Сьогодні ви дізнаєтесь історію церкви Покрови Пресвятої Богородиці у селі Дубровиця, 1902 року.
Мурований, добротний, дбайливо доглянутий громадою храм. Відразу розумієш, як трепетно тутешні люди ставляться до своїх духовних надбань, спадщини предків.
Історія храмового життя села тягнеться щонайменше з XVI століття. Про це свідчить ікона «Покрова Богородиці», віднайдена в липні 1908 року в с. Дубровиця директором львівського музею Іларіоном Свєнціцьким під час чергової експедиції. Ікона зберігається у Національному музеї ім. Андрея Шептицького у Львові з написом: “Майстер Дмитрій. Покрова Богородиці. 1560- ті рр. с. Дубровиця, Львівська обл. Дошка липова, темпера, сріблення, рельєф”.
Стара деревʼяна церквовця в Дубровиці була збудована ще в 1670 році. Тризрубна одноверха будівля складалася з ширшої квадратової нави, вужчого прямокутного й рівноширокого бабинця, прямокутного вівтаря. Високий зруб нави з одним заломом покривав пірамідальний наметовий дах, увінчаний маківкою.
Нижчі зруби бабинця й вівтаря були покриті трисхилими дахами, гребені яких сягали нижнього краю залому над навою. Оперізувало споруду піддашшя, сперте на профільовані випусти вінців зрубів.
В 1902 році стару церкву розібрали, а трохи вище від неї побудували новий мурований храм Покрови Пресвятої Богородиці за проектом архітектора Василя Степановича Нагірного. За таку гарну в селі святиню миряни завдячують о. Іллі Лаголі, адже саме завдяки його ініціативі та завзятості було збудовано храм. Про це зроблений напис на внутрішній стіні споруди. Церква хрещата в плані, з укороченими бічними раменами, завершена великою шоломоподібною банею на світловому восьмерику нави.
На свято Покрови Пресвятої Богородиці у 1902 році церкву поблагословив декан о. Михайло Яцишин і з того часу в храмі проводилися богослужіння.
Пам’ятним є і день 1908 року, коли церкву освятив митрополит Андрей Шептицький.
Дерев’яний позолочений іконостас у стилі рококо цінний своєю різьбою, був встановлений в 1908р.
Роботу виконав відомий львівський різьбяр Євстахій Щуплакевич.
1903 року у Львові була виставка костельних речей, на яку Щуплакевич возив царські ворота і колюмну (філяр), де отримав відмінні рецензії про їх виконання.
Намісні образи Ісуса Христа і Пресвятої Діви роблені в Мюнхені (з “Хроніки Дубровиці о. Іллі Лаголи”).
На подвірʼї церкви у тому ж 1902 році була зведена мурована дзвіниця, з трьома дзвонами і сигнатуркою. Місцеві жителі кажуть, що дзвони мали мелодійне звучання, яке велично лунало на всю околицю. Але під час Другої світової війни два дзвони забрали німці, а один на імʼя Іллія загарбники не могли зняти, тож він залишився до нинішнього дня.
Цінністю церкви є також відреставрований запрестольний образ Матері Божої, який залишився зі старої церкви. А також Євангеліє (Вільно, 1644 р.)
Свого часу до дубровицької церкви потрапили запрестольні ікони Архистратига Михаїла, які мешканці села Вишеньки Великої передали на зберігання. У повоєнний період комуно-московські загарбники задля створення військового полігону насильно виселили з цього села корінне населення, а храм ставили мішенями для навчальних стрільб.
У 2010 році дубровицьку церкву було перекрито і реставровано ззовні, а в 2012 році відреставровано іконостас.
В 2022 році у 120-ту річницю храму, стараннями громади за о. Володимира Підгірного був встановлений новий престол (майстер Копка Федір Степанович), який освятив преосвященний владика Володимир Груца.
Джерело: Дацко Володимир. Молитвениці наших предків. Пам’ятки архітектури і духовності Яворівщини. – Львів: Логос, 2018. – 714 с., іл.