…У маленької Мар`янки захворіла мама. Дівчинка з розпачу побігла на лісову галявину, де побачила, як через сміття і бруд пробивав собі дорогу маленький потічок. Вона вирішила допомогти йому, почистила від сміття і всякого непотребу. Маленька річечка потекла, весело дзюркочучи і дякуючи дівчинці. Коли ж Мар`янка повернулася додому, то побачила, що мама зустрічає її. Вона погладила доню по голівці і сказала: "Ти зробила дуже важливу справу, а за добрі діла дитини Бог батькам здоров`я посилає". Ось таку казочку "Поміч дівчинки" Оксани Катеринюк з Тернополя ви можете прочитати у другій книзі "Світанку", яку нещодавно видав народознавчо-просвітницький центр "Факел Марії" у Чернівцях. У цій книзі опубліковані казки, бувальщини, вірші, фотографії дітей, які у свою душу взяли Бога і намагаються не засмутити Його, а також розповіді батьків, дідусів, бабусь про духовне, побожне виховання своїх дітей. Тут є безліч казок: "Про квітку, горобця та жабку”, "Ромашка та її друзі", "Добро і зло", "Сонце і соняшник", "Річечка", "Фіалка і будяк", "Айстри", "Подруга". Це добрі, повчальні розповіді, це цікаве сприйняття природи дітьми… І всюди відчувається присутність Бога.
Книга "народилася" зі сторінок для дітей і юні, що упродовж трьох років публікували в загальноукраїнській народознавчій газеті "Економічно-благочестивий вісник", яка вболіває за відродження праведності й святості на Землі. Читачі у ній побачать той добрий чистий світ, про який давно забули. Дихаймо ним, упиваймося й відроджуймося самі, дітей наших привчаймо до життя богоугодного, бо тільки в цьому наш порятунок, наше спасіння.
Ось деякі висловлювання дітей, опубліковані у "Світанку" : "Мені хочеться, щоб на землі було так, як хоче того Бог", "Я хочу, щоб моя душа була, як сонечко: світила і гріла", "Нам затишно і добре в колі своєї сім`ї, де мама для нас взірець, і ми всі прагнемо бути схожими на неї", " Із вдячності до Бога я хочу стати монахом-священиком, щоб вчити людей все це розуміти, а також вчити їх Закону, який Бог нам дав…"
Ці діти вміють бути вдячними Богу і людям, вміють поважати старших, любити природу, берегти дерева, пташок, воду. Вони люблять Україну, бо чітко засвоїли: "Любити рідну землю, на якій ти живеш – це патріотизм. Дбати про рідну Землю, на якій ти живеш, то твій обов`язок" (Г. Маковій "Намистинки". Книга друга). "В українських родинах хлопців виховували на прикладах Ісуса Христа, а дівчат – на прикладах Пречистої Діви Марії. Виховання і наука були в сім`ї і в храмі".
Освітяни, культосвітні працівники, батьки, котрим небайдужа доля України, доля її майбутнього, доля дітей, ця книга – то жива реальність. Читайте, вбирайте в себе їх думки. Ці діти – сьогодення і майбутнє нашої держави.
Книгу можна придбати в народознавчому осередку "Дзвін", зателефонувавши на номер 2-28-47.
Анна ПАЛЮШИК.
м. Сокаль.