Минулого тижня гостем редакції газети «Голос з-над Бугу» та ТРК «Сокаль» був народний депутат України Степан КУРПІЛЬ (БЮТ«Батьківщина»), котрий відповів на ряд запитань.
– Степане Володимировичу, Ви неодноразово на урядовому рівні вели мову про відкриття митного переходу «Угринів-Долгобичів». Чи щось зрушилося з місця?
– Спільні зусилля дали певні плоди. Недавно отримав листа з Кабінету Міністрів про те, що до початку «Євро2012» вісім кілометрів дороги до Угринова має бути зроблено. І сьогодні (8 травня – авт.) зустрічався з головою Сокальської районної ради Ігорем Дацюком, заступником голови районної ради Володимиром Чубом, вони підтвердили: роботи ведуться досить інтенсивно. Немає впевненості, що їх буде завершено до початку чемпіонату Європи з футболу, але це вже не настільки важливо. Головне – питання зрушилося з місця. Очікую також на лист від Міністерства закордонних справ України, оскільки прем’єр-міністр дав доручення відповісти, коли ж відкриють цей пункт пропуску, саме МЗС.
14-15 травня у Варшаві відбуватиметься Парламентська Асамблея Україна-Польща. Я член цієї асамблеї і добиватимуся, щоб в заключному документі – резолюції зобов’язали якнайшвидше відкрити митний перехід «Угринів-Долгобичів». Якщо ми всі переслідуватимемо одну мету, то камінь можна зрушити.
– Нині проводять ремонтні роботи автотраси Львів-Ковель…
– Це також важливо, все потрібно робити в комплексі. Адже буде перехід – будуть нові робочі місця, по-іншому заживе район, тому що завжди в такому випадку піднімається і пожвавлюється економіка, зростають можливості. Я радий за те. Адже мало хто вірив, що все буде зроблено. Але, принаймні, зараз видно якісь обриси вирішення цієї проблеми. А це важливо для розвитку Сокальщини.
– Наш район – вугільний край. Президент підписав закон, який дозволяє розпродувати частинами вуглевидобувні підприємства за «акційними» цінами. Що може бути з копальнями? Чи не почнуть звільняти гірників нові власники?
– Думаю, що це неправильний шлях. Це шлях в нікуди. Хоча є окремі приклади, коли приватизовані шахти працюють достатньо успішно. Але якщо подивитися на загальну картину, то вона в цілому сумна, навіть трагічна. Тому що, як правило, на приватизацію віддають кращі шахти, перспективні, які й так ефективно працюють. А не зовсім продуктивні підприємства залишають державі – в результаті це може призвести лише до одного – їх закриття. А це, зрозуміло, – безробіття, нові соціальні та економічні проблеми. Тому, напевно, треба йти не тим шляхом, а шляхом створення зон пріоритетного розвитку, врегульованого на законодавчому рівні. Треба, щоб була можливість закупити нове устаткування на пільгових засадах. Буває, зловживають при цьому, але це вже питання контролю. Тому, якщо говорити, що цього не треба робити, бо будуть зловживання, це неправильно, вони є і зараз…
Але настільки це дає поштовх для регіону, адже це складний регіон, шахтарський, особливий. Тому мусить бути і особливе ставлення. Скажімо, на Волині є зони пріоритетного розвитку, які мають особливий статус. Знаю, в парламенті був законопроект з цього питання, але він «не пройшов». І якщо після виборів буде більшість у Верховній Раді, то під силу за нього проголосувати. Якщо я буду в наступному складі парламенту, то обов’язково такий закон ініціюватиму.
– Гірники мають роботу, це добре. Але підробки, підкопи шахт до чого можуть призвести? Адже є прецедент: Соснівська рада не дозволяє розробляти новий пласт шахті «Надія»…
– Дуже складне питання, тому що основна частина людей, які працюють на шахтах – за підкопи, ті, хто там не трудиться – проти. І тут їхні інтереси ніяк не збігаються. Бо, справді, є багато прикладів, коли будинки тріщать, коли дороги провалюються, коли на городах та на подвір’ях утворюються ями. Тому, думаю, мусить бути державна програма. Не може завдавати шкоду навколишньому середовищу. Обов’язково треба знайти такий вихід: якщо це робиться, мусить бути науково обгрунтовано, з відповідним забезпеченням, щоб потім не було провалів. Технологію і техніку безпеки обов’язково треба дотримуватися.
– Сокальщина також і сільськогосподарський край. На сьогодні ще чимало землі блогує, інвестори приходять і відходять, засіяли рік-два і вже покинули. Як тут бути?
