Наприкінці липня у Сокалі побувала депутат Львівської обласної ради, директор департаменту освіти і науки облдержадміністрації Олександра Небожук, яка провела прийом громадян, виступила на нараді-семінарі голів та секретарів місцевих рад, поспілкувалася з жителями райцентру. Вона також відповіла і на запитання кореспондента газети "Голос з-над Бугу".
– Пані Олександро, досі Ви нечасто бували у Сокалі, не популяризували свою діяльність на шпальтах районної газети. Що ж змінилося зараз?
– Це правда. Я рідше буваю в Сокалі та у селах навколо нього, ніж у Великих Мостах. У мій виборчий округ районний центр не входить. Сокаль має більше уваги депутатів обласної ради, аніж міста Великі Мости, Белз, Угнів та села. Саме тому, як депутат Львівської обласної ради, свою роботу спрямувала на концентрацію уваги громадам названих міст, сіл, спілкуванню з ними. Зізнаюсь, що це відбувалося не так часто, як би мені хотілося. Люди здебільшого приїжджали до мене. Тому впродовж останнього року Сокаль відвідувала рідше. Але, думаю, у нас буде співпраця з газетою, на її шпальтах розповідатиму про основні свої напрацювання в галузі освіти області та про депутатську діяльність.
– Декілька місяців тому Ви очолили департамент освіти і науки Львівської облдержадміністрації. Що відчували, коли дізналися, що Вас призначили на цю посаду?
– Якщо говорити про моє призначення директором департаменту освіти і науки Львівської облдержадміністрації, то, без сумніву, це було для мене непростим рішенням. Робота далеко від моєї домівки, потребує багато фізичних зусиль та часу, зобов'язує працювати над собою. Звичайно, були вагання. Коли міркувала, чи погоджуватися на таку відповідальну посаду, усвідомлювала, що легко не буде, бо систему, яку я знаю зсередини, оскільки вчителювала, одразу змінити не можна. Розуміла, що будьяку галузь, зокрема й освіту, має очолити та людина, яка побачить її поіншому, побачить збоку, побачить зсередини. Нині в Україні, в області, в районі керівні посади мали б займати люди, які є професіоналами, котрі добре розуміють пріоритетність першочергових завдань, не мислять стереотипами і готові до змін. Тому відчуваю особливо велику відповідальність перед громадою Львівщини. Сьогодні я вдячна Великомостівській міській раді за підтримку моїх перших кроків в органах місцевого самоврядування, за досвід роботи у житловокомунальному господарстві, Сокальській районній раді за ґрунтовні знання бюджетної системи, а особливо освітянам Сокальщини за професійне і методичне вдосконалення та сприяння у багатьох моїх починаннях. Весь досвід попередніх років зараз для мене надзвичайно вагомий. Коли стає нелегко згадую Майдан, наших солдатів на фронті, розумію, що їм було і є набагато важче.
– Однією з головних умов Революції гідності була люстрація людей, які претендують на керівні посади. Пані Олександро, Ви спершу погодились пройти її, а потім чомусь спасували. Мабуть, була на те серйозна причина…
– Вважаю це запитання некоректним, тому що завжди була, є і буду готова пройти люстрацію. Єдиним люстратором в Україні може бути громада, яка люструватиме самостійно, або на основі законодавчих актів. Тому готова відповісти на запитання громади і на сторінках вашої газети також.
– Як серед інших районів Львівщини виглядають освітні заклади Сокальщини?
– Я не проводила комплексного моніторингу кожного району. Тож не можу предметно говорити про результати рейтингу. За багатьма показниками освітні здобутки Сокальщини є першими в області. Відвідавши школи мого виборчого округу, ще раз переконалася, що надзвичайно багато у матеріальнотехнічну базу навчальних закладів вкладають педагогічні колективи та батьки. Але, на жаль, є певні труднощі, які потрібно розв'язувати. Саме тому цьогоріч продовжено конкурс освітніх мікропроектів і розширено фінансування. Сокальщина є лідером освітніх проектів області. Це дасть можливість покращити матеріальнотехнічну базу наших шкіл, зреалізувати заходи з енергозбереження, які є першочерговими.
Нам доведеться зекономити 530 відсотків газу. Тож заміна вікон, ремонт котелень перший і дуже потрібний крок. Також ми зможемо підтримати дошкільну освіту, завершення облаштування внутрішніх вбиралень, освітні округи, інформатизацію навчальних закладів, ремонт шкільних автобусів.
– Що, на Вашу думку, потрібно докорінно змінити в галузі освіти, щоб вона була якіснішою та доступнішою?
