Історія

Більше століття тому поблизу Дрогобича відбулася наймасштабніша пожежа у світовому нафтодобуванні

“Галицький Везувій” поблизу Дрогобича на Львівщині: більше століття тому тут сталася одна із наймасштабніших катастроф у світовому нафтодобуванні про яку ми всі призабули…

Про це повідомив зав.відділом Інституту релігієзнавства у Львівський Музей історії релігії Микола Бандрівський

На цій більш як столітньої давнини поштівці ви бачите зовсім не Першу Світову війну і навіть не артилерійський вибух. А отой чорний густий дим на знимці, який на сотні метрів підіймається до неба – це так горіла тоді галицька нафта в околиці Борислава влітку 1908 року. І такої сили пожежі на нафтовій свердловині, Європа не бачила ні до, ні після цієї трагедії.

А починалося все доволі прозаїчно: одного погожого ранку на початку 1908 року двоє представників берлінської компанії “Браун і Берман” навідалися у село Тустановичі поблизу Борислава шукаючи селян які б дозволили пробурити нафтову свердловину на їхній земельній ділянці. Багато хто відмовлявся а от Михайло Баб’як погодився і підписав папери згідно з якими якщо на його ґрунті таки відшукають нафту то він одержуватиме якийсь відсоток від прибутку. А свердловину закладену на обійсті Михайла Баб’яка назвали доволі претензійно: “Ойл Сіті”.

Після цього до справи взялася фірма “Голендерський нафтовий синдикат” і привізши спеціальне устаткування почала пробурювати землю на обійсті вже згаданого Михайла Баб’яка. Кілька тижнів у тому місці бурили і от… Саме 13 червня 1908 року десь по обіді свердловина ніби вклякла на відмітці більше кілометра у глибину (1016 метрів).

За якусь хвилину із того пробуреного у землі отвору до неба вдарив небаченої сили фонтан сирої нафти, який одразу ж сягнув двісті метрів у висоту. Одночасно з ним почав посилюватися підземний гул і разом з нафтою пішло виділення газу. Причому, з кожною годиною ота свердловина виштовхувала на поверхню чим раз більші об’єми нафти. Судіть самі: лише за добу із цієї свердловини під страшним тиском вилітало понад три тисячі (!) тонн нафти і 900 тисяч кубометрів газу. Прошу собі уявити, що три тисячі тонн нафти це – за даними львівського геолога Василя Дяківа – довжелезний поїзд із 50 сучасних цистерн, кожна з яких містить 60 тонн нафти.

Жодні спроби якось “заткати оту діру в землі” ні до чого не привели. І з кожною годиною на довколишню місцевість у радіусі більше кілометра почало виливатися чим раз більше нафти…. Бачачи що відбувається, селянин Михайло Баб’як який віддав свою земельну ділянку під буріння свердловини “Ойл Сіті” впав у крайній розпач і повісився.

У ті дні кореспондент видання Petroleum залишив опис того що діялося в Тустановичах на свердловині: “…можна було чути сильний гул і ревіння нафти що виштовхується із землі”. Лише через чотири дні – 17 червня потоки нафти вдалося скерувати до нашвидкоруч викопаних збірників довкола яких насипали дамби.

Може б уся ця історія й щасливо закінчилася, якби

Уявіть собі: через два тижні – четвертого липня знявся над Тустановичами небачений буревій з градом і саме в ту свердловину “Ойл Сіті” о 14:30 годині влучила блискавка! Вибух і вогонь на ній стався такий, що його бачили навіть з відстані п’ятдесят кілометрів, а палаючий фонтан нафти й далі сягав у висоту двісті метрів. А потім почалося найстрашніше: пожежа перекинулася на сусідні свердловини і збірники з нафтою, які були викопані у землі. Отож, запалало усе…

Тоді імператорський двір у Відні терміново направив війська до Тустанович щоби хоч якось загасити тут пожежу. Першими прибули війська з Перемишля і 150 саперів які вже о першій годині ночі почали споруджувати довкола величезний насипний вал. Одночасно Австро-Угорська імперія оголосила міжнародний конкурс на найкращий проект гасіння пожежі у Тустановичах, на який надійшло більше як півтораста пропозицій з Англії, Німеччини, Франції, Австро-Угорщини та росії. Однак і після цього ота горезвісна свердловина “Ойл Сіті” горіла ще цілих три тижні і вдалося її загасити щойно 15 серпня 1908 року. Отож пожежа тривала 42 дні. Інцидент на “Ойл Сіті” порівнювали з вибухом вулкану Везувій поблизу Неаполя, що стався двома роками раніше – у квітні 1906 року.

З одного боку для місцевих бориславських селян праця на видобутку нафти давала змогу вислизнути із всюдисущих злиднів а декому давала можливість й “виїхати у світи” і шукати своє щастя за океаном. Бувало й так, що бідний донедавна селянин здобувши роботу на котрійсь із свердловин у Тустановичах вже за якийсь час міг собі дозволити крутити цигарки із банкнот у 100 корон. А за пару літ того ж селянина вже можна було бачити із простягнутою рукою біля церкви…

Уявіть собі: у 1909 році нафтові свердловини у Бориславі давали 4% від всього світового видобутку нафти. Більше нафти у той час добували лише США і росія. Тобто, Галичина у ті роки була на третьому місці у світі за видобутком нафти.

Ви гадаєте, що ота трагедія із свердловиною “Ойл Сіті” чогось навчила місцеву владу чи бодай підприємців..? Аніскільки! Бо безперервна розробка на тій свердловині тривала аж до 1947 року. І лише у 1952 році її остаточно ліквідували…

Голос Сокальщини на GoogleNews