Здавалось, що у час розвитку наукового прогресу, усі небезпечні інфекційні хвороби студенти-медики вивчатимуть лише з підручників. Однак це не так. Як і сотню років тому, на цю небезпечну недугу хворіють українці. І паличка Коха щороку забирає життя 18-20 осіб працездатного віку, які мешкають на Сокальщині. Про страшну хворобу може годинами розповідати завідуючий туберкульозного відділу Сокальської ЦРЛ Михайло Омеляш, який присвятив понад сорок років життя боротьбі з нею. Усіх хворих, а у відділенні щороку лікується понад 50 осіб, він добре знає, бо за роки праці, вивчив їх характер та познайомився з їхніми родинами. У багатьох вони неблагополучні, або зовсім відсутні. Такі хворі втрачають зміст життя і віддаються на поталу хворобі.
У стаціонарі туберкульозного відділу є окрема палата важкохворих, які через байдужіть до здоров’я, нині згасають, наче свічка. Пан Михайло з сумом говорить, що це – яскравий приклад того, як не можна легковажити з цим небезпечним захворюванням, бо воно «з’їдає» людину та щоденно забирає життя у десятки хворих. Напередодні мого приходу в сусідній палаті також помер чоловік… Туберкульоз – складна хвороба, яку нелегко позбутися. Це знає з власного досвіду житель села Трудолюбівки, який три роки хворіє на туберкульоз. Він колишній шахтар. Біда в тому, каже лікар-фтизіатр, що коли чоловіку стає трохи краще, він втікає додому і любить випити чаркудругу. А там пішлопоїхало… А при туберкульозі вживати спиртне категорично заборонено. Настає рецидив.
– Наші пацієнти – яскравий приклад того, як люди легковажать своїм здоров’ям, – додає п. Михайло. – Не розуміють, що краще виявити хворобу на ранній стадії, ніж потім лікувати запущену. Людина думає, що не може захворіти на туберкульоз, проте паличка Коха уже може прогресувати в ній. До того ж, якщо пацієнт не лікуватиме хворобу, він може заразити рідних. Не раз трапляється і таке. Наведу приклад: у нас на обліку двоє дітей, які інфікувалися від батька. І зовсім недавно тато заразив туберкульозом семимісячне немовля… Це наймолодший наш пацієнт, а найстаршому – 80 років…
Мій співбесідник продовжує: «Біда в тому, що лікування захворювання є досить тривале, і якщо хворі дотримуються приписів лікаря, то виліковуються. Проте досить часто, на жаль, вони порушують лікарняний режим, переривають прийом ліків, вживають алкоголь, самовільно ідуть додому. А потім знову повертаються до нас. Таких пацієнтів важко лікувати, бо з роками у них виникає стійкість до препаратів, і вони вже їм не допомагають, потрібно шукати інші. Курс лікування дорогий, частину ліків виділяють безплатно, а кількість резистентних хворих зростає… На жаль, ця недуга забирає життя навіть в людей працездатного віку. За останні роки вона найбільше вразила осіб, яким 30-50 років.
На переконання лікаря, поки хворих на туберкульоз не почнуть лікувати примусово (а для цього потрібен відповідний закон), як є в Естонії, то нічого не зміниться.
Серед пацієнтів відділу є й колишній вояк АТО зі Жвирки, який у серпні отримав поранення і був скерований на лікування в обласну лікарню Житомира. Під час рентгено-бстеження у нього запідозрили туберкульоз. Невдовзі діагноз підтвердили інші дослідження. Де чоловік підхопив паличку Коха, навіть не здогадується. Бо спершу був в Києві на Майдані, потім поїхав воювати на схід. Тепер уже шість місяців перебуває на лікарняному. Пацієнт розповів, що в туберкульозному відділенні для хворих створені хороші умови: вони забезпечені ліками першої необхідності, кваліфікованим доглядом, хорошим (для багатьох кращим, ніж вдома) харчуванням: в меню входить молоко, м’ясо, риба… У палаті є телевізор.
Боєць АТО каже, що дуже шкода, коли туберкульозне відділення закриють в Сокалі. Де тоді лікуватимуться хворі?
Михайло Омеляш пояснив, що й справді відділ збираються закривати. У Сокальській ЦРЛ залишиться протитуберкульозна служба, де фтизіатри проводитимуть огляд хворих та вестимуть облік. Вони скеровуватимуть їх в Львівський обласний фтизіологічний центр для консультацій та уточнення діагнозу і подальшого лікування. Якщо ж людина не захоче лікуватися там, його скерують сюди на амбулаторне лікування. Уже шість років вони скеровували хворих до Львова на дообстеження, бо з 2009го у відділі не працює рентген-апарат, і хворих, навіть з відкритою формою туберкульозу, возять на рентген у поліклініку. А це – ризик захворіти здоровим людям. Немає і лабораторії, тож аналізи возять до Львова. Туди ж, на комісію, скеровують громадян.