– За два місяці, що пропрацювала директором департаменту, провела чимало нарад, громадське обговорення тих пропозицій Міністерства освіти і науки України, які допоможуть випрацювати консолідовану позицію освітян та інтелігенції Львівщини, які, на нашу думку, можуть змінити освіту в країні загалом, зробити її відповідною до європейських стандартів. Чимало змін можна впроваджувати самостійно в окремих регіонах, зокрема на Львівщині.
Першочергово потрібно зменшити обов'язкове навантаження на учня. Сьомий, а особливо восьмий уроки є малоефективними без обідньої перерви, без відпочинку. Одразу хочу заспокоїти вчителів, які хвилюються, що зменшення навантаження на учня призведе до зменшення їхнього педагогічного навантаження. Педагогічне навантаження вчителя не зменшиться, бо він після п'ятнадцятої години працюватиме з дітьми індивідуально, диференційовано.
Зменшення обов'язкового навантаження на учня мусить супроводжуватися змінами до Державного стандарту, до навчальних програм та планів, які сьогодні не відповідають вимогам часу.
Наступним кроком мають бути якісні доступні підручники та методичне забезпечення. Також доцільно відмінити державну підсумкову атестацію у школах. Будьяка оцінка праці вчителя, учня та навчального закладу загалом може проводитись лише незалежним центром.
Найважливішим, безсумнівно, у навчальному процесі є високопрофесійний, соціально захищений та мотивований учитель. Наші перспективні плани торкаються підвищення статусу та покращення умов праці освітян.
Загалом напрацьовані пропозиції Міністерству від освітян області є досить практичними, раціональними. Громадське обговорення їх триває на освітньому порталі Львівщини, який є нашим інформаційним інтернетресурсом.
– На який напрямок освітньої діяльності потрібно акцентувати більше уваги освітянам?
– Військово-патріотичний напрямок був пріоритетним завжди. Ситуація в державі зобов'язує кожного українця, який є патріотом, брати активну участь у житті громади. Очевидно: Євромайдан і наші військові стимулюють у дітей долучення до подій у країні. Свою активність юнь виражає у тренуваннях, на вишколах. Ми підняли на новий рівень проведення Всеукраїнської дитячоюнацької військовоспортивної патріотичної гри Українського козацтва "Сокіл" ("Джура"). Відзначились тут школярі Савчинської ЗОШ (у складі Сокальської команди здобули перше місце у грі). Частина команди на Всеукраїнських змаганнях на острові Хортиця (м. Запоріжжя) захищала честь Львівщини, де посіла перше місце у змаганні зі стрільби, і друге в інтелектуальному змазі (КВЕСТ).
Ми проводимо інвентаризацію навчальних кабінетів з предмету "Захист Вітчизни". Це дасть змогу зорієнтуватися щодо потенціалу (макетів зброї, відповідного обладнання для тренування) області, дозволить поповнити матеріальнотехнічну базу. Львівська обласна рада, за поданням депутатського корпусу і департаменту, прийняла рішення звернутись до Міністерства освіти і науки України щодо збільшення години для викладання предмета "Захист Вітчизни".
Програма військовопатріотичного виховання підростаючого покоління стане одним з ключових аспектів навчальновиховного процесу.
– Пані Олександро, як очільник освітян області, які важливі рішення вже прийняли на новій посаді?
– Я прийняла уже багато рішень, які системно, послідовно оновлюють та демократизують освітній простір Львівщини, хоча не кожен освітянин це відчув миттєво. Акцентую увагу на декількох, на мою думку, найважливіших, окрім уже обговорених.
Насамперед це кадрові рішення, які потрібно продовжувати з метою удосконалення управлінської структури, генерації нових ідей, реформування та змін.
Крім того, ми збільшили фінансування освітніх галузей районів шляхом прямої субвенції. В нас уже давно кошти зосереджувалися на обласних установах. І нині вони виглядають набагато краще, ніж районні чи сільські школи. Тому частина коштів залишилася в обласних установах на спеціальній освіті, а субвенцію (10 532 тисячі гривень) скеровуємо на райони. Це і мікропроекти, і додаткова субвенція на вирішення важливих питань.
Окремо хочу сказати про нагородження випускників ЗНЗ золотими та срібними медалями після результатів зовнішнього незалежного оцінювання. На жаль, проведений моніторинг якості знань показав, що не всі медалісти підтверджують свої знання на ЗНО. Це викликає суперечливі думки. Можна говорити про необ'єктивне оцінювання, про хвилювання дитини, яка не підтвердила рівень своїх досягнень. Але прикро батькам та дітям, коли медаль не підтверджена незалежним оцінюванням. А дитина, яка не отримала медалі, отримує під час ЗНО високі бали?! Це викликає суспільну напругу, резонанс, ставить під сумнів об'єктивність нагородження. Тож ми рекомендуємо вручати медалі випускникам після зовнішнього незалежного оцінювання.
