Після зими як тількино виглянуло сонце, людей потягнуло на природу. Але, на жаль, дехто з них поводиться у лісі, як справжнісінькі дикуни. Про поведінку відпочиваючих, про роботу працівників лісу наша розмова з лісничим Великомостівського лісництва Ігорем Бочилюком.
– Люди приїжджають чи приходять до лісу з різною ціллю…
– Так. Хтось приїжджає збирати ягоди, гриби, лікарські рослини, квіти, на риболовлю у ставках і на болотах, полювання… Та особливо небезпечні для лісу «дикі туристи». Пісні, гучна музика з радіоприймачів лунають до пізньої ночі, лякаючи птахів і звірів. Такі горетуристи вирубують дерева, розпалюють багаття, що нерідко призводить до пожеж. Після таких «гостин» часто залишається багато сумних слідів: пусті консервні банки, папір, поліетиленові кульки, це все забруднює ліс, перетворюючи зелений оазис на сміттєзвалище. А деякі громадяни намагаються увіковічнити своє ім’я, вирізають його на стовбурі дерева.
Заготівельники лікарських рослин обскубують бруньки, викопують коріння, цибулини багаторічних рослин, рвуть з корінням квіти, молоду зав’язь до утворення плодів, а це все нищить рослини, і вони щезають з наших лісів. Звичайно, що ми всі любимо квіти, але чи є резон їх рвати оберемками, щоб потім розкидати на узбіччях дороги. Нині поблизу наших міст і сіл все рідше можна зустріти підсніжника, зозулинця чоловічого, крокуса, любку дволисту, вовчі ягоди, первоцвіт, вовчі ягоди пахучі і багато інших квітів, які занесені до Червоної книги України. Чимало квітів – нектароноси. З них не тільки бджоли збирають мед, там живуть і їх споживають корисні комахи.
Любителі збирання ягід теж забувають, що суницю, чорницю, малину, калину й інші ягоди ласують також звірі, птахи, комахи і коли при збиранні сильно нищать кущі рослин, то в цьому місці протягом 510 років не плодоноситимуть. Збирання недозрілих ягід журавлини знижує їхню якість і можливість розмноження цієї цінної ягоди. Заготівля ягід в місцях посадки лісових культур призводить до витоптування та ламання молодих рослин.
Та найбільше людей ходить до лісу по гриби. Головне для них – знайти білого гриба. Коли ж знаходять, то починають шукати «братика», перевертаючи підстилку, розгрібаючи мох, а отже висушують грибницю, і вона гине. І тому зменшується кількість грибів. Часто збираючи їстівні гриби, люди знищують багато неїстівних і отруйних видів, не усвідомлюючи, що вони утворюють мікоризу з корінням дерев, яка допомагає їхньому живленню.
– Пане Ігоре, весною люди спалюють суху траву в полі, на пасовищах поблизу лісу…
– Якщо дорослі контролюють цей процес, то діти, дивлячись на старших, теж палять сухостій у місцях неподалік лісових масивів. Були роки, що вогонь добирався до лісу. От тоді біда. Але ми передбачаємо такий розвиток подій, тому за допомогою техніки проводимо мінералізовані полоси. Потім нарізаємо ще рови, щоб вогонь не міг з поля дійти до лісу. А як починає горіти, то лише руками можемо зупинити вогонь у лісі.
– Працівники лісництва вирощують саджанці дерев, які згодом висаджують у лісі…
– Так. Для висадки у лісі ми використовуємо, в основному, дуб, сосну. А тепер вирощуємо ще й саджанці для озеленення парків, присадибних ділянок, сквериків… Хоча люди не призвичаєні купувати, вирощені у лісництві туї, самшити, липи, клени, каштани й інші декоративні кущі та дерева. Їх чомусь охочіше везуть з Польщі. Хоча там – дорожче, але все ж їм здається, що там кращі саджанці та їх асортимент. Ми ж більше їх роздаємо у дитсадки, школи, для озеленення міст і сіл.
– Нині подорожчав газ, тож, напевно, мешканці Сокальського району купують дрова у лісництві, чи самовільно вирубують дерева?
– Людям виписуємо дрова безлімітно. Правда, вони вже не такі дешеві, але покупці є. Можуть купувати з лісу, де є заготовлені. А є такі, що платять не лише за дрова, але за їх доставку. Хто з мешканців Сокальщини хоче придбати дрова, то може це зробити без проблем, але не треба самовільно рубати ліс. За це ми притягаємо до відповідальності. І ще раз підкреслюю: ліс варварів і дикунів не любить. Милуйтесь його красою, але не завдавайте шкоди.
– Дякую за розмову.
Розмову вела Оксана ПРОЦЬ.
Фото Василя СОРОЧУКА.