У відділі працюють досвідчені фтизіатри – Михайло Омеляш та Володимир Кішовар, за плечима яких десятки років праці, сотні пацієнтів. Навантаження на них неабияке: район наш великий.
Ситуація з туберкульозом в Україні складна. Якщо в 1990-х роках був 31 випадок на 100000 населення, то з 1995-ого, коли у країні відбулися зміни і люди перестали робити регулярні обстеження, кількість хворих на туберкульоз значно зросла. І вже було 55 випадків на 100000 населення. Піком захворювання став 2009 рік, коли налічувалося аж понад сто випадків на 100000 населення. Зараз є спад і становить 68 хворих. Яка ж ситуація щодо захворюваності на туберкульоз у районі?
– У 2014 році порівняно з 2013-им кількість вперше виявлених хворих збільшилась: було 54, стало 69, то за два місяці цього року їх виявлено вже 23 особи, – сказав п. Михайло. – Серед них двоє дітей. З активною формою туберкульозу 70 хворих, а всього на обліку в нас стоять 1302 особи. Якщо в минулому році померло 22 людей, то вже в цьому – 6. Хвороба не щадить нікого – ні заможних людей, ні бідних.
Туберкульоз – це інфекційне захворювання, збудником якого є мікобактерія туберкульозу (паличка Коха). Унікальність цього збудника у тому, що він є стійким до навколишнього середовища. Паличка Коха тривалий час зберігається у пилу, грунті, снігу, льоді. Зараження туберкульозом відбувається при вдиханні повітря в закритих приміщеннях, які погано провітрюються, де перебуває або перебував хворий на відкриту форму туберкульозом, у транспорті, в крамницях, кінотеатрах, та будьяких громадських приміщеннях з великим скупченням людей. Вони передаються від людини до людини, від людини до тварини, і навпаки. На туберкульоз хворіє велика рогата худоба. Тож можна заразити через повітр’я, грунт, їжу. Зокрема, через споживання молока, сиру, сметани та м‘яса хворої тварини. І навіть через рукостискання хворої людини, на долонях якої може бути паличка…
Лікар-фтизіатр наголосив, що збудник легко потрапляє в організм людини, проте, частіше не викликає захворювання, а вступає в «мирні» відносини з імунною системою організму. Лише у 10% осіб, які інфікувалися паличкою Коха, розвивається захворювання.
Туберкульоз тривалий час розвивається в організмі людини без будьяких зовнішніх ознак. Коли ступінь ураження організму набуває значних розмірів, людина починає відчувати нездужання: кашель, що триває понад 23 тижні; рясне потовиділення вночі; слабкість; безпричинна втрата ваги; підвищення температури до 37 і більше градусів без видимої причини, що триває понад тиждень.
– Легковажити з туберкульозом не можна, – сказав Михайло Омеляш. – Чим швидше виявимо недугу, то легше з нею боротися. Якщо у когось є вищеперелічені симптоми, обов'язково зверніться до лікаря та зробіть рентгенологічне обстеження органів грудної клітки.
Туберкульоз – соціальна хвороба, про яку всі говорять. Раніше, особи, які працювали, щорічно проходили обстеження. Нині багато людей не мають роботи, часом й засобів для життя, недоїдають, у них понижений імунітет, бо живуть в постійній напрузі. Втратили віру в себе та у завтрашній день. В такому стані вони є уразливі до різних хвороб, зокрема, туберкульозу. І це підтверджують цифри – 60 відсотків хворих на туберкульоз є безробітними. Звичайно, що вони не звертають уваги на своє здоров’я й не обстежуються роками. A звертаються до лікаря, коли хвороба прогресує. Тоді уже потребують тривалого лікування. У групі ризику як любителі зеленого змія, так і заможні люди, бізнесмени. Паличка Коха може підступно вразити кожного. Однак коли вчасно виявити недугу, то є всі шанси повернути людину до повноцінного життя.
Легковажити з цією хворобою не можна, бо вона вражає майже всі органи. Завжди пам’ятайте: людина здатна перемогти страшну недугу, коли цього захоче. Однак краще завчасу подбати про своє здоров’я.
Любов ПУЗИЧ.
Фото автора.
На знімках: (вгорі) – лікар-фтизіатр Михайло Омеляш; (зліва) – медсестра Олеся Іванець, молодша медсестра Ганна Марчук; (справа) – старша медсестра відділення Наталія Журавчак.