– Закон про продаж землі поки що не прийняли. І, напевно, правильно, тому що потрібно підготуватися до такого відповідального процесу. Бо якщо до цього підходити з бухтибарахти, то матимемо нових олігархів – земельних, які просто нещадно експлуатуватимуть землю, виснажуватимуть її, а капітали вивозитимуть на Кіпр. Цього допустити не можна. Потрібно взяти досвід, який є в інших країнах, наприклад, у сусідній Польщі. Там існує закон про продаж землі, але до цього відбулася відповідна підготовча робота, є також обмеження щодо кількості землі в одних руках, щодо продажу її іноземцям… Не треба винаходити велосипед, а просто подивитися як це зроблено в тих країнах, де цей процес пройшов успішно. А ми іноді просто стараємося винаходити автомобіль чи трактор, коли вони вже давно є.
Головне – довіра народу до влади. Якщо вона буде, то процес купівлі-продажу землі може бути реальний. Якщо такої довіри немає, то є побоювання що за безцінь позабирають. Зрозуміло, що цей процес не можна розпочати.
– Але довіра до влади, напевно, буде, адже уряд повертає заощадження, правда, це затягнеться до 2015 року, а з 1 червня запроваджує нову програму державної допомоги селянським господарствам, які утримують велику рогату худобу…
– Все це трохи сприймається як підкуп виборців перед наступними виборами. Адже чому не робили цього два роки тому? Якщо після виборів цей процес продовжуватиметься, не буде припинений – це добре. Будь-які речі, які проводять на користь людям, треба вітати, навіть незалежно чи це передвиборчі акції, чи ні. Але також треба уважно дивитися, до чого можуть призвести наслідки. Тому що багато спеціалістів говорить: коли економіка не росте, відбувається її стагнація, просто роздавати людям гроші, означає їх обдурювати і фактично не роздавати, а забирати. Тому що зараз дадуть, а з часом їх «з’їсть» інфляція. Звичайно, кожен хоче потримати в руці купюру, і не думає про наслідки. Хоча це не є обов’язком чи завданням людей, але має бути обов’язком уряду – не погіршувати ситуацію в державі через популізм.
– Сергій Тігіпко заявив, що уряд підвищує пенсії, попри те зростуть ціни на товари, паливо, комунальні послуги…
– Зауважте, що це говорить не представник опозиції, а віце-прем’єр-міністр. Тоді виникає питання: а для чого це робити? Тобто вони усвідомлюють небезпеку такого кроку. Замість того, щоб створювати умови для розвитку підприємництва, йдуть шляхом друкування грошей, або посиленням тиску на митницях і т. д. Петро Порошенко вже визнав, що більше закручувати гайки підприємцям не можна, тому що економіка «ляже». Але чомусь йдуть цим шляхом. Якщо постійно тиснути, то хто залишиться?
– Виборча кампанія розпочнеться 30 липня. Обиратимемо депутатів Верховної Ради за мажоритарною і пропорційною системами. Яка Ваша думка щодо цього і чи плануєте знову балотуватися до ВР?
– Це нововведення зроблене з однією метою, влада розуміє що за пропорційною системою вона вибори програє з тріском, саме тому запровадили змішану. Метод уже випробуваний у 2002 році, коли демократичні сили мали більшість на виборах, але в процесі формування парламентської більшості, знову виникла провладна. Думаю, тим шляхом намагатиметься йти й теперішня влада, але тут усе залежить від чіткої координації опозиційних сил. Якщо будемо єдині, то є великі шанси ці вибори українським демократичним силам виграти, змусити Президента проводити проукраїнську політику, тому що абсолютно все: і парламент, і Верховний суд, і Конституційний суд, прокуратура, і вся правоохоронна система знаходяться в одних руках. А така сила не дає можливості для розвитку країни. Ця сила не використовується, власне, з цією метою, а для збагачення вузького кола олігархів.
Щодо питання як йтиму на вибори. Як визначить партія, так і буде. Але водночас, якщо піду по Сокальському мажоритарному округу, то тільки тоді, коли буду узгодженим єдиним кандидатом від опозиційних сил, а не інакше. Тому що йти поіншому, означає послаблювати демократію, послаблювати шанси опозиційного кандидата і посилювати шанси кандидата від влади. А де буду – у списку чи на мажоритарці – визначить партійний з’їзд. Готовий бути і тут, і там. І, зрештою, якщо такої можливості не буде, то людина завжди повинна бути готова повернутися туди, звідки прийшла. Жив без парламенту, і далі без нього житиму. На цьому життя не закінчується.
