгiї у палацi Потоцьких Людмилою Шевченко, а згодом з науковцем Львiвського iнституту українознавства ім. І. Крип"якевича, який мешкає у Червоноградi, Вiктором Войнаровським. Він справді зацікавився моєю роботою. І досі пам"ятаю нашу першу зустріч. Він спитав, чи маю я ще якісь археологічні знахідки, крім цієї. На той час у мене було понад двадцять різних знарядь праці людей кам"яного віку. І я привіз їх йому. Так почалося наше дослідження. І невдовзі ми разом з ним та його колегою Дмитром Павлівим пройшлися по урочищах, де були знайдені ці знахідки. Відтоді відкрили ще нові місця. Нині відомо 13 урочищ у Комареві, 4  у Волиці. Вважаю, що нас звела сама доля. Тепер багато •знаю завдяки Вiктору Миколайовичу та його колегам Дмитру Павлiву, Вiталiю Коноплi, iншим археологам. Займаюся пошуком сторожитностей уже дев"ять років. І це приносить мені задоволення.

– Розкажіть, будь ласка, як Ви знаходите свої експонати?

– Їх плуг виорює, земля пiдносить пам"ятки кам"яного вiку. Збираю ці речі i намагаюся детальнiше дiзнатися про їх походження. Може коли знайдемо спонсора, зможемо зробити розкопки. А поки що займаюся польовими пошуками археологічного матеріалу. Працюючи із землею, уважно переглядаю кожний метр, прошу односельчан робити так само. Кожен у селі, якщо знаходить щось старе, то приносить мені.

Односельці стали помічати у себе на полях виорані стародавні знахідки, які раніше були для них не речами з минулого, а просто камінцями чи кістками. Часто і друзі звідусіль привозять якісь старожитності. Сусiди Віра Стадник, Юрій Гуменюк, Петро Возняківський, Михайло Проць, Михайло Поцілуйко, Любов Тарадаха та інші приносили кремнiєвi камiнцi, знаряддя працi стародавнiх людей.

– Де зберігаєте численну колекцію?

– На горищі власного помешкання облаштував музей. У колекції  більше кількох тисяч стародавніх знахідок. Тут є і знаряддя праці: сокири, долота, різці, свердла, серпи. Мисливські знаряддя: вістря стріл, грузила для ловлі риби… Та найбільшою гордістю є миска з Хподібним псевдовушком, яку знайшов зовсім неушкодженою. Вона належить до вельбарської культури. Приблизно IIIIV ст. н. е. Ці вироби характерні для пізньоримського часу. Серед експонатів чимало етнографічного матеріалу; це речі побуту австроугорського періоду та часу панування Польщі, багато предметів періоду Першої та Другої Світових воєн. Цікавим, на мій погляд, є й шматок кори граба, на якому ще з повоєнних років збереглися вирізані, думаю, вояками УПА, написи "Бандера" та тризуб …

– Знаю, що Ви захоплюєтеся й нумізматикою. Які монети знайшли на берегах річки Білий Стік?

– На території наших сіл знайшли динарій 153 року Антонія Пія та динарій Фаустіни Молодшої (дочка Антонія Пія, імператора Риму), датований 167 роком нашої ери. Наша земля багата ще не такими скарбами. Не так давно знайомі натрапили на лунницю, жіночу прикрасу IIIIV ст., яку носили на голові. А це цікаві історичні знахідки, які переконують, що тут існувало поселення людей.

–  Яка знахідка стала для Вас справжнім відкриттям?

– Якось на поздимирському полi оглядали з археологом узгiр"я, чи не курган це, знайшли його розкопаним. На днi ями  вiдклади морського дна, це мене вразило. Тож почав шукати пiдтвердження, що багато мiльйонiв рокiв тому на нашiй територiї було море: знаходив камiнцi з вiдбитками ракушки, акулячi зуби (маю їх уже 160), голки морських їжакiв, одиночнi корали та інше. Ці знахідки належать до крейдового періоду (14070 млн. років).

– Не усім археологам щастить видати книжкукаталог знахідок. А у Вас уже є. До того ж готується друге видання. Як вдалося це зробити?

– "Пам’ятки археології Комарева та Волиці (Сокальщина)"  це моя спільна копітка праця з співробітниками Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича Віталієм Коноплею та Віктором Войнаровським. Її допоміг видати однокласник, який проживає у Дніпропетровську. У ній описано понад 600 археологічних знахідок. Готується до виходу в світ і друга наша книга. Вона міститиме опис майже вдвічі більше нових знахідок. Спiльно з Вiталiєм Коноплею, Вiктором Войнаровським та істориком Василем Кучеруком готуємо до друку нову науковопопулярну книгу. Сподіваємось, що вона допоможе відкрити нові сторінки історії з життя колишніх поселень на Сокальщині.

– Якої давнини Ваші знахідки?

– Найдревніша має понад 10 тисяч років. Це вістря стріл свідерської культури. Вироби з глини, каменю від епохи мезоліту (108 тисяч років тому) до нового часу. Про їх місцезнаходження та культурнохронолічне визначення можна довідатися з книжки "Пам"ятки археології Комарева та Волиці (Сокальщина)". Та найважливіше те, що мої знахідки доводять, що на цій території були давні людські поселення. Аби не розпорошувати експонати, вирішив їх зберігати у себе. Багато з них науковціархеологи ще вивчають, лише декілька старовинних знарядь праці передав у методичний кабінет відділу культури РДА.

-Знаю, що мрієте про створення на Сокальщині краєзнавчого музею, де б Ваша колекція археологічних розкопок стала його основною частиною…

– Так, я хотів би бачити свою збірку частиною фондів майбутнього районного Сокальського краєзнавчого музею. Археологічні та етнографічні знахідки можуть заповнити ті "білі плями", які виникли через брак досліджень та відомостей про історію наших теренів. Адже населення північних районів Львівщини має не менш поважне й цікаве минуле, ніж будьякий інший куточок Галичини чи Волині. Ця територія з’єднувала південь України (Чорноморський басейн) з Балтійським регіоном, і є частиною давнього торгового шляху, який проходив по Дністру, Західному Бузі і Віслі. Це батьківщина слов’янства, важлива частина давньоруської й української історії. Матеріальні й духовні надбання наших предків повинні бути в повній мірі збережені й доступні найширшому загалу, насамперед учнівській молоді.

Інтерв"ю взяла Любов ПУЗИЧ.

популярная и не очень ловля карпа на бойлы

На фото: вгорі – місцевий краєзнавець та археолог Павло БУГАЙ з науковим співробітником Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Віталієм Коноплею вивчають знайдені старовинні предмети; внизу  експонати старовини.

(Фото з сімейного архіву П. Бугая).
  

Голос Сокальщини на GoogleNews

Залишити відповідь

Ваша поштова адреса не опублікується. Необхідні поля позначено *

*

twelve − 1 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

закрити

Ми виявили що ви користуєтеся Ad Blocker!

Для того щоб ми були незалежними потрібно так мало - відображати рекламу!