Нещодавно о. Андрій Дутчак, священик кафедрального храму св. ап. Петра і Павла м. Сокаль, який призначений місіонаром Божого милосердя у Сокальсько-Жовківській єпархії, побував у Ватикані. Ми попросили його розповісти про перебування в Апостольській столиці.
– Отче Андрію, Ви призначені місіонаром милосердя у Сокальсько-Жовківській єпархії, прокоментуйте, будь ласка, це призначення…
– Наша єпархія є однією з найбільших єпархій в Україні. І для зручності як священиків, так і парафіян призначено троє священиків місіонaрами милосердя та визначено три церкви, де владика у символічний спосіб відкрив двері Милосердя. Це храми: у Сокалі – св. ап. Петра і Павла, у Жовкві – св. Йосафата, у Бродах – Воздвиження Чесного Животворящого Хреста, і відповідно у цих церквах призначені три священики, які виконуватимуть місію місіонаря під час року Милосердя.
– Папа наголосив, що «священик своїм ставленням і своєю особою у сповідальниці має представляти Церкву як люблячу матір», що це означає?
– Ми 700 священиків з цілого світу зустрілися з Папою Франциском в одній з каплиць Ватикану. І саме там він наголошував, що місія милосердя – це не означає лише робити певне добро, місія милосердя полягає в прощенні. Тобто Церква як образ Матері, яка завжди прощає своїй дитині навіть найтяжчі вчинки. Мама через свою велику любов до дитини прощає її і дає можливість змінити своє життя. І Папа підкреслив, що священик у сповідальниці повинен бути своє рідною матір`ю. Він повинен бачити людину, яка кається, і хоче визнати свої гріхи, але через певні причини: сором чи страх, чи невпевненість цього не зробила, а священик повинен цій особі допомогти. Духовна особа зобов`язана не лише слухати, а дивитися на людину, її вираз обличчя, рухи, зовнішній стан. І якщо побачить, що та не може впоратися зі своїми думками, невпевненістю, соромом, то допомогти їй це зробити.
– Якою мовою зі священиками з усього світу спілкувався Папа?
– Він до нас звертався італійською, але були автоматичні перекладачі, то для всіх іноземців було зрозуміло. Але я свого часу навчався у Римі, отже італійську мову розумію добре, то у мене не було потреби в перекладачі.
– Про які гріхи йдеться, які у цьому році Милосердя можуть прощати місіонари милосердя, а донедавна – міг відпустити лише Апостольський Престол?
– Існує декілька гріхів, що через їх особливу важкість потребують особливої процедури відпущення. Мова йде про гріхи, що торкаються найсвятішого для нашої віри – Святого Причастя (хто викрадає Святі Дари або тримає їх з метою святотатства), фізичного насилля проти Святійшого Отця, деяких таїнств Священства, Примирення. Ці гріхи лише Святий Престол може відпустити. Але за задумом Папи Франциска цей крок, коли місіонари милосердя уповноважені будуть прощати згадані гріхи, має стати знаком материнської турботи Церкви про Божий люд.
– Отче Андрію, власне ця Папська грамота засвідчує, що лише Ви як місіонар милосердя, отримали благословення на відпущення оцих гріхів, зарезервованих Папі Римському?
– Так. Хоча і всі інші священики мають можливість сповідати, уділяти людям тайну покаяння, але без розрішення цих гріхів, передбачених Канонічним Правом в Апостольській столиці. Папа в наших особах передавав те, що ми маємо робити для парафіян і те, що парафіяни мають почути – оте Папське слово, привітання і благословення. І відчути попри це, що Церква є масштабна за своїми географічними координатами, але старається опікуватися своїми вірними, де б вони не були. Щоб люди зрозуміли, що Церква намагається бути ближчою до кожного парафіянина. І хоча центр є у Римі, але вірні мають змогу отримати ті всі дари, навіть не будучи в Апостольській столиці. Підкреслюю, важливо, щоб люди скористалися цим, що дає Папа в рік Милосердя.
– Отже, Вас призначили місіонаром Божого милосердя у кафедральному храмі св. ап. Петра і Павла, чи можуть до Вас звернутися парафіяни з інших парафій, не лише Сокальської?
– Окрім того, що я наділений повноваженнями місіонаря милосердя ще й важливу роль відіграє наш храм св. ап. Петра і Павла, який протягом цього року Милосердя має можливість уділяти повний відпуст, якщо людина дотримується відповідних умов: сповіді, св. Причастя, св. Літургії і певних молитов в наміренні Святійшого Отця. Має можливість пройти через ці символічні двері Милосердя, які відкрив Владика у нашому кафедральному храмі. Бо не кожен може поїхати в Рим у базиліку св. ап. Петра і Павла, де є ці двері Милосердя, які раз у рік Папа відчиняє. І, власне, ми розробляємо графік для парафіяльних громад, які б могли у цей рік Милосердя відбути прощі до нашого кафедрального храму, пройти через символічні двері Милосердя, отримати повний відпуст і все те, що потрібно для пізнання Бога і спасіння.
– Отче Андрію, Ви отримали благословення від Папи Франциска?
– 9 лютого всі місіонари процесійно від костелу сан Анджело попрямували до зали Реджя на зустріч із Святійшим Отцем. Протягом цього маршруту ми мали можливість увійти в базиліку св. Петра і Павла через двері Милосердя, де вшанували мощі отця Піо, які в цей час там були виставлені для загального вшанування. Повз мене проходив Папа Франциск і мені випала честь попросити в нього благословення. Він до мене підійшов, благословив, запитав, звідки я є. А коли дізнався, що з України, то привітався українською: «Слава Ісусу Христу», взяв мене за руку, і я відчув приплив енергії та батьківську теплоту. Навіть важко передати словами, що я тоді відчував.
– Дякую за розмову.
Розмову вела Оксана Проць.