Запрошую усіх, хто відчуває потребу надати пропозиції щодо реформування освітньої галузі, долучитися до змін шляхом активної співпраці. Спільно ми набагато ефективніше і швидше досягнемо успіху.
– Чи включені до переліку освітніх довгобудів Пристанська школа та Сілецька дошкільна установа?
– Так. Однак надзвичайно складно йде фінансування. Сподіваємося, що будуть позитивні зрушення. Якщо Верховна Рада прийме ще один секвестр бюджету, то всі капітальні видатки уточнюватимуть. Непросто було переконати обласну державну адміністрацію щодо першочерговості завершення названих довгобудів. Ми добилися цього. Всі розуміють, що це потрібно фінансувати, та, на жаль, ситуація в країні не дає можливості добудувати об'єкти у цьому році.
– Чи можливий збір батьківських коштів на окремий благочинний рахунок з метою уникнення зловживань?
– Багато шкіл Львівської області, особливо великих, де є багато спонсорських і благодійних коштів, пройшли цей етап і мають офіційно зареєстровані рахунки (громадяни на них перераховують кошти, а батьки визначають, куди їх скеровувати). Досвід є, він позитивний у закладах з позабюджетними коштами. При цьому є обов'язковою фінансова звітність. Потрібно, щоб батьки для себе визначилися, як їм зручніше працювати, вибрали тих людей, які будуть обслуговувати рахунок, випрацювали механізм наповнення коштами і їх використання.
– Які акценти робите у своїй роботі?
– Для мене найголовніше у роботі забезпечення прозорості прийняття рішень щодо освіти Львівщини. Вони мають бути зрозумілими, обговореними з громадою, вся діяльність департаменту (фінансова теж), має бути абсолютно відкритою і максимально ефективною.
Важливим є напрацювання системи прийняття рішень (як у межах області, так і на рівні Міністерства). На жаль, у верхах не завжди розуміють до кінця низову ланку, дію рішень, прийнятих зверху, апробацію їх на місцях. Між департаментом і Міністерством має бути взаємнозворотній зв'язок щодо прийняття рішень і ефективності впровадження їх на місцях. Зараз потрібно максимально сконцентруватися на напрацюванні якісних законів, що дадуть можливість успішно працювати вчителю, а учням отримувати якісні послуги. Всетаки від системи законодавства багато чого залежить. Ми бачимо, що є конкретні кроки і речі, які можна змінити на рівні держави. Це полегшить роботу вчителя. Всі службовці, департамент мають стати помічниками кожного вчителя. Маємо бути у колі вчительученьбатьки спрямовуючою ланкою, помічниками, сприяти створенню комфортного та якісного середовища задля виховання освічених, конкурентоспроможних громадян держави.
На мою думку, у центрі уваги держави має бути загальна середня освіта. Адже здобуття необхідних знань, навиків для участі в житті суспільства для економічного успіху залежить від доступу до якісної освіти, рівень якої має визначальний вплив на соціальноекономічний розвиток країни.
– З якими проблемами зустрічаються освітяни Львівщини?
– Основна проблема освітян Львівщини це низька заробітна плата, а якщо врахувати те, що більшість вчителів працюють з неповним тижневим навантаженням, то фінансова забезпеченість є мізерною. При цьому педагоги в основному беруть на себе методичне забезпечення, самостійно купу•ють всі необхідні канцтовари, літературу, що, звичайно, ускладнює навчальновиховний процес.
Необхідно змінювати навчальні програми, зменшувати обов'язкове навантаження на учня, удосконалювати підручники… На жаль, більшість із перерахованих мною проблем вирішуються на центральному рівні. У департаменті започатковано роботу постійно діючого круглого столу щодо надання пропозицій Міністерству освіти і науки України.
– Пані Олександро, чи важко поєднувати посаду директора департаменту освіти та науки Львівської ОДА та роботу депутата Львівської обласної ради?
– Кожен депутат сільської, міської, районної і обласної рад, крім громадських обов'язків, має основне місце праці. Моя сьогоднішня робота набагато сприятливіша для виконання депутатських завдань, аніж посада вчителя загальноосвітньої школи. Тому що можу працювати у вечірній час, ранковий, а урок потрібно провести згідно з розкладом.
– Дякую за розмову!
Інтерв'ю взяла Любов ПУЗИЧ.