– Україна перенесла саміт, який мав відбутися 11-12 травня у Ялті через те, що глави низки європейських країн не змогли взяти у ньому участь в зазначені дати. Чи справді це так? Адже знаємо, що одинадцять керівників держав чи глав урядів відмовилися їхати через ув’язнення Юлії Тимошенко, дехто з них заявив про бойкот «Євро-2012».
– Звичайно, фактор для нас дуже прикрий. Але українська влада до цього сама спричинилася. Зрозуміло, йдеться не про графіки лідерів європейських країн, а про елементарний бойкот української влади і не бажання зустрічатися з керівництвом і тиснути руку президенту. Саме тому українське МЗС звернулося щоби скасувати саміт, оскільки він міг проводитися лише в колі декількох президентів. І це був би великий ляпас Україні, ганьба. Хоча і його перенесення також ганьба. Тут винна українська влада, яка не виконує обіцянок, адже президент неодноразово обіцяв знайти вихід із ситуації з несправедливим ув’язненням Юлії Тимошенко. Говорили і про внесення змін у законодавство, щоб за політичне рішення була політична відповідальність, а не кримінальна. Були розмови про те, що Юлія Тимошенко зможе лікуватися за кордоном – це був би також якийсь вихід, принаймні, тимчасовий. Але чомусь все розвивається за найгіршим сценарієм. Ну не може влада не розуміти, що цей шлях, який вона для себе обрала, є хибним. Цей шлях приводить в тупик. І от скасування (перенесення – авт.) саміту такий вже очевидний факт, що його просто не можна не враховувати. І якщо далі продовжуватиметься нівелювання думки міжнародного співтовариства, то, зрозуміло, що не тільки українське керівництво, але й Україна в цілому, як держава, може опинитися в ізоляції. Це матиме негативні наслідки для європейської інтеграції України, для вільного пересування наших людей Європою. Тоді не буде безвізового режиму для України, не говорю про те, що угода про асоціацію вже парафована, відкладається в дужедуже довгу скриньку для підписання. Навіть не впевнений чи після виборів до парламенту будуть якісь зрушення якщо і надалі влада переслідуватиме опозицію.
– Адам Міхнік в «Газеті виборчій» заявив, що Польща на боці української свободи, а не на боці тих, які цю свободу потоптали. У статті є заклик до звільнення Юлії Тимошенко та інших українських політичних в’язнів. Прокоментуйте, будь ласка.
– Це був би єдиний правильний шлях для влади, тому що політичні в’язні у в’язниці аж ніяк її не посилюють. Навпаки, вони послаблюють владу. І тепер цілком зрозуміло, що Захід від своєї позиції не відступить, так як не відступав в часи Радянського Союзу від захисту дисидентів. Ми пам’ятаємо, що кожного дня радіо «Свобода» на цю тему говорило, щоразу під час зустрічі з радянським керівництвом західні лідери також вели мову, і врештірешт відбулася перебудова, демократизація і всі політичні в’язні вийшли на свободу. Я сподіваюся, нарешті, до теперішньої влади дійде: тримати політичних в’язнів у в’язниці не означає посилювати свою владу, а навпаки, послаблювати.
– І на останок. Ви любите футбол, виступали за команду депутатів під час Транскордонних зустрічей в Угринові. Під Вашою егідою другий рік проводиться серед школярів районний кубок імені Євгена Коновальця…
– Безумовно, це дуже хороша ініціатива нашої районної організації партії ВО «Батьківщина», яку підтримую морально, і матеріально. І цього року також обов’язково турнір відбудеться, буде більш масовішим, ніж торік. Радий, що турнір збирає більше молодих патріотів і викликає чималу зацікавленість. Дуже хороша справа для дітей, яка поєднує і спортивне виховання, і патріотичне. У неділю, 3 червня, відбудеться фінальна частина турніру на сокальському стадіоні «Сокіл». Тож запрошую усіх прийти та підтримати юних футболістів.
Записав Василь СОРОЧУК.
На знімку: генеральний директор ТРК «Сокаль» Микола ПАСЬКО, головний редактор ТРК «Сокаль» Олександр НОВАЦЬКИЙ, народний депутат України Степан КУРПІЛЬ, головний редактор газети «Голос з-над Бугу» Василь СОРОЧУК.
Фото Олега КОЖУШКА, помічника-консультанта народного депутата України С. Курпіля.
P. S. Цього ж дня народний депутат України, член політичної ради партії ВО «Батьківщина» Степан Курпіль зустрівся з партійним активом Сокальської РПО та депутатськими фракціями «Батьківщина» у районній та міській радах. На зустрічі обговорено важливі питання соціальноекономічного та культурного розвитку району.