Сьогодні ми ознайомимося з історичним місцем, яке несе за собою велику історію – Музей-садиба родини Антоничів.
Адже, музеї – це місце де люди пізнають історію минулого відкриваючи культуру різних поколінь. Відтак у селі Бортятин, у колишній греко-католицькій плебанії розмістився Музей-садиба родини Антоничів Бортятинська філія Львівського музею історії релігії.
Це пам`ятка місцевого значення, де з 1928 року проживала сім’я Антоничів. 8 жовтня 1989 року у приміщенні плебанії, зусиллям п. Ірини Калинець, була створена кімната-музей Богдана-Ігоря Антонича, а всіх інших кімнатах була початкова школа. До 100-річчя від дня народження поета повністю реконструювали плебанію. 25 жовтня 2009 року відбулося урочисте відкриття Музею-садиби родини Антоничів.
У п’яти просторих кімнатах розмістилася експозиція музею, яку створювали працівники Львівського музею історії релігії і яка експонувалася до 2021р. У 2021 році з обласного бюджету завдяки старанням Львівської обласної державної адміністрації виділено кошти для реекспозиції музею. Автором проєкту став Заслужений художник України Орест Скоп. І ось напередодні 113 річниці від дня народження Богдана Ігоря Антонича, 4 жовтня у Музеї-садибі родини Антоничів Бортятинській філії ЛМІР відбулося відкриття нової експозиції музею. На стендах і вітринах – документи, листи, світлини, що розповідають про життя і творчість поета Богдана-Ігоря Антонича та його малу Батьківщину – Лемківщину; історію становлення та розвитку греко-католицької церкви на території Яворівщии. Оновлена експозиція розповідає про дві надзвичайно багаті українські етнічні культури – лемківську та яворівську, які вплинули на формування світогляду талановитого поета Богдан Ігоря Антонича.
У музеї експонуються давні побутові речі, які подарували жителі села та речі родини Антоничів, хоча їх збереглося мало, оскільки греко-католицька плебанія була поруйнована радянською владою. Богдан-Ігор Антонич любив приїжджати до Бортятина. В одному зі своїх листів він пише, що сидить у Львові, а був би на селі, то написав би не один добрий вірш. Ганна Войціцька, добра подруга Антонича з Бортятина, згадує, що Богдан-Ігор завжди ходив з паличкою, бив нею по землі і говорив сам до себе, як виявилося – це він складав так вірші, а паличкою вибивав собі такт. Бортятинські старожили згадують, що «Не було б Антоничів, не було б і Бортятина», бо зусиллям отця Василя, у селі була побудована церква, школа і крамниця – основа будь-якого села. Окремої уваги заслуговує експозиційна кімната присвячена перебуванню Богдана Ігоря у Львові. Музейникам Антонича вдалося дістати вікна і двері з кімнати, в якій жив Антонич у Львові на Городоцькій, 50. Їх від реставрували, і вони стали чудовими стендами на яких розміщені фотографії, рукописи та документи, які розповідають про друзів, наставників і життєві перипетії Антонича.
У музеї-садибі родини Антоничів двері відчинені усім хто хоче чогось навчитися, щось цікаве побачити. Сюди їдуть люди не лише з України, а й із Польщі, Словаччини, Бельгії, вони просто хочуть побачити місце, де жив поет, пройтися тими стежками, якими ходив він, відчути дух Антоничів.